ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
20.04.2004                                     Справа N 1/34
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого-судді    Плахотнюк С.О.,
суддів:              Панченко Н.П., Плюшка І.А.,
 
розглянувши          Кооперативного підприємства (далі КП)
касаційну скаргу     “Миколаївська заготовчо-збутова база”
                     Облспоживспілки
 
на постанову         від 01.07.2003 Одеського апеляційного
                     господарського суду
 
у справі             № 1/34
 
за позовом           ТОВ “Меркурій Опт-98”
 
до                   КП “Миколаївська заготовчо-збутова база”
                     Облспоживспілки
 
про   стягнення 12467,00 грн.,
 
за участю представників:
 
-    позивача – Ігнатенко Л.А.. Ткаленка Г.І.,
-    відповідача – Щербини А.Г., Наконечного Р.Г.,
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Рішенням   господарського   суду   Миколаївської   області   від
14.04.2003  (суддя  Волковицька  Н.О.)  у  справі   №   1/34   у
задоволенні  позову  ТОВ  “Меркурій  Опт-98”  відмовлено  з  тих
підстав, що позивачем не додано доказів понесених збитків та  не
доведено   наявність   договору  між   сторонами   про   охорону
орендованого приміщення.
 
Постановою  Одеського  апеляційного  господарського   суду   від
01.07.2003 (судді Пироговський В.Т., Продаєвич Л.В., Жеков В.І.)
рішення господарського суду Миколаївської області від 14.04.2003
у  цій  справі  скасовано, позов задоволено, з КП  “Миколаївська
заготзбутбаза”  ОСС  стягнуто на користь ТОВ  “Меркурій  Опт-98”
12467,00  грн. збитків, 187,02 грн. витрат по держмиту,  у  тому
числі за перегляд рішення в апеляційному порядку, та 118,00 грн.
витрат на ІТЗ судового процесу.
 
Не    погоджуючись    з   постановою   Одеського    апеляційного
господарського  суду  від  01.07.2003  у  справі  №   1/34,   КП
“Миколаївська заготовчо-збутова база” Облспоживспілки звернулось
до  Вищого  господарського суду України з касаційною скаргою,  в
якій  просить скасувати зазначену постанову, посилаючись на  те,
що  судом апеляційної інстанції порушені норми матеріального  та
процесуального права.
 
Заслухавши   доповідача,   представників   сторін,   перевіривши
правильність   застосування  господарським   судом   апеляційної
інстанції  норм  матеріального та процесуального  права  колегія
суддів  Вищого господарського суду України дійшла  висновку,  що
касаційна  скарга  підлягає  частковому  задоволенню   з   таких
підстав:
 
Позовні   вимоги   ТОВ  “Меркурій  Опт-98”   про   стягнення   з
кооперативного   підприємства  “Миколаївська   заготовчо-збутова
база”  Облспоживспілки 12467 грн. збитків обгрунтовані  тим,  що
згідно  п.  2.2  договору  оренди  нежитлового  приміщення   від
01.02.2001  в обов’язки орендодавця входить ліквідація  за  свій
рахунок  і  своїми  силами наслідків аварій  і  пошкоджень,  які
виникли з вини орендодавця.
 
При   розгляді  спору  судом  першої  та  апеляційної  інстанцій
встановлено,  що 01.02.2001 між сторонами був укладений  договір
оренди   нежитлового  приміщення,  розташованого   за   адресою:
м.  Миколаїв, вул.Старофортечна,1. В ніч з 24 на 25.12.2002 року
невідомі  особи  шляхом пролому перекриття та стелі  проникли  в
приміщення складу, внаслідок чого була завдана шкода  у  вигляді
пошкодження будівлі.
 
Вартість ліквідації наслідків пролому становить 12467 грн.,  яку
і  просить  позивач  під видом збитків стягнути  з  відповідача,
посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих  на  себе
зобов’язань за договором послуг по охороні об’єкту.
 
Суд  першої інстанції, вважаючи, що ці вимоги неможливо віднести
до  витрат, які понесені позивачем, оскільки їх розмір позивачем
не  доведено, в позові відмовив, посилаючись, окрім того, на те,
що  укладеним договором оренди сторони не передбачали  обов’язок
відповідача  по  охороні  зданого  в  найом  приміщення,  як  це
передбачено ст.ст. 151, 153 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        .
 
Апеляційна  інстанція  позовні  вимоги  задовольнила,  мотивуючи
постанову тим, що “із розрахунку орендної плати, вбачається,  що
до   суми   орендної  плати  включені  витрати  по  охороні   та
нарахування на заробітну плату охоронця”.
 
Апеляційна  інстанція  погодилась з тим, що  вартість  виконаних
ремонтних   робіт  на  позовну  суму  підтверджується  локальним
кошторисом, актом виконаних робіт.
 
Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів  дійшов
висновку,  що  рішення  суду  першої  та  апеляційної  інстанції
прийняті  по неповно з’ясованим фактичним обставинам справи,  що
мають  значення для правильно вирішення спору, і прийняті судові
рішення у зв’язку з цим недостатньо обгрунтовані.
 
Статтею 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         встановлені загальні норми  щодо
відшкодування   збитків,   спричинених   внаслідок    цивільного
правопорушення.
 
Для   настання   такої   відповідальності  необхідна   наявність
сукупності  елементів: наявність у кредитора  майнових  збитків,
протиправна  поведінка  у  вигляді невиконання  або  неналежного
виконання  боржником  взятого  на себе  зобов’язання,  причинний
зв’язок між протиправною поведінкою боржника і збитками.
 
Судами  не  з’ясовувалось обставини справи щодо  наявності  усіх
встановлених   законом   елементів,   потрібних   для   настання
відповідальності у формі відшкодування збитків. Зокрема, провина
суб’єкту цивільного правопорушення; наявність збитків в майновій
сфері  об’єкту, та причинний зв’язок між протиправною поведінкою
боржника і настанням збитків.
 
Зокрема, не проаналізовані умови укладеного договору оренди  від
01.02.2001,  не з’ясовано апеляційною інстанцією необхідність  і
об’єм  робіт  по  ремонту  офісного  і  складського  приміщення,
фактичні  витрати  позивача на ремонт, тобто,  фактичний  розмір
збитків, які спричинено пошкодженням перекриття та стелі.
 
Беручи  до  уваги викладене та враховуючи встановлені ст.  111-7
ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         межі перегляду  справи  в  касаційній
інстанції  колегія  суддів  Вищого господарського  суду  України
вважає,  що  прийняті  у справі рішення та постанова  підлягають
скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд.
 
Керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7, 111-9  –  111-12  ГПК  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України,
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну   скаргу  КП  “Миколаївська  заготовчо-збутова   база”
Облспоживспілки    на    постанову    Одеського     апеляційного
господарського суду від 01.07.2003 у справі № 1/34  задовольнити
частково.
 
Постанову   Одеського  апеляційного  господарського   суду   від
01.07.2003 та рішення господарського суду Миколаївської  області
від 14.04.2003 у справі № 1/34 скасувати.
 
Справу № 1/34 направити на новий розгляд до господарського  суду
Миколаївської області.