ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2004 Справа N 37/194пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському
районі м. Донецька
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 02.12.2003р.
у справі № 37/194пд Господарського суду Донецької
області
за позовом ДПІ у Кіровському районі м. Донецька
до 1) ТОВ “Лідер”
2) Приватного підприємства “Промресурс”
про визнання недійсними договору
За участю представників сторін:
позивача – не з’явилися
відповідача – не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Державна податкова інспекція у Кіровському районі
м. Донецька, звернулася до Господарського суду Донецької області
з позовом про визнання недійсним договору № 7/п від 07.12.2001
року про надання транспортних послуг, укладеного між ТОВ “Лідер”
м. Донецьк та ПП “Промресурс” м. Донецьк, на підставі ст. 49 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
та стягнення з ПП “Промресурс” м. Донецьк на
користь ТОВ “Лідер”, м. Донецьк всього отриманого по угоді, а з
ТОВ “Лідер” м. Донецьк - у доход держави всього отриманого від
ПП “Промресурс”, м. Донецьк.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 04.11.2003
року по справі № 37/194пд (Суддя Москальова І.В.), яке залишено
без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду
від 02.12.2003р. (колегія суддів Р.М.Українська, М.В.Калантай,
С.І.Кондратьєва) у позові ДПІ відмовлено.
Позивач, Державна податкова інспекція у Кіровському районі
м. Донецька звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення
Господарського суду Донецької області від 04.11.2003 року по
справі № 37/194пд та постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 02.12.2003р. з підстав неправильного
застосування ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, і прийняти нове
рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДПІ у Кіровському
районі м. Донецька.
Розглянувши матеріали справи та касаційну скаргу,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи в позові про визнання укладеної між відповідачами
угоди недійсною на підставі статті 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, суд виходив із того, що позивачем не доведена
наявність в діях відповідачів мети, завідомо суперечної
інтересам держави і суспільства, та спрямованість цих дій на
приховування від оподаткування доходів.
Зазначений висновок було зроблено судом першої та апеляційної
інстанцій без всебічного, повного і об'єктивного розгляду в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, як це
вимагається статтею 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зокрема, при визначенні умислу Приватного підприємства
“Промресурс” на несплату податків судом не дано належної оцінки
фактам встановленим в рішенні Калінінського місцевого суду
м. Донецька від 29.04.2002р., в якому зазначено, що Зайнулина
B.Н. господарської діяльності підприємства не вела та такого
наміру не мала; Коноп м. В., якому підприємство передано за
договором дарування, також підприємницької діяльності не вів та
такого наміру не мав, при цьому, пояснив, що підпис на договорі
дарування не його. Виходячи з таких обставин Калінінським
місцевим судом м. Донецька встановлено, що з 29.11.2003р.
підприємство вело незаконну діяльність, тому визнано недійсними
засновницькі документи ПП “Промресурс” та скасовано реєстрацію
ПП “Промресурс” як платника податку на додану вартість.
Господарським судом першої та апеляційної інстанцій зазначені
обставини справи залишені поза увагою, чим не дотримано вимог
ч. 4 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої рішення
суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є
обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які
встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 67 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в
порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно зі статтею 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, є недійсною. Вирішуючи спір про визнання угоди
недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими
закон пов'язує визнання угод недійсними і настання певних
юридичних наслідків.
Пленум Верховного Суду України в пункті 6 постанови від
28.04.1978 року № 3 “Про судову практику в справах про визнання
угод недійсними” ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
роз'яснив, що до угод,
укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування
фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів.
Вищевказані обставини не були взяті до уваги та не оцінювались
судом належним чином при винесенні рішення та постанови по
справі, а також не досліджувались обставини щодо створення
Приватного підприємства „Промресурс”, м. Донецьк з метою
здійснення незаконної фінансово-господарської діяльності та
завідомо ухилення від сплати податків.
У зв'язку з цим судові рішення, як такі, що постановлені з
порушенням частини 1 ст. 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підлягають скасуванню, а справа –
передачі на новий розгляд господарському суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до
уваги викладене, вжити всі передбачені законом засоби для
всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи,
прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському
районі м. Донецька задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
02.12.2003р. та рішення Господарського суду Донецької області
від 04.11.2003 року по справі № 37/194пд скасувати.
Справу № 37/194пд направити на новий розгляд до Господарського
суду Донецької області.