ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 Справа N 2/2703НМ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну скаргу ЗАТ “К”
і додані до неї матеріали
на постанову від 17.11.2003 р.
Житомирського апеляційного господарського суду
у справі № 2/2703НМ
господарського суду Житомирської області
за позовом ТОВ “П”
до ЗАТ “К”
про усунення перешкод у користуванні
земельною ділянкою та
експлуатації кар`єром, виконанні
договору № 2-А від 01.12.2001 р.
за зустрічним позовом ЗАТ “К”
до ТОВ “П”
про визнання недійсними договорів №№ 2 та 2-А від 01.12.2001 р.
Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про час і
місце засідання суду сторони були повідомлені належним чином.
Клопотання ЗАТ “К” про відкладення розгляду справи № 2/2703НМ,
призначеної на 20.04.2004 р., відхиляється оскільки ухвалою
Вищого господарського суду України від 05.04.2004 р. призначено
розгляд касаційної скарги ЗАТ “К” на постанову Житомирського
апеляційного господарського суду від 17.11.2003 р. у справі
№ 2/2703НМ на 20.04.2004 р., винесена ухвала від 05.04.2004 р.
своєчасно надіслана сторонам, одержана ними, причини, на які
посилається у своєму клопотанні ЗАТ “К”, не є поважними, ухвала
від 05.04.2004 р. була надіслана сторонам зазделегідь і сторони
мали час щодо вирішення питання присутності своїх представників
при розгляді касаційної скарги. При вирішенні питання про
відкладення розгляду справи враховується те, що згідно зі
статтею 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно
для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх
встановлення у рішенні чи постанові господарського суду.
В С Т А Н О В И В:
У липні 2003 р. ТОВ “П” звернулося в господарський суд
Житомирської області з позовом до ЗАТ “К” про усунення перешкод
в користуванні земельною ділянкою. 11.08.2003 р. позивач уточнив
позовні вимоги в частині вимог про експлуатацію кар`єру і
просить зобов`язати відповідача не чинити перешкод по виконанню
умов договору № 2-А від 01.12.2001 р.
У серпні 2003 р. ЗАТ “К” подало до господарського суду
Житомирської області зустрічну позовну заяву до ТОВ “П” про
визнання недійсними договорів № 2 та № 2-А від 01.12.2001 р.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 11.08.2003
р. прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду та об`єднано зі
справою № 2/2703Нм.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.08.2003
р. відмовлено у позові ТОВ “П” до ЗАТ “К”; зустрічний позов ЗАТ
“К” до ТОВ “П” про визнання угод недійсними задоволено; визнано
недійсним у повному обсязі договір № 2 від 01.12.2001 р. між ЗАТ
“К” та ТОВ “П” про передачу земельної ділянки площею 4,9 га
кам`янистих місць в межах неорних земель Луківської сільської
ради та східної частини північної ділянки запасів Букинського
родовища габро-лабрадориту; визнано недійсним у повному обсязі
договір № 2-А від 01.12.2001 р. між ЗАТ “К” та ТОВ “П” про
співпрацю по розробці Букинського кар`єру габролабрадориту.
Рўшення суду мотивоване тим, що договір № 2 не відповідає
вимогам ст.ст. 7, 11, 21, 22, 23, 27, 29 Земельного кодексу
України ( 561-12 ) (561-12)
від 18.12.1990 р. № 561-ХІІ, ст.ст. 92, 116
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
від 25.10.2001 р.
№ 2768-ІІІ, ст. 4 Кодексу України “Про надра” ( 132/94-ВР ) (132/94-ВР)
, а
договір № 2-А також не відповідає вимогам зазначених статей та
вимогам ст. 7.7.7 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а тому ці договори визнано
недійсними на підставі ч. 1 ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. В
зв`язку з тим, що договори, на які посилається позивач в
обґрунтування своїх вимог, визнано судом недійсними, то вимоги
позивача про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою
та у виконанні умов договору є безпідставними, тому судом
відмовлено у їх задоволенні.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
17.11.2003 р. зазначене рішення суду у справі № 2/2703НМ
скасовано; прийнято нове рішення; позов ТОВ “П” задоволено;
зобов`язано ЗАТ “К” не чинити ТОВ “П” перешкод у користуванні
Букинським кар`єром габро-лабрадориту і відкрити доступ у цей
кар`єр працівників позивача та надати їм можливість ведення у
ньому тих робіт по користуванню надрами, які можуть проводитись
нині відповідно до наявної нормативно-технічної документації та
згідно з договором № 2-а від 01.12.2001 р. співпраці по розробці
Букинського кар`єру габро-лабрадориту та договором № 2 від
01.12.2001 р. в частині, яка регулює відносини сторін із
спільної діяльності по користуванню цим кар`єром; у задоволенні
зустрічного позову ЗАТ “К” відмовлено. Постанова мотивована тим,
що господарським судом безпідставно визнано недійсними договір
№ 2 та договір № 2-А співпраці по розробці Букинського кар`єру
габро-лабрадориту, укладені між сторонами 01.12.2001 р.,
оскільки, по-перше, висновок господарського суду в рішенні від
21.08.2003 р. про те, що земельну ділянку площею 4,9 га, на якій
розташовано родовище габро-лабрадориту (кар'єр), щодо
користування яким виник спір, передано за договором № 2 від
01.12.2001р. згідно з актом від 16.01.2001 р. відповідачем
позивачу в порушення встановленого Земельним кодексом України
порядку, не відповідає дійсності і спростовується зазначеним
актом (а.с., а.с.10,11), із змісту якого видно, що передачі цієї
земельної ділянки від відповідача до позивача не було; по-друге,
необгрунтованим є також висновок господарського суду про
спрямованість договору № 2 від 01.12.2001р. на набуття позивачем
у порушення встановленого Кодексом України “Про надра”
( 132/94-ВР ) (132/94-ВР)
порядку права на користування кар'єром по
видобуванню габро-лабрадориту при відсутності у нього
спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами,
оскільки не враховано наявність укладеного між сторонами
договору від 01.12.2001р. щодо спільної діяльності по
користуванню Букинським кар'єром габро-лабрадоритом, а також
вимоги ч. 4 ст. 16 Кодексу України “Про надра” ( 132/94-ВР ) (132/94-ВР)
. В
постанові також зазначено, що не може бути підставою для
визнання недійсним договору № 2-А від 01.12.2001 р. його
нереєстрація в органах державної податкової служби, тому що
вимоги законодавства щодо цього стосуються податкових відносин.
