ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 Справа N 2/663-11/212
Вищий господарський суд України у складі: суддя Москаленко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.,
розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в
Н-ському районі м. Ч-ська (далі - Управління Пенсійного фонду
України)
на рішення господарського суду Львівської області від 30.09.2003
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
08.12.2003
зі справи № 2/663-11/212
за позовом Управління Пенсійного фонду України
до відкритого акціонерного товариства "ХХХ", м. Ч-ськ (далі - ВАТ
"ХХХ")
про стягнення 8223,04 грн. на відшкодування шкоди та визнання
недійсними довідок, виданих на підтвердження спеціального
трудового стажу,
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
Управління Пенсійного фонду України: А.А.А.,
ВАТ "ХХХ": Б.Б.Б..
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України подало до господарського суду
Львівської області позов до ВАТ "ХХХ" про стягнення суми 8223,04
грн. - витрат на виплату пенсій, що становить різницю між сумою
пенсій, призначених згідно із Законом України "Про наукову і
науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
, та сумою пенсій,
обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, і про визнання
недійсними виданих ВАТ "ХХХ" довідок про науковий стаж роботи.
Рішенням господарського суду Львівської області від 30.09.2003
(суддя Сало І.А.), залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 08.12.2003 (колегія суддів у
складі: Кузь В.Л. - головуючий, судді Бойко С.М. і Давид Л.Л.),
провадження у справі в частині визнання недійсними довідок від
20.03.2002 № 04/46, від 26.06.2002 № 04/131, від 05.04.2002
№04/76, від 28.05.2002 № 04/1001, від 11.06.2002 № 04/123, від
12.06.2002 № 04/126, від 29.03.2002 № 04/63, від 28.05.2002 №
04/100 припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України); в частині стягнення 8223,04 грн. у задоволенні
позову відмовлено.
У прийнятті зазначених рішення та постанови судові інстанції
виходили з того, що: спір про визнання недійсними зазначених
довідок не підлягає розгляду в господарських судах України;
Управління Пенсійного фонду України не спростувало належними
засобами доказування відомості, зазначені ВАТ "ХХХ" у цих
довідках, а отже, не довело факту призначення пенсії та її виплату
особі, яка не мала права на її отримання, тобто сума 8223,04 грн.
не є шкодою, що підлягала б відшкодуванню позивачеві у справі.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Управління Пенсійного фонду України просить оскаржувані рішення та
постанову судових інстанцій в частині відмови у стягненні суми
8223,04 грн. скасувати і прийняти нове рішення.
Скаргу мотивовано порушенням судовими інстанціями норм
матеріального права, в тому числі статті 440 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, статті 62 Закону України "Про
пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
та пункту 20 Порядку
підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за
відсутності трудової книжки ( 637-93-п ) (637-93-п)
; у скарзі зазначається,
що довідки про стаж роботи видано не уповноваженою на це особою, а
тому вони не могли братися до уваги у призначенні пенсій, і
позивачеві завдано шкоду в сумі призначеної і виплаченої пенсії,
тобто 8223,04 грн.
У відзиві на касаційну скаргу ВАТ "ХХХ" зазначає, що попередніми
судовими інстанціями правомірно припинено провадження у справі у
частині визнання недійсними довідок виданих відповідачем та у
відповідності до чинного законодавства відмовлено позивачу у
стягненні шкоди.
Перевіривши правильність застосування судовими інстанціями норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги
та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції з
урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- Управлінням Пенсійного фонду України на підставі статті 24
Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність"
( 1977-12 ) (1977-12)
було призначено пенсії колишнім працівникам ВАТ "ХХХ";
трудовий стаж наукової роботи обчислено згідно з виданими ВАТ
"ХХХ" довідками від 20.03.2002 № 04/46, від 26.06.2002 № 04/131,
від 05.04.2002 №04/76, від 28.05.2002 № 04/1001, від 11.06.2002 №
04/123, від 12.06.2002 № 04/126, від 29.03.2002 № 04/63, від
28.05.2002 № 04/100;
- дані, зазначені в названих довідках, відповідають дійсності,
тому факт завдання шкоди не підтверджено.
Відповідно до частини другої статті 101 Закону України "Про
пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
підприємства та організації
несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам
або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання
пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів,
і відшкодовують її.
Пунктом 1 Порядку фінансування та виплати різниці між сумою
пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам
державних бюджетних установ і організацій, науковим
(науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних
підприємств і організацій згідно із Законом України "Про наукову і
науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою
відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право
зазначені особи ( 1826-2000-п ) (1826-2000-п)
, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 13.12.2000 № 1826 відповідно до частини
шостої статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну
діяльність" ( 1788-12 ) (1788-12)
, передбачено, що цей Порядок
( 1826-2000-п ) (1826-2000-п)
регулює питання фінансування та виплати різниці
між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним)
працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим
(науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних
організацій згідно із Законом України "Про наукову і
науково-технічну діяльність", та сумою пенсій, обчисленою
відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право
зазначені особи.
Згідно з пунктом 6 названого Порядку ( 1826-2000-п ) (1826-2000-п)
в разі
ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації
фінансування різниці у розмірі пенсії здійснюється за рахунок їх
правонаступників.
У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України зазначено,
що відповідач не є правонаступником державного підприємства та не
мав права видавати довідки фізичним особам про науковий стаж
роботи на іншому підприємстві.
Саме цим скаржником обґрунтовується недостовірність відповідних
документів.
Однак судовими інстанціями оцінки зазначених доводів позивача не
здійснено та не встановлено факт правонаступництва ВАТ "ХХХ" щодо
державної бюджетної установи (організації) чи державної
небюджетної організації й відтак - наявності в нього повноважень
стосовно видачі довідок про науковий стаж роботи.
Крім того, судовими інстанціями не досліджувалися питання чи є
видані відповідачем довідки саме документами, що свідчать по стаж
наукової діяльності та чи мав право позивач призначати пенсію на
підставі цих довідок, а також чи є достовірними викладені у
довідках дані. Тільки з урахуванням цих обставин судові інстанції
могли дійти висновку про наявність чи відсутність заподіяння
позивачеві шкоди.
Відповідні обставини входять до предмету доказування в даній
справі та мають значення для правильного вирішення спору.
Не з'ясувавши їх, судові інстанції припустилися неправильного
застосування приписів частини першої статті 4-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового
рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та
частини першої статті 43 названого Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
У новому розгляді справи господарського суду слід встановити
зазначені в цій постанові обставини, дати їм належну правову
оцінку та вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1.Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Н-ському
районі м. Ч-ська задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 30.09.2003
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
08.12.2003 зі справи № 2/663-11/212 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської
області.
Суддя В. Москаленко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь