ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.04.2004 Справа N А27/6
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді
суддів
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача:
розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у м.
Дніпропетровську
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 10.06.2003
у справі № А27/6 Господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Закритого акціонерного товариства "МК"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Дніпропетровську
про визнання недійсним рішення,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18-
24.03.2003р. визнане недійсним рішення Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.
Дніпропетровську від 15.02.2002р. № 85-08-02/5- 00274619/2648 в
частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері
зовнішньоекономічної діяльності у сумі 24527грн. 15коп. ; в іншій
частині в позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
10.06.2003р. рішення Господарського суду Дніпропетровської області
від 18-24.03.2003р. змінено: абзац перший резолютивної частини
рішення викладено в наступній редакції: "Визнати недійсним рішення
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Дніпропетровську від
15.02.2002р. № 85-08-02/5-00274619/2648 в частині нарахування
штрафу за торгівлю без торгового патенту у розмірі 1200грн.,
штрафу за порушення порядку використання РРО у розмірі 44030грн.,
пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної
діяльності у розмірі 351832,07грн.; в іншій частині рішення
залишене без змін.
Не погодившись з постановою Дніпровського апеляційного
господарського суду від 10.06.2003р., Спеціалізована державна
податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.
Дніпропетровську подала касаційну скаргу, в якій просить дану
постанову скасувати та прийняти нове рішення. Свою вимогу
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими
платниками податків у м. Дніпропетровську мотивує тим, що
апеляційним господарським судом неправильно застосовано пп. 18.1.3
п. 18.1 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
оскільки нарахована пеня не відноситься до
категорії податкового боргу, який відповідно до вищезгаданої
правової норми підлягає списанню. Крім того, апеляційним
господарським судом порушено Інструкцію про порядок застосування
та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної
податкової служби ( z0268-01 ) (z0268-01)
, затвердженої наказом ДПА України
від 17.03.2001р. № 110, оскільки апеляційний господарський суд
зазначив, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по
роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську
невірно оформлено акт документальної перевірки позивача. З
підстави, що апеляційним судом зазначено, що Спеціалізованою
державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками
податків у м. Дніпропетровську неправильно оформлено акт перевірки
від 16.10.2001р. № 62 Спеціалізована державна податкова інспекція
по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську
вважає, що апеляційним господарським судом порушено ст. 15 Закону
України "Про порядок застосування реєстратора розрахункових
операцій".
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність
застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у м.
Дніпропетровську не підлягає задоволенню з таких підстав.
За перевіркою відповідачем позивача щодо дотримання вимог
податкового законодавства у період з 01.10.1998р. по 30.09.2001р.
відповідачем прийнято рішення від 15.02.2002р.
№ 85-08-02/5-00274619/2648 "Про застосування та стягнення сум
штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів
(обовязкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого
законодавства, яким до позивача застосовані штрафні фінансові
санкції у розмірі 630758,94грн., у тому числі, крім інших, штраф
за торгівлю без торгового патенту у розмірі 1200грн.; штраф за
порушення порядку використання реєстратора розрахункових операцій
у розмірі 44030грн.; пеня за порушення строків розрахунків у сфері
зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 351832,07грн.
Господарським судом встановлено, що підставою для застосування до
позивача штрафу за торгівлю без торгового патенту та штрафу за
порушення порядку використання реєстратора розрахункових операцій
стала оперативна перевірка, здійснена відповідачем, про що
16.10.2001р. складено акт.
Згідно ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
правовий порядок
в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може
бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Права органів державної податкової служби визначені ст. 11 Закону
України "Про державну податкову службу" ( 509-12 ) (509-12)
у п. 1 ч. 1
якої зазначено, що органи державної податкової служби в
установленому законом порядку мають право здійснювати на
підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм
власності та у громадян, в тому числі громадян - суб'єктів
підприємницької діяльності, перевірки грошових документів,
бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій,
товарнокасових книг, показників електронних контрольно-касових
апаратів і комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків
за готівку із споживачами, та інших документів незалежно від
способу подання інформації (включаючи комп'ютерний), пов'язаних з
обчисленням і сплатою податків, інших платежів, наявності свідоцтв
про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності,
спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення, а
також одержувати від посадових осіб і громадян у письмовій формі
пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час
перевірок; перевіряти у посадових осіб, громадян документи, що
посвідчують особу, під час проведення перевірок з питань
оподаткування; викликати посадових осіб, громадян для пояснень
щодо джерела отримання доходів, обчислення і сплати податків,
інших платежів, а також проводити перевірки достовірності
інформації, одержаної для внесення до Державного реєстру фізичних
осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.
