ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 Справа N 3/36-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну ДП “Агрофірма “Р”
скаргу
на постанову від 14.05.2003 р.
Житомирського господарського суду
апеляційного
у справі № 3/36-03
господарського суду Вінницької області
за позовом Приватного підприємця М-ова А.В.
до ДП “Агрофірма “Р”
про стягнення 20828 грн.
В С Т А Н О В И В:
Приватний підприємець М-ов А.В. у січні 2003 року звернувся в
господарський суд Вінницької області з позовом до ДП “Агрофірма
”Р” про стягнення 20828 грн. заборгованості за роботи по оранці
та дискуванню сільськогосподарських угідь, виконані ТОВ ВКФ “С”
на замовлення відповідача на суму 33528 грн. Позовні вимоги
обгрунтовуються тим, що виконання зазначених робіт
підтверджується актами прийому-здачі, а також, що між ТОВ ВКФ
“С” та позивачем була укладена угода про уступку вимоги боргу на
суму 20828 грн. від відповідача.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.03.2003
р. у справі № 3/36-03 позов задоволено частково. Стягнуто з
Дочірнього підприємства “Агрофірма “Р” на користь ПП М-ова А.В
13828 грн. основного боргу та 2000 грн. в повернення витрат по
оплаті адвокатських послуг. Провадження у справі в частині
стягнення 7000 грн. припинено. Рішення мотивоване тим, що на
день звернення позивача з позовом сума заборгованості складала
20828 грн., в засіданні позивач надав платіжні документи, з яких
встановлено, що відповідач у січні та лютому 2003 року сплатив
позивачу 7000 грн., а тому оскільки ця сума сплачена після
порушення провадження у справі, то в цій частині провадження у
справі підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
. На день розгляду справи відповідач доказів
про погашення суми боргу за виконані роботи, підтверджені
підписаними сторонами актами прийому-здачі, не надав. В
підтвердження вимог про стягнення витрат, пов’язаних з оплатою
послуг адвоката, позивач надав угоду № 31 від 23.12.02, укладену
з адвокатом, та прибутковий касовий ордер від 03.01.03 про
отримання адвокатом від ПП М-ова А.В. 2000 грн.
Житомирський апеляційний господарський суд постановою від
14.05.2003 р. рішення господарського суду Вінницької області від
04.03.2003 р. у справі № 3/36-03 залишив без змін з тих же
підстав.
У своїй касаційній скарзі ДП “Агрофірма “Р” просить скасувати
постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
14.05.2003 р. у справі № 3/36-03 і передати справу на новий
розгляд до господарського суду Вінницької області; залучити до
участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору, ТОВ “С”. Скаржник вважає, що
постанова від 14.05.2003 р. прийнята з порушенням норм
процесуального права, а саме: ч. 4 ст. 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Скаржник посилається на те, що справу було
розглянуто без участі відповідача, який не був належним чином
повідомлений про час і місце проведення засідання суду, оскільки
ухвала про призначення розгляду апеляційної скарги була отримана
відповідачем лише 10.06.2003 року, про що свідчить конверт, в
якому містилась ухвала суду, а тому відповідно до п. 2 ч. 2
ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
це є підставою для скасування
рішення або постанови суду. Скаржник зазначає, що переуступка
боргу була навмисною дією з боку ТОВ"С", щоб уникнути проведення
реальної звірки взаєморозрахунків, а також позбавити ДП
"Агрофірма “Р" можливості в подальшому довести свої майнові
претензії до ТОВ"С", які ґрунтуються на наступних фактах: в
договорў б/н від 1.03.2002 року між ТОВ ВКФ "С" та ДП "Агрофірма
“Р" передбачено виконання з боку ТОВ ВКФ "С", який в подальшому
уступив вимогу боргу позивачу - ПП М-ову А.В., робіт по оранці в
обсязі 100га на загальну суму 4700 грн. При цьому в договорі не
вказано важливих даних, які безпосередньо впливають як на
розцінки за одиницю виконаних робіт, так і на норму витрат
дизпалива, а саме марка трактора та агрегату (плуга), яким
передбачається виконання робіт. В касаційній скарзі зазначено,
що ввівши в оману керівництво ДП "Агрофірма “Р”, ТОВ ВКФ "С"
було закладено явно завищену норму витрат на оранку - 28 л/га.,
тоді як нормативні витрати для трактора К-701 з плугом ПН-8-40,
який фактично виконував роботи, з урахуванням класу грунтів та
групи полів становлять 14,4 л/га (згідно "Типових норм виробітку
і витрачання палива на механізовані польові роботи"). Крім того
фактичний обсяг виконаних робіт з оранки становить 282 га, що
перевищує вказаний в договорі обсяг на 182 га. Тому витрати
дизпалива на цю кількість зораних угідь мають розраховуватись
тільки виходячи з нормативів; ТОВ ВКФ "С" були виконані не
передбачені договором від 01.03.2002 року роботи по дискуванню
