ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2004 Справа N 36/137
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого,
судді
за участю повноважних представників:
позивача
відповідачів
розглянувши у ТОВ "ХЛ"
відкритому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 18 грудня 2003 року
Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі за позовом ТОВ "ХЛ"
до АТ "АП"
про стягнення 2297,40 грн.
В С Т А Н О В И В:
В липні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом до відповідача про стягнення
2297,30 грн., посилаючись на те, що останній не виконав взяті на
себе зобов'язання по договору, в зв'язку з чим позивачем понесено
збитки в зазначеній сумі.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23
вересня 2003 року позов задоволено в сумі 2297,40 грн.
У стягненні 500 грн., пов'язаних з забезпеченням участі
представника позивача у судовому засіданні відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
18 грудня 2003 року рішення господарського суду в частині
стягнення 2297,40 грн. скасовано і в цій частині в позові
відмовлено.
В решті рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач просить постанову апеляційної
інстанції скасувати, як прийняту при неправильному застосуванні
норм матеріального права та порушенні норм процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить в її задоволенні
відмовити за необгрунтованістю вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин,
проаналізувавши правильність застосування апеляційним
господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм
матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи 30.01.2003р. між АТ "АП га
ТОВ"ХЛ" було укладено договір про надання транспортних послуг в
міжміському сполученні № 02-007-Г-ТР згідно п.1 якого Замовник
доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати
останньому транспортно-експедиційні послуги по перевезенню та
доставці вантажу за кошти замовника.
Відповідно до п. п. 2.2, 4.2 договору Виконавець зобов'язаний
відшкодувати Замовнику в повному обсязі збитки, пов'язані з
втратою, порчею, повним або частковим пошкодженням товару, що
відбулися під час перевезення.
На виконання договору на підставі заявки на перевезення № 0427 від
23.04.2003 р відповідач, відповідно до товарно-транспортної
накладної № 390 від 23.04.2003 р автомобілем 35-80 АЕТ 025-29АА
під керуванням водія-експедитора Степанян А здійснив перевезення з
пункту навантаження м. Хмельницький до пункту розвантаження м
Армянськ пресформи ПЕТ 47 г у кількості 324 480 штук, що були
упаковані у 52 ящики на загальну суму 113817 грн. 60 коп.
Відповідно до вказаної накладної замовником (платником) та
вантажовідправником зазначено ТОВ "ХЛ", вантажоодержувачем
зазначено ТОВ "К".
Відповідно до пункту 15 "Правил складання актів" Правил перевезень
вантажів Автомобільним транспортом в Україні ( z0128-98 ) (z0128-98)
:
15. 1. У разі зіпсування або пошкодження вантажу, а також у разі
розбіжностей між Перевізником І вантажовідправником
(вантажоодержувачем), обставини, які можуть служити підставою для
матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що
наведена в додатку 4.
15.2. Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують
в акті такі обставини:
а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць
ватажу в натурі і тими даними, які зазначені у
товарно-транспортній накладній;
б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або
контейнері;
в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад
встановлені норми часу;
г) інші обставини(пошкодження упаковки, вантажу), які можуть
служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.
15.3. Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника
(вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як
вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються
недійсними.
15.4. Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання
акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право
викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і
засвідчити її підписом.
Згідно до акту № 1 приймання продукції від 24.04.2003 р. №
1, складеного за участю представників вантажоодержувача ТОВ "К" та
представника перевізника - водія С-на А., було встановлено
порушення цілісності 4-х упаковок, одна упаковка розірвана
повністю, її вміст знаходиться у кузові. У вказаній упаковці
знаходилася пресформа ТЕТФ 47 зелена у кількості 6240 штук на
загальну суму 2246 грн. 40 коп. Вказані пресформи були забруднені
та мали подряпини. Відповідно до висновку комісії, що здійснювала
прийомку, ці пресформи непридатні для використання у виробництві.
В акті представник перевізника - водій С-н А. зазначив, що з
викладеним не згоден - був розірваний короб, його вини не має.
Зазначений акт не містить відомостей, якому саму ДОСТУ чи ТУ не
відповідає по якості пошкоджена продукція. Також ні
товарнотранспортна накладна, ні вказаний акт не містять в якій
саме упаковці була навантажена продукція.
Також акт не містить відомостей пошкодження кузову автомобіля.
Відповідно до частини другої статті 34 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
обставини справи, які
відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними
засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з п. 13.6 з Правил перевезень вантажів автомобільним
транспортом в Україні ( z0128-98 ) (z0128-98)
, у разі, якщо при виявленні
недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, перевізник і
вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у
визначенні їх причин і суми, на яку зменшилась вартість вантажу,
на вимогу перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача
проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими
компетентними організаціями чи фізичними особами (Пункт 13.6 в
редакції Наказу Мінтрансу № 90 ( z0242-98 ) (z0242-98)
(г0242-98) від
23.03.98 р.)
Оскільки у вантажоодержувача і перевізника виникли протиріччя з
причин виникнення пошкодження продукції, пошкоджена продукція у
перевізника не знаходилась, останній звернувся з листом від 03.07
2003 р. № 15/871 (який направлений рекомендованою поштою) до
вантажоодержувача і вантажовідправника про надання йому
пошкодженої продукції для проведення експертизи.
Доказів відповіді перевізнику про направлення йому продукції, чи
повідомлення перевізника про місцезнаходження цієї продукції та
часу і можливості проведення експертизи вантажоодержувач і
вантажовідправник не надали. Акт приймання продукції від 24.04.03
№ 1 не містить висновку комісії про причини пошкодження продукції,
чи воно мало місце в результаті неякісної упаковки, чи
неправильного навантаження.
Для встановлення причин пошкодження продукції, ні
вантажоодержувачем, ні вантажовідправником експертиза, яка
передбачена п. 13.6 Правил перевезень вантажів автомобільним
транспортом в Україні ( z0128-98 ) (z0128-98)
не призначалась.
За таких обставин суд вважає, що апеляційний господарський суд
дійшов правильного висновку, що позивач не надав належних доказів
в підтвердження вини відповідача в пошкодженні вантажу, в зв'язку
з чим рішення господарського суду по даному спору підлягало
скасуванню. Апеляційний господарський суд повно і всебічно
перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку
зібраним у справі доказам і прийняв постанову, яка відповідає
обставинам справи і вимогам закону, тому її необхідно залишити без
змін.
Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі суд вважає
необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними у справі
доказами і не відповідають вимогам закону.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
18 грудня 2003р. залишити без змін, а касаційну скаргу без
задоволення.