ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2004 Справа N 39/71
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши "Д" (товариство з обмеженою
касаційну скаргу відповідальністю)
на ухвалу господарського суду м. Києва від
11.03.2004
у справі № 39/71
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
“А”
до "Д" (товариство з обмеженою
відповідальністю)
третя особа на стороні “Б”
відповідача
про стягнення 661 348,8 дол. США.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.03.2004р. по справі
№ 39/71 з метою забезпечення позову суд наклав арешт на судно
“І” до вирішення справи по суті.
Ухвала мотивована тими обставинами, що позивач вказується на
порушення його прав, а невжиття заходів до забезпечення позову
може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення
господарського суду.
ТОВ Даго Єуропіан просить ухвалу господарського суду м. Києва
від 11.03.2004р. про вжиття заходів до забезпечення позову та
накладення арешту на судно “І” до вирішення спору по суті,
оскільки під час винесення ухвали судом порушено порядок
порушення провадження у справі та встановлений чинним
законодавством порядок вжиття заходів до забезпечення позову.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін,
суд встановив наступне:
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено обов'язок сторін доказування та подання
доказів виходячи з того, хто посилається на певні юридичні
факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному
разі це стосувалося позивача, що мав довести наявність тих
обставин, на підставі яких він клопотав про вжиття заходів до
забезпечення позову.
Проте, позивачем у справі не доведено наявності обставин, які б
могли утруднити чи зробити неможливим виконання рішення
господарського суду, оскільки факт знаходження відповідача за
кордоном України не зумовлює неможливість виконання рішення
господарського суду. Інших підстав для вжиття заходів до
забезпечення позову позивачем не наведено.
Згідно зі ст. 135 Кодексу торговельного мореплавства України
( 176/95-ВР ) (176/95-ВР)
правовідносини між перевізником і одержувачем
вантажу визначаються коносаментом.
Відповідно до п. 3 ст. 379 Кодексу торговельного мореплавства
України ( 176/95-ВР ) (176/95-ВР)
у разі пошкодження або знищення вантажу
право на заявлення претензії і позову мають одержувач або
відправник вантажу за умови подання коносамента, а також
комерційного акта або відповідного документа, складеного за
правилами, що існують в іноземному порту.
Матеріали справи свідчать про те, що під час звернення до суду з
клопотанням про забезпечення позову, позивачем на підтвердження
заявленого клопотання додано копію документу, викладеного
англійською мовою (за змістом заяви “коносамент”) без подання
засвідченого у встановленому законом порядку перекладу
українською мовою (стор. 7, 9 матеріалів справи). У разі, коли
письмові докази подаються до господарського суду іноземною
мовою, додається їх засвідчений у встановленому порядку переклад
українською мовою. Комерційний акт, який би підтверджував факт
зіпсування вантажу (риби) в матеріалах справи відсутній. Таким
чином, при поданні позивачем клопотання про забезпечення позову
останнўм не було надано доказів існування морської вимоги та
зіпсування вантажу (риби).
Згідно ст. ст. 54, 57 Господарського процесуального кодексу
( 1798-12 ) (1798-12)
при подачі позовної заяви позивач додає документи та
інші докази, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Документами,
які відповідно до ст. 383 Кодексу торговельного мореплавства
України ( 176/95-ВР ) (176/95-ВР)
обов'язково додаються до позовної заяви,
є: копія претензії (разом з обґрунтованим розрахунком суми
збитків та документами, що їх підтверджують), докази її
надсилання відповідачу та копія відповіді на претензію, якщо
відповідь одержано. Зазначені документи у справі відсутні.
Таким чином, недодержання позивачем встановленого Кодексом
торгового мореплавства порядку досудового врегулювання спору
позбавило відповідача можливості відхилити позов, або визнати
його повністю чи частково, а суд, відповідно, - встановити
ступінь необхідності вжиття заходів до забезпечення позову.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
заходи до забезпечення позову застосовуються
тільки в разі необхідності, оскільки безпідставне вжиття таких
заходів може призвести до порушень прав та інтересів
відповідача, більше того, заподіяти йому матеріальну шкоду.
Забезпечення позову не може припиняти виробничу діяльність
підприємства та заподіяти йому матеріальної шкоди, тому заходи
до забезпечення позову повинні вживатись в межах позовних вимог
та можливих судових витрат.
Під час накладення арешту, суду першої інстанції. слід було
з’ясувати відповідність позовних вимог вартості майна, на яке
було накладено арешт.
Крім того, відповідно до ст. 14 Кодексу торговельного
мореплавства України ( 176/95-ВР ) (176/95-ВР)
, правила цього кодексу, що
містяться у гл. 4 “Арешт суден” розд. ІІ “Судно” застосовуються
виключно до суден, зареєстрованих в Україні. Тоді як в
матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують той факт,
що судно “І”, власником якого є ТОВ Даго Єуропиан зареєстровано
в Україні.
За таких обставин, суд не мав правових підстав для застосування
ст. 66 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
та накладати арешт на судно “І”.
Таким чином, ухвала господарського суду м. Києва від
11.03.2004р. не відповідає вимогам процесуального та
матеріального права, а тому підлягає скасуванню.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 5, 81, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. ст. 8, 14, 41, 140, 379, 383 Кодексу
торговельного мореплавства України ( 176/95-ВР ) (176/95-ВР)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу "Д" (товариство з обмеженою вўдповўдальнўстю
Даго Єуропіан) задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду м. Києва від 11.03.2004р.
скасувати.
3. Справу передати до господарського суду м. Києва для
розгляду по суті.