грунту на площі в 610 га. Норматив витрат дизпалива, згідно з
вищевказаними "Типовими нормами" на трактор К-701 з дисковою
бороною БД-7, становить 8,5 л/га. Таким чином, витрати дизпалива
на фактично виконаний обсяг робіт, згідно з нормативами,
становлять 9224.3л. в тому числі: по оранці: 14.4л. * 282га =
4060.8л, по дискуванню: 8.5л. * 610га = 5163.5л. ТОВ ВКФ "С"
було видано на проведення різних сільськогосподарських робіт
19524л дизельного палива на суму 29286 гри. Витрачено при
виконанні робіт 9224,3л на суму 13836.45 грн. Таким чином,
вважає скаржник, борг ТОВ ВКФ "С" перед ДП "Агрофірма “Р”
становить 10299,7л дизпалива на суму 17715,48 грн. В касаційній
скарзі зазначено, що договором не обумовлені розцінки на
виконання робіт по дискуванню, а їх вартість в актах виконаних
робіт завищена; сторонами остаточно не з'ясовані обсяги
виконаних робіт, з приводу чого необхідно провести додаткову
звірку, про що заявлялося відповідачем в судовому засіданні та
апеляційній скарзі; що судом не було прийнято до уваги бажання
відповідача погасити борг в добровільному порядку при умові
вирішення сторонами вказаних вище питань з розрахунків, про що
свідчить часткове добровільне погашення заборгованості та заяви
відповідача у судовому засіданні; що судом не дана оцінка
правомірності укладення договору уступки вимоги між ПП М-овим та
ТОВ"С", наявності справжніх підписів уповноважених осіб сторін
на договорах та актах виконаних робіт. Скаржник вважає, що суд
не зробив належного дослідження можливості розрахунків, не
врахував матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан та
ступінь вини відповідача у виникненні спору, що передбачено
роз'ясненням Вищого арбітражного суду України № 02-5/467 від
18.04.2001 року. В касаційній скарзі зазначено, що вищенаведені
факти недотримання норм процесуального законодавства
підтверджують те, що постанова суду була прийнята поспіхом, без
належного дослідження наявних матеріалів та об'єктивного
вивчення суті справи.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення позивача,
перевіривши правильність застосування Житомирським апеляційним
господарським судом норм матеріального і процесуального права,
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні та постанові господарських судів попередніх інстанцій,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
ДП “Агрофірма “Р” в підтвердження того, що Житомирським
апеляційним господарським судом справу № 3/36-03 було розглянуто
14.05.2003 р. без участі відповідача, який не був належним чином
повідомлений про час і місце проведення засідання суду, оскільки
ухвала про призначення розгляду апеляційної скарги була одержана
відповідачем 10.06.2003, подані відповідні докази, а саме, копія
конверта, в якому надійшла відповідачу ухвала Житомирського
апеляційного господарського суду від 03.04.2003 р. про
призначення розгляду апеляційної скарги на 14.05.2003 р.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
зазначені обставини є підставою для скасування постанови від
14.05.2003 р.
Крім того, судами попередніх інстанцій не повністю з’ясовані всі
обставини справи, зокрема, щодо обсягу та вартості виконаних ТОВ
ВКФ “С” на замовлення відповідача робіт по оранці та дискуванню
сільськогосподарських угідь, а також не дано повної оцінки
доказів для встановлення наявності чи відсутності обставин, на
яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.
Беручи до уваги, що господарськими судами попередніх інстанцій в
порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не були всебічно і
повно розглянуті всі обставини справи та виходячи з повноважень
касаційної інстанції щодо перевірки повноти встановлення
обставин справи у рішенні або постанові господарського суду,
передбачених частиною 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відсутність якої унеможливлює
правильність застосування норм матеріального права при вирішенні
спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що прийняті у справі судові рішення та постанова
підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене, всебічно і повно встановити обставини справи та
в залежності від встановленого і відповідно до чинного
законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9–111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу ДП “Агрофірма “Р” на постанову Житомирського
апеляційного господарського суду від 14.05.2003 р. у справі
№ 3/36-03 господарського суду Вінницької області задовольнити.
2.Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
14.05.2003 р. та рішення господарського суду Вінницької області
від 04.03.03 у справі № 3/36-03 скасувати, справу передати на
новий розгляд до господарського суду Вінницької області.