ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2004 Справа N 34/274
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Державної податкової інспекції у
відкритому судовому Ворошиловському районі м. Донецька
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 18.11.2003 року Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 34
господарського суду Донецької області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Р", м. Донецьк
до 1. ДПІ у Ворошиловському районі
м.Донецька
2. ВДК у м.Донецьку
про стягнення 99 000,00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача-1: не з'явились
від відповідача-2: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 27.10.2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 18.11.2003 року, у справі № 34 позов
задоволене; стягнуте з Державного бюджету України на користь
позивача бюджетну заборгованість з ПДВ за грудень 2002 року у сумі
99000 грн.
Відповідач-1 ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька звернулася з
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій
просить постановлені по справі судові акти скасувати повністю та
винести нове рішення, посилаючись на неправильне застосування норм
матеріального права, а саме пп. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач та відповідач-2 суду не
надіслали.
Сторони не скористалися процесуальним правом на участь в засіданні
суду касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи
наступне.
Судами встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом про
стягнення з Державного бюджету України частини суми податку на
додану вартість у розмірі 99000 грн., яка підлягає відшкодуванню
за грудень 2002 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач послався на декларацію з ПДВ
за грудень 2002р., відповідно до якої сума податкового кредиту
перевищила суму податкових зобов'язань на 152349 грн.
У деклараціях позивача за липень-вересень 2002 року вказано, що
суми ПДВ, які підлягають відшкодуванню після погашення податкових
зобов'язань протягом трьох наступних періодів зараховуються у
рахунок платежів з ПДВ.
Відповідно до пп. 7.7.3. п. 7.7 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за
результатами звітного періоду сума ПДВ має від'ємне значення, така
сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця наступного після подачі декларації.
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних
грошових сум з бюджетного рахунка на рахунок платника податку в
установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі
казначейського чека, який приймається до негайної оплати
(погашення) будь-якими банківськими установами.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник
податку має право у будь-який момент після її виникнення
звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період.
Згідно з п. 4 Указу Президента "Про деякі зміни в оподаткуванні"
( 857/98 ) (857/98)
сума податку на додану вартість, яка підлягає
відшкодуванню з бюджету, зараховується у погашення заборгованості
платника із сплати податку на додану вартість, що виникла у
минулих звітних періодах, а за відсутності заборгованості - у
зменшення податкових зобов'язань платника податку протягом трьох
наступних звітних періодів. Якщо сума від'ємного значення податку
не погашається сумами податкових зобов'язань, що виникли протягом
трьох наступних звітних періодів, така сума підлягає відшкодуванню
з Державного бюджету України на умовах, визначених законодавством,
протягом місяця, що настає після подання декларації за третій
звітний період після виникнення від'ємного значення податку.
З оглядом на вищевказане сума бюджетного відшкодування може бути
повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього
податку або інших податків, зборів, які зараховуються до
Державного бюджету України. Таке рішення платника податку
відображається в податковій декларації. Абзац 2 пп. 7.7.3 п. 7.7.
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
також передбачає, що за бажанням платника податку
можливе повне або часткове зарахування сум ПДВ, які підлягають
відшкодуванню, в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення
платника податку відображається у податковій декларації.
Позивачем у деклараціях за липень-вересень 2003 року визначено, що
залишок сум бюджетного відшкодування, які залишаються після
погашення податкових зобов'язань протягом трьох податкових
періодів він бажає зарахувати у рахунок платежів з податку на
додану вартість.
Як вбачається з наданої ДПІ розпечатки картки особового рахунку
позивача з ПДВ за 2002 рік та бухгалтерської довідки позивача,
станом на 01.08.2002 року позивач не мав податкового боргу з ПДВ,
а також бюджетної заборгованості з цього податку. Після подання
ним декларацій з ПДВ за липень-вересень 2002 року сума податку,
яка підлягає відшкодуванню за цей період складає 1018081грн.
(319700+264959+433422).
У наступних періодах у позивача виникали податкові зобов'язання з
ПДВ за жовтень-листопад 2002р., березень-травень 2003 року,
серпень 2003 року, а всього з вересня 2002 року у позивача виникли
податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 910127 грн.
Оскільки позивач у деклараціях з ПДВ за липень-вересень 2002 року
висловив бажання зарахувати суму бюджетного відшкодування у
погашення податкових зобов'язань з ПДВ ці суми зараховуються у
погашення податкових зобов'язань за вказані місяці і сума
відшкодування, яка залишилася після погашення перелічених
податкових зобов'язань складає 107954 грн., яка підлягає зменшенню
на суму штрафної санкції за довідкою до уточнюючої декларації за
травень 2003 року у розмірі 1,45 грн.
ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька також здійснена перевірка
позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з
01.07.2000р. по 01.07.2003р., результати якої відображені у акті
перевірки № 22/26-011-20375529 від 18.09.03р., за наслідками якої
податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем суми
податкового кредиту за лютий 2003 року у розмірі 201940 грн., у
зв'язку з чим прийняв податкове повідомлення-рішення
№ 0000822650/0 від 19.09.2003р., яким визначив суму податкових
зобов'язань за лютий 2003р. на 201940 грн. та застосував штрафні
(фінансові) санкції у розмірі 15104,3грн.
Позивач визнав це повідомлення-рішення, тому сума ПДВ, що підлягає
стягненню за липень-вересень 2002 року складає 92848,25грн.
(107954 - 1,45 -15104,3). Таким чином, перелічені вище податкові
зобов'язання та штрафні санкції погашені за рахунок відшкодування
ПДВ за деклараціями за липень-вересень 2002 р., тому попередні
судові інстанції обґрунтовано не прийняли до уваги посилання
податкового органу на відшкодування ПДВ за грудень 2002 р. шляхом
зарахування у рахунок платежів з ПДВ за квітень-травень 2003 року.
Вище перелічені розрахунки цілком відповідають даним картки
особового рахунку позивача з ПДВ за 2002 - 2003рр. Позивач у
деклараціях з ПДВ визначив, що залишок невідшкодованих протягом
трьох податкових періодів сум він бажає зарахувати у рахунок
платежів з ПДВ.
Податковим органом не доведено підстав, за якими він визначав
податкові періоди, відшкодування яких спрямовував на погашення
наступних податкових зобов'язань позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган 26.02.03р.
прийняв розпорядження № 5, яким зменшив суму бюджетного
відшкодування з ПДВ позивача за вересень 2002 року на 433422 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 26.05.03р. по
справі № 34/133а це розпорядження визнано недійсним. Постановою
Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2003р.
рішення місцевого господарського суду залишено без змін. Прийняття
та подальше визнання недійсним розпорядження ДПІ не впливає на
розрахунки позивача з бюджетом.
Суди обґрунтовано дійшли висновку, що сума бюджетної
заборгованості з ПДВ за грудень 2002 року у розмірі 152349 грн.
фактично позивачеві не відшкодована, тому вимоги позивача про
стягнення з державного бюджету частини суми податку на додану
вартість у розмірі 99000 грн. 00 коп., яка підлягає відшкодуванню
за грудень 2002 року, задоволені правомірно.
Крім того, суди врахували вірно, що податковий орган розрахунок
бюджетної заборгованості з ПДВ не спростував.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському
районі м. Донецька від 12.12.2003 року № 52852/10/10-013 на
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
18.11.2003 року у справі № 34 залишити без задоволення, а
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
18.11.2003 року у справі № 34- без змін.