ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 Справа N 2/318
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши матеріали касаційної скарги суб’єкта підприємницької
діяльності Т-ч Оксани Миколаївни
на постанову Київського апеляційного суду від 10.12.2003р.
у справі № 2/318 господарський суд м. Києва
за позовом Закритого акціонерного товариства “Р”
до Суб’єкта підприємницької діяльності Т-ч О.М.
про стягнення 1 226 765,80 грн.
В С Т А Н О В И В:
Закрите акціонерне товариство “Р” (далі – ЗАТ “Р”) звернулося до
господарського суду м. Києва з позовом до Суб’єкта
підприємницької діяльності Т-ч Оксани Миколаївни (далі – СПД Т-ч
О.М.) про стягнення 1226765,80 грн. заборгованості за договором
купівлі-продажу.
Рішенням господарського суду м. Києва від 24.10.2003р. у справі
№ 2/318 в позові відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до умов додаткової
угоди, укладеної між ЗАТ “Р” та СПД Т-ч О.М. шляхом обміну
листами, ЗАТ “Р” брало на себе зобов’язання по відшкодуванню
витрат, пов’язаних з реалізацією СПД Т-ч О.М. товарів, отриманих
від ЗАТ “Р”, що додатково підтверджується актами звірки
взаєморозрахунків між ЗАТ “Р” та СПД Т-ч О.М.
Не погодившись з рішенням суду, ЗАТ “Р” звернулось до Київського
апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій
просить скасувати рішення та прийняти постанову, в якій стягнути
з СПД Т-ч О.М. на користь ЗАТ “Р” суму основного боргу в розмірі
1 226 765,80 грн., вартість юридичних послуг в розмірі 11 235,00
грн., держмита в розмірі 1 700,00 грн. та 850,00 грн. за розгляд
справи в Господарському суді міста Києва та Київському
апеляційному господарському суді, витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі
118,00 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
10.12.2003р. рішення Господарського суду м. Києва від
24.10.2003р. у справі № 2/318 скасоване, позовні вимоги ЗАТ “Р”
задоволені частково – стягнути з СПД Т-ч О.М. 1 226 765,80 грн.
основного боргу, 2 550,00 державного мита, 118,00 грн. на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині
відшкодування шкоди на оплату юридичних послуг в розмірі 11
235,00 грн. відмовлено. Визнані недійсними зміни до договору
купівлі-продажу № 1 від 12.01.2001р. внесені листом Голови
Правління ЗАТ “Р” Тарасовим О.В. від 22.01.2001р.
Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, СПД Т-ч О.М. просить скасувати постанову Київського
апеляційного господарського суду від 10.12.2003р., посилаючись
на порушення судом норм матеріального і процесуального права при
її прийнятті, та залишити рішення Господарського суду м. Києва
від 24.10.2003р. у справі № 2/318 в силі.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи, колегія суддів Вищого господарського суду України,
приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційної інстанції,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи
застосування норм матеріального і процесуального права при
винесені рішення та постанови по справі № 2/318, дійшла до
висновку, що судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови
у справі за зібраними та оціненими доказами, були порушені норми
матеріального і процесуального права, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів
справи, 12.01.2001р. між ЗАТ “Р” та СПД Т-ч О.М. був укладений
договір купівлі-продажу № 1, згідно з умовами якого, ЗАТ “Р”
поставляв товари, а СПД Т-ч О.М. приймав та сплачував вартість
отриманих товарів. Пунктом 3.2. зазначеного договору № 1 було
встановлено, що СПД Т-ч О.М. зобов’язаний оплачувати кожну
партію переданого ЗАТ “Р” товару по мірі реалізації. Шляхом
обміну листами (листом СПД Т-ч О.М. від 21.01.2001р. на ім’я ЗАТ
“Р” та листом ЗАТ “Р” від 22.01.2001р. на ім’я СПД Т-ч О.М.) між
ЗАТ “Р” та СПД Т-ч О.М. була укладена додаткова угода щодо дії
договору № 1 від 12.01.2001р., у відповідності до якої ЗАТ “Р”
бере на себе зобов’язання по відшкодуванню за свій рахунок
витрат, пов’язаних з реалізацією СПД Т-ч О.М. товарів, отриманих
від ЗАТ “Р”. Вказані витрати погоджувались актами звірки
взаєморозрахунків між ЗАТ “Р” та СПД Т-ч О.М., які були складені
за періоди з 12.01.2001р. до 31.12.2001р., з 01.01.2002р. до
31.12.2002р. та з 01.01.2003р. до 31.03.2003р.
Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ “Р” не надав доказів
недійсності листів від 21.01.2001р. та 22.01.2001р., а
твердження ЗАТ “Р”, що у вказаних листах відсутні суттєві умови
угоди і вони вважаються неукладеними, суд не приймає до уваги,
оскільки стаття 154 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
дозволяє укладати угоди шляхом обміну листами, а у відповідності
до положень статті 4 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
цивільні права і обов’язки виникають внаслідок подій, з якими
закон пов’язує настання цивільно-правових наслідків.
Вищий господарський суд України не може погодитись з висновком
Київського апеляційного господарського суду щодо невідповідності
додаткової угоди до договору купівлі-продажу № 1 від
12.01.2001р. вимогам діючого законодавства та визнання вказаної
угоди недійсної, оскільки стаття 48 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
передбачає недійсність угод, що не відповідають
вимогам закону. В Постанові Київського апеляційного
господарського суду від 10.12.2003р. не зазначено якому саме
закону не відповідає додаткова угода, а правила внутрішнього
документообўгу ЗАТ “Р” не є законом. Крім того, в порушення
статті 101 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Київській апеляційний господарський суд прийняв від
ЗАТ “Р” додаткові докази по справі без обґрунтування
неможливості їх подання суду першої інстанції. В якості доказу,
на підставі якого, суд дійшов висновку про недійсність
додаткової угоди, Київській апеляційний господарський суд
прийняв витяг з Протоколу зборів акціонерів ЗАТ “Р” № 3/1 від
01.12.1999р.
Згідно з положеннями статті 161 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, зобов’язання повинні виконуватися належним чином
відповідно до вказівок договору. Статтею 162 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що одностороння відмова від
виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не
допускається.
Отже, відповідач не порушено вимог діючого законодавства щодо
здійснення господарської діяльності і він сумлінно виконував
умови досягнутих домовленостей.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом
апеляційної інстанції порушено норми матеріального і
процесуального права при прийнятті Постанови Київського
апеляційного господарського суду від 10.12.2003р. у справі №
2/318, у зв’язку з цим підлягає скасуванню, а рішення
господарського суду м. Києві залишенню без змін.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності Т-ч
Оксани Миколаївни задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
10.12.2003р. у справі № 2/318 скасувати.
3. Рішення Господарського суду м. Києва від 24.10.2003р. у
справі № 2/318 залишити в силі.