ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2004                                  Справа N 139/15-2003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційну        ТОВ “РТ”

скаргу

на постанову                 Київського апеляційного

                             господарського суду від 18.11.2003

                             року

у справі за позовом          ЗАТ “АТ”

до                           ТОВ “РТ”

про   стягнення 2 700 грн.

                       В С Т А Н О В И В:

у  травні  2003 року ЗАТ “АТ” звернулось до суду з  позовом  про

стягнення  з  ТОВ  “РТ”  2 700 грн. штрафу  за  понаднормативний

простій   автотранспорту,  який  стався  внаслідок   неналежного

виконання відповідачем умов договору № 2502 від 25.02.2003 року.

Рішенням  господарського суду Київської області  від  07.07.2003

року,  залишеним  без  змін постановою  Київського  апеляційного

господарського суду від 18.11.2003 року, позов задоволено.

Не  погоджуючись  з  постановленими у справі судовими  рішеннями

відповідач звернувся з касаційною скаргою у якій просить рішення

суду  першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати,

як такі що ґрунтуються на неправильному застосуванні судами норм

матеріального права.

Заслухавши  суддю – доповідача, пояснення представників  сторін,

перевіривши  матеріали справи та обговоривши  доводи  касаційної

скарги судова колегія вважає, що касаційна скарга задоволенню не

підлягає виходячи з наступного.

За умовами договору від 25.02.2003 року, № 2502 відповідачу було

надано   автомобіль   для  здійснення  перевезення   вантажу   у

міжнародному   сполученні,  приймаючи  який   він   зобов‘язався

сплачувати позивачу по 270 грн. за кожну добу простою автомобіля

під  час митного оформлення та завантаження, розвантаження понад

48 годин.

Із  доданих до справи матеріалів, зокрема товарно – транспортної

накладної  А№  001463вбачається,  що  понаднормативний   простій

автомобіля  складає 10 діб, що сталось внаслідок  незабезпечення

відповідачем,  як  замовником  своєчасного  митного   оформлення

вантажу  та  його  розвантаження, а тому за таких  обставин  суд

першої   інстанції   і  апеляційний  суд  обґрунтовано   визнали

надуманими  посилання  відповідача вину власника  вантажу  та  з

урахуванням взятого на себе за договором зобов‘язання  правильно

постановили про стягнення з відповідача спірної суми  і  підстав

для  скасування  судових рішень з наведених у касаційній  скарзі

мотивів судова колегія не вбачає.

При такому положенні, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Виший господарський суд України, –

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну   скаргу   залишити  без  задоволення,   а   постанову

Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2003 року,

без змін.