ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2004 Справа N 41/53а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників:
позивача присутній
відповідача присутній
розглянувши у Державної податкової інспекції у
відкритому Центрально-Міському районі міста
судовому засіданні Горлівки
касаційну скаргу
на постанову від 14 липня 2003р.Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 41/53а
господарського суду Донецької
області
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "А"
до Державної податкової інспекції у
Центрально-Міському районі міста
Горлівки
про про визнання недійсним податкових
повідомлень-рішень № 000085264/0
від 02.12.200 року та №
0000852640/1 від 17.01.2003 року
В грудні 2003 року Товариства з обмеженою відповідальністю "А"
звернулося з позовом до господарського суду Донецької області про
визнання недійсним податкових повідомлень-рішень Державної
податкової інспекції у Центрально-Міському районі міста Горлівки
№ 000085264/0 від 02.12.2002 року, якими було визначено позивачеві
до сплати податок на додану вартість у сумі 289424 гривні і
штрафні санкції у сумі 144712 гривень та № 0000852640/117.01.2003
року яким також нараховано до сплатити 434136 гривень податкового
зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж -
289424гривні та санкції 144712гривень). Позовні вимоги
обґрунтовані тим, що донарахування податку на додану вартість було
здійснено неправомірно. В акті перевірки зазначені порушення, які
не мали місця. Позивач наголосив, що 16 березня 2001 року на
підставі рішення засновників МПП "А" це підприємство було
реорганізоване в Товариство з обмеженою відповідальністю "А", яке
на підставі цього ж рішення засновників стало правонаступником
Малого приватного підприємства "А". На думку позивача, податкова
інспекція не вірно розцінила передачу основних засобів засновником
цього підприємства громадянином Л-ко О.В. від Малого приватного
підприємства "А" Товариству з обмеженою відповідальністю "А", як
раніше отриманої компенсації за надану малому підприємству
фінансову допомогу.
Рішенням господарського суду Донецької області від 11 квітня 2003
р. вимоги позивача були задоволені повністю, визнано недійсним
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
ЦентральноМіському районі міста Горлівки № 0000852640/0 від
02.12.2002 року та № 0000852640/1 від 17.01.2003 року щодо
нарахування податку на додану вартість у сумі 289424,00 гривень та
застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану
вартість у сумі 144712,00 гривень. Судові витрати віднесені також
на відповідача. Рішення суду вмотивоване тим, що первинні
документи, щодо спірної господарської операції під час перевірки
взагалі не вивчалися, що вбачається з пункту 1.9 акта перевірки;
належними та допустимими доказами не доведено факт переходу права
власності на основні засоби від МПП "А" до громадянина; що
висновок податкової інспекції про здійснення погашення
заборгованості за договором про надання поворотної фінансової
допомоги від 05.01.1999 року № 1 основними засобами МПП "А"
зроблений відповідачем на підставі припущень та не підтверджений
належними доказами; відсутність підстав для нарахування податку на
додану вартість тягне за собою і неналежне застосування санкцій з
цього податку.
Не погодившись з зазначеним рішенням Державна податкова
інспекція у Центрально-Міському районі міста Горлівки звернулася з
апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду
в якій просила рішення місцевого господарського суду скасувати, в
позові відмовити.
За скаргою державної податкової інспекції Донецький апеляційний
господарський переглянув рішення господарського суду Донецької
області та постановою від 14. 07. 2003 року залишив його без
змін,а скаргу без задоволення.
Не погодившись з постановою апеляційної інстанції. податкова
інспекція звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського
суду України, в якій просить рішення господарського суду Донецької
області та постанову Донецького апеляційного господарського суду у
цій справі скасувати, прийняти нове рішення яким відмовити
позивачеві в позові. Касаційну скарга податкової інспекції
вмотивована доводами про неправильне застосування судами норм
матеріального права.
Касаційну скаргу скаржник обґрунтовує, зокрема, невірним
застосуванням попередніми судовими інстанціями норм матеріального
та процесуального права, зокрема приписів пункту 1.4 статті 1 та
4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а також тим, що судами не дана належна правова
оцінка усім обставинам справи та не були досліджені докази, які
мали суттєве значення для справи.
