ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
20.04.2004                                Справа N 2/318
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
розглянувши матеріали касаційної скарги суб’єкта підприємницької
діяльності Т-ч Оксани Миколаївни
 
на постанову       Київського апеляційного суду від 10.12.2003р.
 
у справі          № 2/318 господарський суд м.  Києва
 
за позовом        Закритого акціонерного товариства “Р”
 
до               Суб’єкта підприємницької діяльності Т-ч О.М.
 
про   стягнення 1 226 765,80 грн.
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Закрите акціонерне товариство “Р” (далі – ЗАТ “Р”) звернулося до
господарського   суду   м.   Києва   з   позовом   до   Суб’єкта
підприємницької діяльності Т-ч Оксани Миколаївни (далі – СПД Т-ч
О.М.)  про стягнення 1226765,80 грн. заборгованості за договором
купівлі-продажу.
 
Рішенням господарського суду м.  Києва від 24.10.2003р. у справі
№  2/318 в позові відмовлено.
 
Рішення  суду  мотивовано тим, що відповідно до умов  додаткової
угоди,  укладеної  між  ЗАТ “Р” та СПД Т-ч  О.М.  шляхом  обміну
листами,  ЗАТ  “Р”  брало на себе зобов’язання по  відшкодуванню
витрат, пов’язаних з реалізацією СПД Т-ч О.М. товарів, отриманих
від   ЗАТ  “Р”,  що  додатково  підтверджується  актами   звірки
взаєморозрахунків між ЗАТ “Р” та СПД Т-ч О.М.
 
Не погодившись з рішенням суду, ЗАТ “Р” звернулось до Київського
апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою,  в  якій
просить скасувати рішення та прийняти постанову, в якій стягнути
з СПД Т-ч О.М. на користь ЗАТ “Р” суму основного боргу в розмірі
1 226 765,80 грн., вартість юридичних послуг в розмірі 11 235,00
грн., держмита в розмірі 1 700,00 грн. та 850,00 грн. за розгляд
справи   в   Господарському  суді  міста  Києва  та   Київському
апеляційному      господарському      суді,      витрати      на
інформаційно-технічне забезпечення судового  процесу  в  розмірі
118,00 грн.
 
Постановою  Київського  апеляційного  господарського  суду   від
10.12.2003р.   рішення  Господарського  суду   м.    Києва   від
24.10.2003р. у справі №  2/318 скасоване, позовні вимоги ЗАТ “Р”
задоволені частково – стягнути з СПД Т-ч О.М. 1 226 765,80  грн.
основного  боргу,  2  550,00 державного  мита,  118,00  грн.  на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;  в  частині
відшкодування  шкоди  на оплату юридичних послуг  в  розмірі  11
235,00  грн.  відмовлено. Визнані недійсними зміни  до  договору
купівлі-продажу  №   1  від 12.01.2001р. внесені  листом  Голови
Правління ЗАТ “Р” Тарасовим О.В. від 22.01.2001р.
 
Звертаючись  до Вищого господарського суду України з  касаційною
скаргою,  СПД  Т-ч  О.М. просить скасувати постанову  Київського
апеляційного  господарського суду від 10.12.2003р.,  посилаючись
на порушення судом норм матеріального і процесуального права при
її  прийнятті, та залишити рішення Господарського суду м.  Києва
від 24.10.2003р. у справі №  2/318 в силі.
 
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи,  колегія  суддів  Вищого  господарського  суду  України,
приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційної інстанції,
проаналізувавши   на   підставі   фактичних   обставин    справи
застосування  норм  матеріального  і  процесуального  права  при
винесені  рішення  та постанови по справі №   2/318,  дійшла  до
висновку, що судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови
у справі за зібраними та оціненими доказами, були порушені норми
матеріального і процесуального права, виходячи з наступного.
 
