ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2004 Справа N 37/152а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому
районі м. Маріуполя
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 17.12.2003р.
у справі № 37/152а Господарського суду Донецької
області
за позовом ТОВ “Автомарцентр”
до Державної податкової інспекції у Жовтневому
районі м. Маріуполя
про визнання недійсним рішення
За участю представників сторін:
позивача – не з’явилися
відповідача – не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 27.08.2003р.
у справі № 37/152а (суддя Москальова І.В.), яке залишено без
змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від
17.12.2003р. (колегія суддів Агапов О.Л., Алєєва І.В., Величко
Н.Л.) задоволено позовну заяву ТОВ “Автомарцентр”
м. Маріуполь до Державної податкової інспекції у Жовтневому
районі м. Маріуполя про визнання недійсним податкового
повідомлення - рішення від 26.06.20003р. № 0000412640/0 щодо
зобов'язання сплатити штраф за самостійне відчуження активів,
які перебувають у податковій заставі.
Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Маріуполя
звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду
Донецької області від 27.08.2003р. у справі № 37/152а та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
17.12.2003р. і прийняти нове рішення про відмову в позові.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки від
24.06.2003р. № 16/26-2-114/8/25582440 зазначено, що за договором
позики від 14.06.1998р. № 3 позикодавець (ПП “Авто - Сервіс”)
надав позичальнику (ТОВ “Автомарцентр”) безпроцентну позику, яку
ТОВ “Автомарцентр” отримало на рахунок у вигляді надходження
грошових коштів від ПП “Авто-Сервіс” згідно банківських виписок
від 13.07.1998р., 15.07.1998р., 22.10.1998р. та відповідно до
меморіальних ордерів від 29.10.1998р. № 1, від 29.10.1998р. № 2
та № 3 на загальну суму 205 644 грн. без ПДВ. Кошти підлягали
поверненню в зазначеній в угоді строк.
Додатковою угодою від 29.05.2001р. № 3 сторони строк дії
договору займу продовжили до 31.12.2002р. На підставі платіжного
доручення від16.08.2000р. № 113 ТОВ “Автомарцентр” перерахувало
на рахунок ПП “Авто - Сервіс” 70 000 грн. без ПДВ. Актом про
вексельний платіж від 25.12.2002р. платник (ТОВ “Автомарцентр”)
в рахунок виконання своїх зобов'язань перед одержувачем (ПП
“Авто -Сервіс”) за договором займу від 14.06.1998р. № 3 на суму
135 644 передав одержувачу як засіб платежу простий вексель
№ 643354962518 на суму 135 644 грн. із строком платежу - за
пред'явленням та місцем платежу - МФ КБ “Приватбанк”.
Вексель № 643354962518 на суму 135 644 грн., як засіб платежу
від ПП “Авто - Сервіс” переданий на адресу ТОВ “Югтехснаб”, а
останній - на адресу ТОВ “Автомарцентр”.
Внаслідок викладеного, у ТОВ “Автомарцентр” виникла кредиторська
заборгованість перед ТОВ “Югтехснаб” (при отримані простого
векселя № 643354962518 на суму 135 644 грн.), яка погашена ТОВ
“Автомарцентр” шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ
“Югтехснаб” грошових коштів за платіжними дорученнями від
27.03.2003р. № 1 на суму 40000 грн. без ПДВ, від 31.03.2003р.
№ 2 на суму 78 000 грн. без ПДВ, від 02.04.2003р. № 3 на суму 17
644 грн. без ПДВ.
З акту перевірки, вбачається про отримання позивачем простого
векселя № 643354962518 на суму 135 664 грн. від ТОВ “Югтехснаб”,
який погашений шляхом перерахування позивачем грошових коштів на
рахунок ТОВ “Югтехснаб”.
Як вбачається з витягу, наданого Інформаційним центром
Міністерства юстиції м. Донецьк, до Державного реєстру застав
рухомого внесений запис 15.01.2002р. про заставу № 21-9017
всього рухомого майна та немайнових прав, враховуючи отримані
векселі, ТОВ “Автомарцентр”.
Колегія суддів зазначає, що згідно абзацу “б” п.п. 8.6.1 п. 8.6
ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків, активи якого перебувають
у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за
винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з
податковим органом, а саме, використання об'єктів нерухомого чи
рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для
здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних
паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій,
поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату
дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів.
Визнаючи недійсним рішення ДПІ, суди першої та апеляційної
інстанцій виходили з того, що податковим органом в акті
перевірки не встановлений факт використання цінного паперу, який
знаходиться у податковій заставі, а саме, використання позивачем
безпосередньо отриманого від ТОВ “Югтехснаб” векселя, а
визначено про здійснення позивачем погашення вартості отриманого
від ТОВ “Югтехснаб” векселя шляхом перерахування коштів.
Колегія суддів зазначає, що при вирішенні спору судами не дано
належної оцінки вищезазначеним обставинам справи та доводам ДПІ,
що відображені в акті перевірки.
Зокрема, в прийнятих по справі рішенні та постанові відсутні
висновки суду стосовно, того чи підпадають операції ТОВ
“Автомарцентр” по виписуванню передачі та погашенню векселя під
поняття “використання, цінного паперу, що засвідчує відносини
боргу”, як це визначає абзац “6” п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону
України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Окрім того, в позовній заяві позивач визначає єдину підставу для
визнання спірного податкового повідомлення-рішення недійсним, а
саме порушення порядку видачі векселя визначеного нормами Закону
України “Про обіг векселів в Україні” ( 2374-14 ) (2374-14)
. Однак,
зазначенў обставини судом не досліджені, а в судових рішеннях
відсутні висновки щодо обґрунтованості заявлених доводів
позивача.
Наведене свідчить про неповне дослідження в рішенні місцевого та
постанові апеляційного господарського суду обставин справи, що
мають значення для правильного вирішення спору. У зв'язку з цим,
судові рішення, як такі, що постановлені з порушенням частини 1
ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий
розгляд господарському суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до
уваги викладене, вжити всі передбачені законом засоби для
всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи,
прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому
районі м. Маріуполя задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
17.12.2003р. та рішення Господарського суду Донецької області
від 27.08.2003р. у справі № 37/152а скасувати.
Справу № 37/152а направити на новий розгляд до Господарського
суду Донецької області.