Періодичність таких перевірок та проведення обстежень виробничих,
складських, торговельних та інших приміщень встановлюється
відповідно до законодавства. Таким чином, як випливає із приписів
даної правової норми, органи державної податкової служби мають
право здійснювати перевірки, проте такі перевірки здійснюються у
встановленому законом порядку.
З метою зменшення втручання державних органів у підприємницьку
діяльність та відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні
положення" Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
Президентом України
було прийнято Указ "Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
, пунктом 1 якого
встановлено, що органи виконавчої влади, уповноважені від імені
держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності
суб'єктів підприємницької діяльності (далі - контролюючі органи),
проводять планові та позапланові виїзні перевірки. Згідно ст. 15
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
контроль за додержанням суб'єктами підприємницької
діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги),
інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової
служби України шляхом проведення планових або позапланових
перевірок згідно із законодавством України. Проте, як вже було
зазначено, відповідач 16.10.2001р. в порушення вищенаведених
правових норми здійснив оперативну перевірку позивача, чим порушив
ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу" ( 509-12 ) (509-12)
,
п. 1 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
, ст. 15 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та ст. 19
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, яка зобовязує відповідача
діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України. Оскільки відповідач
здійснив перевірку позивача в порушення законів та Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, то вважати, що відповідачем було здійснено
перевірку та встановлені відповідні факти правові підстави
відсутні, а отже, відсутні і правові підстави для застосування до
позивача відповідних штрафних санкцій.
Відповідач посилається на порушення апеляційним господарським
судом пп. 18.1.3 п. 18.1 ст. 18 Закону України "Про порядок
погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
на погляд відповідача
суть порушення полягає у тому, що за ст. 18 зазначеного Закону
списанню підлягає не сплачений станом на 21.02.2001р. податковий
борг, що утворився станом на 31.12.1999р., а також пеня та штрафні
санкції, нараховані на податковий борг, що утворився до
01.01.2001р. Пеня, що нарахована позивачу за порушення термінів
розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності нарахована
після 01.01.2001р. за період до 21.12.2000р., тому не відноситься
до категорії податкового боргу, тому, на погляд відповідача,
списанню не підлягає.
Господарським судом встановлено, що позивач у період 1997 -
2000р.р. здійснював зовнішньоекономічну діяльність, виручка від
якої у іноземній валюті повністю на рахунки позивача зарахована не
була.
Згідно ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
виручка резидентів у іноземній
валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених
банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах,
але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення
(виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що
експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав
інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого
документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт
прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну
потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
порушення
резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону,
тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у
розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості
недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у
грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку
України на день виникнення заборгованості. Оскільки позивачем було
порушено ст. 1 вищезгаданого Закону, то відповідно до приписів
вищенаведеної правової норми відповідач міг нарахувати позивачу
пеню за таке порушення. Але згідно пп. 18.1.3 п. 18.1 ст. 18
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
списанню з платників податків підлягають пеня та
штрафні санкції, нараховані на податковий борг, визначений у
підпунктах 18.1.1 та 18.1.2 цього пункту, та не сплачені до дня
набрання чинності цією статтею, у тому числі пеня та штрафні
санкції, нараховані у зв'язку з порушенням строків розрахунків під
час здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Отже, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку,
що пеня, нарахована відповідачем за порушення строків розрахунків
у сфері зовнішньоекономічної діяльності, підлягає списанню.
Посилання відповідача на порушення апеляційним господарським судом
Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних
(фінансових) санкцій органами державної податкової служби
( z0268-01 ) (z0268-01)
, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р.
№ 110, яке полягає в тому, що апеляційний господарський суд
послався на невірне оформлення акту документальної перевірки
відповідачем, не може бути прийнято до уваги, оскільки акт
документальної перевірки не є предметом позову.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права. Оскільки апеляційним господарським судом
норми матеріального та процесуального права порушено не було, то
підстави для скасування прийнятої даним судом постанови відсутні.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по
роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську
залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 10.06.2003р. у справі № А27/6
- без змін.