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів
справи,  12.01.2001р. між ЗАТ “Р” та СПД Т-ч О.М. був  укладений
договір  купівлі-продажу №  1, згідно з умовами якого,  ЗАТ  “Р”
поставляв  товари, а СПД Т-ч О.М. приймав та сплачував  вартість
отриманих товарів. Пунктом 3.2. зазначеного договору №   1  було
встановлено,  що  СПД  Т-ч  О.М. зобов’язаний  оплачувати  кожну
партію  переданого  ЗАТ  “Р” товару по мірі  реалізації.  Шляхом
обміну листами (листом СПД Т-ч О.М. від 21.01.2001р. на ім’я ЗАТ
“Р” та листом ЗАТ “Р” від 22.01.2001р. на ім’я СПД Т-ч О.М.) між
ЗАТ  “Р” та СПД Т-ч О.М. була укладена додаткова угода щодо  дії
договору №  1 від 12.01.2001р., у відповідності до якої ЗАТ  “Р”
бере  на  себе  зобов’язання по відшкодуванню  за  свій  рахунок
витрат, пов’язаних з реалізацією СПД Т-ч О.М. товарів, отриманих
від   ЗАТ  “Р”.  Вказані  витрати  погоджувались  актами  звірки
взаєморозрахунків між ЗАТ “Р” та СПД Т-ч О.М., які були складені
за  періоди  з  12.01.2001р. до 31.12.2001р., з 01.01.2002р.  до
31.12.2002р. та з 01.01.2003р. до 31.03.2003р.
 
Як  вбачається  з  матеріалів справи, ЗАТ “Р” не  надав  доказів
недійсності   листів   від  21.01.2001р.  та   22.01.2001р.,   а
твердження ЗАТ “Р”, що у вказаних листах відсутні суттєві  умови
угоди  і вони вважаються неукладеними, суд не приймає до  уваги,
оскільки  стаття  154  Цивільного кодексу  України  ( 435-15  ) (435-15)
        
дозволяє укладати угоди шляхом обміну листами, а у відповідності
до  положень  статті 4 Цивільного кодексу України  ( 435-15  ) (435-15)
        ,
цивільні  права і обов’язки виникають внаслідок подій,  з  якими
закон пов’язує настання цивільно-правових наслідків.
 
Вищий  господарський суд України не може погодитись з  висновком
Київського апеляційного господарського суду щодо невідповідності
додаткової   угоди   до  договору  купівлі-продажу   №   1   від
12.01.2001р. вимогам діючого законодавства та визнання  вказаної
угоди  недійсної, оскільки стаття 48 Цивільного кодексу  України
( 435-15  ) (435-15)
          передбачає недійсність угод,  що  не  відповідають
вимогам    закону.    В   Постанові   Київського    апеляційного
господарського  суду  від 10.12.2003р. не зазначено  якому  саме
закону  не  відповідає  додаткова угода, а правила  внутрішнього
документообўгу  ЗАТ “Р” не є законом.  Крім  того,  в  порушення
статті   101   Господарського  процесуального  кодексу   України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Київській апеляційний господарський суд прийняв від
ЗАТ   “Р”   додаткові   докази  по  справі   без   обґрунтування
неможливості їх подання суду першої інстанції. В якості  доказу,
на   підставі   якого,  суд  дійшов  висновку  про   недійсність
додаткової   угоди,  Київській  апеляційний  господарський   суд
прийняв  витяг з Протоколу зборів акціонерів ЗАТ “Р” №  3/1  від
01.12.1999р.
 
Згідно  з  положеннями  статті 161  Цивільного  кодексу  України
( 435-15  ) (435-15)
        ,  зобов’язання повинні виконуватися належним  чином
відповідно до вказівок договору. Статтею 162 Цивільного  кодексу
України  ( 435-15  ) (435-15)
         передбачено, що одностороння  відмова  від
виконання  зобов’язання і одностороння зміна  умов  договору  не
допускається.
 
Отже,  відповідач  не порушено вимог діючого законодавства  щодо
здійснення  господарської діяльності і  він  сумлінно  виконував
умови досягнутих домовленостей.
 
Таким   чином,   колегія  суддів  дійшла  висновку,   що   судом
апеляційної    інстанції   порушено   норми   матеріального    і
процесуального   права   при  прийнятті   Постанови   Київського
апеляційного  господарського суду від 10.12.2003р.  у  справі  №
2/318,   у   зв’язку  з  цим  підлягає  скасуванню,  а   рішення
господарського суду м. Києві залишенню без змін.
 
Зважаючи  на  вищевикладене та керуючись статтями 111-5,  111-7,
111-9,  111-10,  111-11  Господарського  процесуального  кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
1.   Касаційну  скаргу Суб’єкта підприємницької  діяльності  Т-ч
Оксани Миколаївни задовольнити.
 
2.   Постанову Київського апеляційного господарського  суду  від
10.12.2003р. у справі № 2/318 скасувати.
 
3.   Рішення  Господарського суду м.  Києва від  24.10.2003р.  у
справі № 2/318 залишити в силі.