У касаційній скарзі ЗАТ “К” просить скасувати постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 17.11.2003 р.
та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ “П” у задоволенні
позовних вимог, а зустрічний позов ЗАТ “К” задовольнити.
Скаржник посилається на те, що постанова Житомирського
апеляційного господарського суду від 17.11.2003 р. суперечить
ст.ст. 430-433 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 7 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, ч. 4 ст. 16
Кодексу України “Про надра” ( 132/94-ВР ) (132/94-ВР)
.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування
Житомирським апеляційним господарським судом норм процесуального
та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського
суду України не знаходить підстав для задоволення касаційної
скарги.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено Житомирським апеляційним господарським судом, за
договором № 2-А співпраці по розробці Букинського кар'єру
габро-лабрадориту, укладеного між ЗАТ “К” (відповідач) та ТОВ
“П” (позивач), сторони зобов'язались спільно діяти з метою
раціонального використання сировинних та трудових ресурсів,
виробничих потужностей для нарощування видобутку блоків із
природного каменю, раціональної експлуатації Букинського кар'єру
габро-лабрадориту, розташованого в районі села Буки Малинського
району Житомирської області, і визначили, що координація такої
співпраці покладається на позивача, як головне підприємство, а
колектив кар'єру складається з працівників обох сторін. При
цьому на відповідача покладено обов'язок по документальному
забезпеченню спільної діяльності необхідною
геологомаркшейдерською проектною документацією, земельним та
гірничим відводами, ліцензією, а на позивача - обов'язок по
використанню для роботи в кар'єрі техніки, обладнання,
механізмів, споруд, передачу яких позивачу зобов'язався
здійснити відповідач за договорами оренди, купівлі-продажу
(п. 2.1 договору).
Договір № 2, укладений сторонами в той же день, що й договір
№ 2-А, 01.12.2001 року, передбачає передачу згідно з актом
прийому-передачі відповідачем позивачу зазначеної
геологічно-маркшейдерської та проектної документації по
Букинському родовищу габро-лабрадориту (блок № 1), як випливає з
умов обох договорів, після її переоформлення у встановленому
порядку, на що вказує, зокрема, відсутність у пункті 2.1.3
зазначеного договору № 2 від 01.12.2001 року посилання на акт
прийому-передачі від 16.01.2002 року на відміну від п. 2.1.2
цього ж договору (а.с.72), в якому вказано не тільки про
обов’язок відповідача передати позивачу східну частину (блок
№ 1) північної ділянки Букинського родовища габро-лабрадориту
щодо користування яким виник спір, і міститься посилання на акт
прийому-передачі від 16.01.2002 р., а й у зазначеному акті
(абзац 15 а.с.11) вказано про передачу відповідачем позивачу
цього родовища габро-лабрадориту. Однак у матеріалах справи
відсутні докази про те, що фактично цей об’єкт було передано від
відповідача позивачу для самостійного користування ним, не
пов’язаного з виконанням умов договору № 2-А від 01.12.2001 року
щодо спільної діяльності сторін по користуванню цим родовищем
габро-лабрадориту, оскільки в акті від 16.01.2002 року (п. З,
а.с.10) вказано про передачу раніше оформленої документації від
відповідача позивачу, що свідчить про реалізацію ними договору
№ 2-А від 01.12.2001 року щодо спільного користування Букинським
кар’єром габро-лабрадориту.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні
зустрічного позову дійшовши висновку про відповідність договорів
№ 2 та 2-А від 01.12.2001 р. вимогам закону і відсутності
підстав для визнання їх недійсними.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи Житомирським апеляційним господарським судом
фактичні обставини справи встановлено на основі всебічного,
повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки
суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична
оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ЗАТ “К” на постанову Житомирського
апеляційного господарського суду від 17.11.2003 р. у справі
№ 2/2703НМ господарського суду Житомирської області залишити без
задоволення.
2. Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
17.11.2003 р. у справі № 2/2703НМ залишити без змін.