ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 Справа N 1/283
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О. - головуюча,
Рибака В.В.,
Черкащенка м. М.
за участю представників сторін:
від позивача Куцак А.П. дов. від 24.02.04;
Бурбуля В.Я. дов. від 19.04.04
від відповідача 1-го Жуган О.Г.- директор
представники інших
сторін у справі не з’явилися
розглянувши матеріали ТОВ “Виробничо-будівельне підприємство”
касаційної скарги
на постанову від 03.12.2003
Запорізького апеляційного господарського
суду
у справі № 1/283
господарського суду Херсонської області
за позовом ТОВ “Виробничо-будівельне підприємство”
до ТОВ “Оздоровчий комплекс “Сонячний”;
ДПІ у Скадовському районі Херсонської
області
про визнання права власності на будинки, у
т.ч. щитові блок-контейнери
та зустрічним позовом ТОВ “Оздоровчий комплекс “Сонячний”
до ТОВ “Виробничо-будівельне підприємство”;
ВАТ “Херсонський целюлозно-паперовий
комбінат”
про визнання недійсною угоди про передачу ТОВ “ПСП” 20
житлових будинків
В С Т А Н О В И В:
ТОВ “Виробничо-будівельне підприємство” звернулось до суду з
позовом про визнання права власності на 20 дерев’яних будинків
літнього типу, 4 шт. блок-контейнерів та 5 щитових будинків
літнього типу.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що спірні 20 дерев’яних
будинків літнього типу були передані йому пансіонатом “Золотий
берег” в рахунок плати за виконані роботи по ремонту будівель
пансіонату.
Блок контейнери та щитові будинки літнього типу передані йому
відповідно акта приймання-передачі майна по договору
купівлі-продажу від 30.03.01.
ТОВ “Дитячий оздоровчий табір “Сонячний” звернулось до суду з
зустрічним позовом про визнання недійсною угоди між пансіонатом
“Золотий берег” та ТОВ “Виробничо-будівельне підприємство” щодо
передачі останньому 20 дерев’яних будинків літнього типу в
рахунок оплати виконаних ремонтних робіт для ВАТ “Херсонський
целюлозно-паперовий комбінат”.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 28.07.2003
у справі № 1/283 основний позов задоволено частково.
Визнано право власності ТОВ “Виробничо-будівельне підприємство”
на 4 блок-контейнери та 5 щитових будинків літнього типу, які
передані йому на підставі акта приймання-передачі майна по
договору купівлі-продажу від 25.07.2001 № 883, укладеного цим
підприємством з ВАТ “Херсонський целюлозно-паперовий комбінат”.
В решті основного позову відмовлено з тих підстав, що передані
ТОВ “Виробничо-будівельне підприємство” 20 дерев’яних будинків
літнього типу пансіонатом “Золотий берег” в рахунок оплати
виконаних робіт не були його власністю.
З урахуванням цих же обставин був задоволений зустрічний позов
ТОВ “Дитячий оздоровчий табір “Сонячний”.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
03.12.2003 рішення господарського суду по основному позову
змінено шляхом зменшення кількості блок-контейнерів, на які
визнано право власності ТОВ “Виробничо-будівельне підприємство”,
з 4 до 1.
Постанова мотивована тим, що при задоволенні основного позову
суд не врахував розбіжності між договором купівлі-продажу від
31.03.01 та актами приймання-передачі № 883 від 25.07.01.
В іншій частині рішення господарського суду залишено без зміни.
У поданій касаційній скарзі ТОВ “Виробничо-будівельне
підприємство” просить скасувати рішення та постанову зазначених
судових інстанцій та прийняти нове рішення у справі.
При цьому скаржник посилається на порушення ними норм
матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 76 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, п. 5 ст. 81, п. 1 ст. 65 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Суть цих порушень викладена в скарзі.
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення та заперечення представників сторін в судовому
засіданні, перевіривши юридичну оцінку судовими інстанціями
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування ними норм матеріального та
процесуального права прийшла до висновку про наявність правових
підстав для часткового задоволення касаційної скарги виходячи з
наступного.
05.05.97 між АТ “Херсонський целюлозно-паперовий комбінат” та
ТОВ “Виробничо-будівельне підприємство” був укладений контракт
на виконання ремонту будівель і споруд пансіонату “Золотий
берег”, що знаходились на його балансі (а.с. 8. т.1, а.с. 25
відмовних матеріалів).
Факт виконання цих робіт підтверджується матеріалами справи
(а.с. 10-13 т.1).
В рахунок їх оплати пансіонатом “Золотий берег” були передані
ТОВ “Виробничо-будівельне підприємство” 20 дерев’яних житлових
будинків літнього типу” загальною вартістю 19240 грн.
На території пансіонату “Золотий берег” розміщувались житлові
будинки літнього типу різних дольовиків будівництва цього
пансіонату.
Суд встановив, що при зазначеній передачі житлових будинків
ідентифікація їх стосовно власників не проводилась, не визначені
і їх номери.
Але всупереч цьому прийшов до висновку, що фактично були
передані в рахунок зазначеної оплати дерев’яні житлові будинки
літнього типу №№ 14-33, власником яких було АТ “Спецмеблі”.
Саме ця обставина покладена в основу судового рішення в частині
позову, щодо позовних вимог позивача про визначення права
власності на ці будинки.
Але судом першої інстанції не було враховано, що згідно з листом
директора пансіонату “Золотий берег” Скрипниченко В.А. в рахунок
оплати за проведені позивачем ремонтні роботи пропонувалась
передача майна, що було власністю пансіонату “Золотий берег”
(а.с.14 т.1).
Фактично майно цього пансіонату знаходилось на балансі АТ
“Херсонський целюлозно-бумажний комбінат”, як основного
дольовика цього пансіонату (а.с. 19 відмовних матеріалів). Цей
комбінат був також власником частини розташованих на території
пансіонату житлових дерев’яних будинків літнього типу (а.с. 25,
там же).
Не досліджена судом наявність співпадання одного і того ж майна
(20 дерев’яних житлових будинків літнього типу), яке було
предметом плати позивачу за виконані ремонтні роботи і одночасно
предметом продажу ВАТ “Спецмеблі” цих будівель, як своєї
власності, ОП “Дитячий оздоровчий табір “Сонячний”.
Договір купівлі-продажу від 27.03.2001 № 57/2001-05 не містить
ознак, за якими могла бути проведена ідентифікація проданого
майна (а.с.40 відмовних матеріалів).
Зазначене не було предметом дослідження і при апеляційному
провадженні у справі, що свідчить про неповне з’ясування
судовими інстанціями обставин справи та виключає можливість
вірного застосування норм матеріального права до спірних
правовідносин; має правове значення і для розгляду зустрічного
позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу задоволити частково.
2.Рішення господарського суду Херсонської області від 28.07.03
та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
03.12.03 у справі № 1/283 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.