Позивач не скористався своїм правом надання відзиву на касаційну
скаргу скаржника.
Заслухавши доповідь судді та пояснення представників сторін, які
брали участь у розгляді касаційної скарги, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні господарського суду
Донецької області та постанові Донецького апеляційного
господарського суду у даній справі Вищий господарський суд України
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи
з наступного.
Державною податковою інспекцією у Центрально-Міському районі міста
Горлівки була здійснена документальна перевірка Товариства з
обмеженою відповідальністю "А" з питань дотримання вимог
законодавства про оподаткування за період з 01.01.2000 року по
30.06.2002 року за результатами якої складено акт перевірки
№ 408/Д/26-2-211/3 від 22 листопада 2002 року.
На підставі акта документальної перевірки податковою інспекцією
прийняті податкові повідомлення - рішення № 000085264/0 від
02.12.2002 року яким було визначено позивачеві до сплати податок
на додану вартість у сумі 289424 гривні та штрафні санкції у сумі
144712 гривень та № 0000852640/1 від 17.01.2003 року, якими також
визначено до сплати 434136 гривень податкового зобов'язання з
податку на додану вартість (основний платіж - 289424гривні та
санкції-144712 гривень).
В акті перевірки зазначено, що в 1999 році директором Л-ко О.В.
були внесені грошові кошти до каси Малого приватного підприємства
"А" згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги № 1
від 05.01.1999 року. За даними бухгалтерського обліку в головній
книзі Малого приватного підприємства "А" за 2000 рік рахується
заборгованість підприємства перед громадянином Л-ко О.В. в сумі
1893523 грн. 90 коп. З 16.03.2001 року була змінена організаційно
правова форма підприємства. Мале приватне підприємство "А"
реорганізувалось в Товариство з обмеженою відповідальністю "А" зі
статутним фондом в розмірі 1450267,93 грн. Заборгованість перед
громадянином Л-ко О.В зменшилась і станом на 01.04.2001 року
складала 130248 грн. 90 коп. В акті перевірки також вказано, що
при реорганізації Малого приватного підприємства "А" в Товариство
з обмеженою "А" засновником Л-ко О.В. було внесено до статутного
фонду, як внесок, основні засоби, які були передані йому в
погашенн заборгованості з поворотної фінансової допомоги та, що в
порушення пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підприємством не були нараховані та
сплачені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в
розмірі 289424 грн. Вирішуючи спір попередні судові інстанції
виходили з того, що Державна податкова інспекція у
ЦентральноМіському районі міста Горлівки не довела, що нею
перевірялись первинні документи, які відносяться до спірних
господарських операцій (накладні, акти приймання-передачі,
товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури та інше), а,
відповідно, не довела і перехід права власності на основні засоби
від Малого приватного підприємства "А" до громадянина Л-ко О.В.
Проте місцевим та апеляційним господарськими судами не було
враховано, що за приписами підпункту 4.2.3 пункту 4.2 статті 4
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
обов'язок доведення того, що будь - яке нарахування,
здійснене контролюючим органом у випадках визначених підпунктом
4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника
податків, за винятком випадків визначених пунктом 4.3 цієї статті,
тобто тягар доведення відсутності фактів порушень, які зазначені в
акті перевірки, лежить саме на платникові податків. З огляду на
наведене, попередні судові інстанцій не встановлювали обставини
справи та не оцінювали наявні у матеріалах справи докази на які
посилався позивач та відповідач, як на підставу своїх вимог та
заперечень.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України
викладених у пункті Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Неповне з'ясування всіх обставин, які мають юридичне значення для
справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових
рішень та передачі справи на новий розгляд до господарського суду
Донецької області.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-10 - 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 11.04.2003 року
та постанову Донецького апеляційного суду від 14.07.2003 року у
справі № 41/53а скасувати, справу скерувати на новий розгляд до
господарського суду Донецької області. Касаційну скаргу Державної
податкової інспекції у Центрально-міському районі міста Горлівки
задовольнити частково.