ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2004 Справа N 35/706-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Шульги О.Ф.
суддів Дерепи В.І.
Стратієнко Л.В.
з участю представників:
позивача: А.А.А.
відповідача: Б.Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
приватного підприємства "XXX"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03
лютого 2004 р.
у справі № 35/706-03
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "YYY"
до приватного підприємства "XXX"
про стягнення 44 025,48 грн.
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2003 р. ТОВ "YYY" звернулось до господарського суду з
позовом до ПП "XXX" про стягнення 41 206, 93 грн. заборгованості
та 2818,55 грн. пені за договором від 25.12.2001 р. № 36 на
виготовлення полімерної плівки на підставі угоди про уступку права
вимоги від 25.10.2002 р., укладеної між позивачем та ТОВ "ZZZ".
Рішенням господарського суду Харківської області від 28.11.2003 р.
(суддя Швед Е.Ю.) позов задоволено. Стягнуто з ПП "XXX" на користь
ТОВ "YYY" 44025, 48 грн. боргу і пені та судові витрати.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
03.02.204 р. (головуючий - Демченко В.О., судді - Такмаков Ю.В.,
Барбашова С.В.) рішення місцевого суду змінено. Відмовлено в
частині позовних вимог про стягнення 2818,55 грн. пені, в решті
рішення залишено без змін.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне
застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права,
просить скасувати постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 03.02.2004 р. в частині задоволення
позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі
41 206, 93 грн., постановивши нове рішення про стягнення
заборгованості у розмірі 2 622,57 грн.
Заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 197 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
уступка вимоги
кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить
закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою
кредитора.
Як встановлено судом, між ТОВ "ZZZ" та відповідачем було укладено
договір № 36 від 25.12.2001 р. на виготовлення полімерної плівки,
за яким ТОВ "ZZZ" виконало свої зобов'язання в повному обсязі, а
відповідач в порушення договірних зобов'язань не розрахувався за
продукцію, отриману за витратними накладними № 5/04 від 05.04.2002
р. та № 12/04 від 12.04.2002 р. на суму 41 206,93 грн.
(а.с.15-16).
25.10.2002 р. між ТОВ "ZZZ" і ТОВ "YYY" укладено договір уступки
права вимоги, за яким останнє набуло право вимоги і стало
кредитором за договором № 36 від 25.12.2001 р. на виготовлення
полімерної плівки (а.с.20). Про укладення договору уступки права
вимоги та необхідність погашення заборгованості відповідача було
повідомлено 16.10.2003 р. (а.с.24).
За таких обставин місцевий та апеляційний господарський суди
прийшли до правильного висновку про стягнення з відповідача на
користь заборгованості за отриману продукцію у сумі 41 206,93
грн., а суд апеляційної інстанції встановивши відсутність у
відповідача прострочення грошового зобов'язання, відмовив у
стягненні пені.
Що стосується доводів касаційної скарги про порушення судами вимог
ст. 200 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, згідно з якою боржник вправі
висувати проти вимоги нового кредитора всі заперечення які він мав
проти первісного кредитора на момент одержання повідомлення про
уступку вимоги, у зв'язку з тим, що рішенням господарського суду
Харківської області від 25.07.2002 р. та постанови Харківського
апеляційного господарського суду від 22.10.2002 р. у справі №
35/62-02 за позовом ПП "XXX" до ТОВ "ZZZ" про розірвання договору
і стягнення 38 584,36 грн. з ТОВ "ZZZ" на користь ПП "XXX" було
стягнуто 38 584,36 грн. вартості поставленої за накладною №
25/03-4 неякісної полімерної плівки, вказана сума не повернута
відповідачу, а тому відповідно до вимог вказаної норми закону має
бути зарахована при стягненні заборгованості за поставлену
продукцію за витратними накладними № 5/04 від 05.04.2002 р. та №
12/04 від 12.04.2002 р., у зв'язку з чим стягненню підлягає лише
2622,57 грн., то вони не грунтуються на законі, оскільки вказаною
нормою передбачена можливість боржника висувати заперечення проти
вимог нового кредитора, а не вимагати проведення взаємозаліку
власного боргу з боргом первісного кредитора.
Враховуючи викладене, підстав для скасування постанови суду
апеляційної інстанції не вбачається, оскільки вона грунтується на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в
їх сукупності, постановлена з дотриманням вимог норм матеріального
і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного підприємства "XXX" залишити без
задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 03 лютого 2004 р. у справі за № 35/706-03 - без змін.
Головуючий О.Ф. Шульга
Судді В.І. Дерепа
Л.В. Стратієнко