ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 Справа N 4/468
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Є. Борденюк,
суддів: М. Остапенка, В. Харченка,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ"
на постанову від 25.12.2003
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 4/468
за позовом Закритого акціонерного товариства "YYY"
до ТОВ "XXX"
про стягнення 7820 грн.
в судове засідання прибули представники сторін:
відповідача А.А.А. (директор)
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Пред'явлені вимоги (уточнені) про стягнення заборгованості за
отримані транспортні послуги за договором б/н від 24.01.2002 та
заявки від 21.01.2002.
Рішенням господарського суду м. Києва від 19.09.2003 (суддя І.
Борисенко) позовні вимоги задоволені.
Рішення суду мотивоване тим, що 24.01.2002 між сторонами у справі
був укладений договір б/н транспортної експедиції міжнародного
перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Експедитор (відповідач у справі) надав заявку від 21.01.2002 №
007, на підставі якої позивачем був наданий відповідачу автомобіль
за державним номером: ХХХ-Х9 КМ, причіп № ХХХ-Х6 КХ для
перевезення вантажу за маршрутом: Німеччина - Україна.
Вантаж доставлено за призначенням, про що свідчить відмітка про
отримання вантажу на міжнародній товарно-транспортній накладній.
Факт виконання робіт підтверджується актом виконаних робіт від
31.01.2002, підписаного сторонами уповноваженими особами, в якому
визначена оплата за надані послуги у розмірі 7820 грн. Відповідно
до п.5.1 договору платіж повинен бути повністю сплачений протягом
7-ми банківських днів після виставлення оригіналів рахунку,
товарно-транспортної накладної. Виставлений рахунок-фактура № 482
від 31.01.2002 на суму 7820 грн. 00 коп. сплачений частково у
розмірі 1000 грн. 00 коп.
Твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної
давності, вважаючи, що вимоги за позовом заявлені перевізником до
відправника і, відповідно, випливають з перевозки, за якими
встановлені скорочені строки позовної давності, судом відхилені з
тих підстав, що укладений між сторонами договір є не договором
перевезення, а договором на організацію транспортно-експедиційного
обслуговування.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
25.12.2003 (колегія суддів: Н. Губенко, Т. Барицька, Л. Ропій)
рішення у справі залишене без зміни з тих же мотивів.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається
на неправильне застосування судами при вирішенні спору норм
матеріального права. Зокрема, позовні вимоги по сплаті за
транспортно-експедиційні послуги є саме вимогами за перевезення,
строк позовної давності за якими встановлений цивільним
законодавством скороченим. Покладення за судовими рішеннями на
відповідача судових витрат при недотриманні позивачам вимог
процесу про досудове врегулювання спору, є порушенням
процесуальних норм.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин
справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга підлягає частково до задоволення,
виходячи з такого.
Відповідно до ст. 358 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
за
договором перевозки вантажу транспортна організація (перевізник)
зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту
призначення і видати його управомоченій на одержання вантажу особі
(одержувачу), а відправник зобов'язується сплатити за перевозку
вантажу встановлену плату.
21.01.2002 відповідачем подана позивачу заявка 0007 на перевозку
вантажу, яка останнім прийнята до виконання. Заявкою визначено,
зокрема, дата завантаження вантажу: 22.01.2002, ставка фрахту за
один автомобіль та інші умови.
Зважаючи на визначені ст. 358 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
істотні умови
договору перевозки та погоджені сторонами умови перевозки,
викладені у заявці, така заявка є договором перевозки, укладеним
між сторонами у справі.
24.01.2002 сторонами укладений договір б/н транспортної експедиції
міжнародної перевозки вантажів автомобільним транспортом,
зазначеним договором узгоджені умови щодо зобов'язань позивача як
перевізника та відповідача як експедиторна перевозка. Укладення
договору транспортного експедирування після дати завантаження не
суперечить чинному законодавству. Аналіз умов договору та заявки
свідчить про те, що експедитор зобов'язується в інтересах
відправника. Домовленість сторін про пред'явлення експедитором
вантажу для перевозки та оплата ним платежів за виконання
перевозки доводить делегування відправником власних повноважень
експедитору. Отже, за умовами договору експедитору належать власні
зобов'язання з організацій перевозки та зобов'язання відправника
передати вантаж для перевозки і оплатити послуги з перевозки.
Відповідно до ч. 1 ст. 366 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
для пред'явлення
перевізником до відправників позовів, що випливають з перевозки,
встановлюється шестимісячний строк.
При вирішенні спору судами першої та апеляційної інстанцій не
здійснений аналіз правової природи не виконаних відповідачем
зобов'язань: власне зобов'язань з експедирування чи делегованих
відправником зобов'язань з перевозки. Відсутність такого аналізу
призвело до передчасного висновку про застосування до позову
загального строку позовної давності.
У зв'язку з зазначеним, судові рішення у справі підлягають до
скасування, а справу слід направити на новий розгляд.
Звернення до суду з позовом без досудового врегулювання спору при
запереченні відповідачем вимог, не є беззаперечною підставою для
покладення на позивача державного мита незалежно від результатів
вирішення спору. А тому судове рішення про розподіл судових витрат
не суперечить ст. 49 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
та результатам розгляду спору.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "XXX" задовольнити частково.
Рішення від 19.09.2003 господарського суду м. Києва, постанову від
25.12.2003 Київського апеляційного господарського суду у справі №
4/468 скасувати.
Справу передати до господарського суду м. Києва на новий розгляд
Головуючий Є. Борденюк
С у д д і: M. Остапенко
В.Харченко