ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2004 Справа N 33/586
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Голосіївському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 10.12.2003р.
у справі № 33/586 Господарського суду м. Києва
за позовом ВАТ “Завод залізобетонних виробів і
дорожньо-будівельних матеріалів”
до Державної податкової інспекції у
Голосіївському районі м. Києва
про визнання недійсними рішень
За участю представників сторін:
позивача – Левчук М.О., за довіреністю
Хайдуров В.О., за довіреністю
Осипенко Л.О., за довіреністю
відповідача – Ковальчук О.М., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.10.2003р. у справі
№ 33/586 (суддя Лосєв А.М.), яке залишено без змін постановою
Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2003р.
(С.О.Алданова, С.В.Сотніков, І.Ю.Панова) позов ВАТ “Завод
залізобетонних виробів і дорожньо-будівельних матеріалів”
задоволено. Визнані недійсними податкові повідомлення-рішення
ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0000542304 від
30.07.2003р. в частині донарахування ПДВ у сумі 500000грн. та
нарахування штрафних санкцій у сумі 250000грн., № 0000542304/1
від 22.08.2003р. в частині донарахування ПДВ у сумі 500000грн.
та нарахування штрафних санкцій у сумі 250000грн.; судові
витрати покладені на відповідача.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями відповідач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду
м. Києва від 20.10.2003р. у справі № 33/586 та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2003р., а
позов ВАТ “Завод залізобетонних виробів і дорожньо-будівельних
матеріалів” залишити без задоволення.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, податковим
повідомленням-рішенням ДПІ у Голосіївському районі м. Києва
№ 0000542304 від 30.07.2003р. позивачу донараховане ПДВ у сумі
502976грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі
251488грн., відповідно до п.п. 3.1.1 ст. 3, п.п. 7.2.1,
п.п. 7.2.3, п.п. 7.3.1, п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від
03.04.1997р. та ст. 17 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р.
За результатами адміністративного узгодження податкового
зобов'язання згідно з Рішенням ДПІ у Голосіївському районі
м. Києва № 5055/10/23-0402 від 21.08.2003р. про результати
розгляду скарги позивачу, податковим повідомленням-рішенням
№ 0000542304/1 від 22.08.2003р., встановлено суму зобов'язання з
податку на додану вартість у сумі 502 976грн. та нараховані
штрафні (фінансові) санкції у сумі 251 488грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі
Акту № 73-23/0407-04012321 від 29.07.2003р. “Про результати
комплексної перевірки дотримання вимог податкового та валютного
законодавства ВАТ “Завод залізобетонних виробів і
дорожньо-будівельних матеріалів” за період з 01.04.2000р. по
01.04.2003р.
Відповідач вважає, що позивачем в порушення вимог Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від
03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями) занижено податок на
додану вартість у жовтні 2001р. на суму 451967грн. та завищено
від'ємне значення чистої суми податкових зобов'язань за жовтень
2001р. на 48033грн. відповідача, викладені в акті перевірки
помилковими з огляду на наступне.
Як встановлено судом, 04.10.2001р. між позивачем та ТОВ “Віоле”
був укладений Договір № 46, за яким ТОВ “Віоле” зобов'язалось
реалізувати ВАТ"Завод залізобетонних виробів і
дорожньо-будівельних матеріалів” діодні мостики загальною
вартістю 3000000грн., в тому числі ПДВ у сумі 500 000грн. Згідно
Додаткової угоди до Договору № 46 від 04.10.2001р. б/н та дати
розрахунки за товар здійснюються шляхом передачі простих
векселів на суму 3000000грн., емітованих ВАТ “Завод
залізобетонних виробів і дорожньо-будівельних матеріалів”.
Належне виконання сторонами умов договору підтверджується
складеним 15.10.01р. актом приймання-передачі до контракту № 46
від 04.10.2001р.
Витрати по сплаті податку на додану вартість підтверджуються
виданими продавцем (ТОВ “Віоле”) податковою накладною № 63/1 від
15.10.2001р. та платіжним дорученням позивача № 650 від
27.11.2001р. на суму 500 000,00 грн., Актом прийому-передачі
векселів б/н від 12.11.2001р.
У відповідності до Договору зберігання № 46/1 від 15.10.2001р”
Специфікації до договору № 46/1 від 15.10.2001р. та Акту
прийняття на зберігання б/н від 15.10.2001р. позивач передав, а
ТОВ “Віоле” прийняло на зберігання строком до 31.12.2001р.
діодні мостики загальною вартістю 3000000грн.
15.01.2002р. між ВАТ “Завод залізобетонних виробів і
дорожньо-будівельних матеріалів” та ЗАТ “Тесло” було укладено
Договір б/н, відповідно до якого ВАТ “Завод залізобетонних
виробів і дорожньо-будівельних матеріалів” зобов'язався
реалізувати ЗАТ “Тесло” діодні мостики загальною вартістю
3000000грн. За зазначеною господарською операцією ВАТ “Завод
залізобетонних виробів і дорожньо-будівельних матеріалів” було
видано видаткову накладну № 38 від 25.01.2002р. на загальну суму
3000000грн. на отримання товару через представника ЗАТ “Тесло”
Гулома П. О. (довіреність № 207285 від 25.01.2002р. до
04.02.2002р.) та податкову накладну № 2444 від 25.01.2002р.
За актом прийняття від зберігання б/н від 28.01.2002р. ТОВ
“Віоле” передало позивачу діодні мостики загальною вартістю 3
000 000,00 грн.
Таким чином, при розгляді справи в суді першої та апеляційної
інстанції, позивачем належним чином доведено факт отримання від
ТОВ “Віоле” та подальшої реалізації ЗАТ “Тесло” діодних
мостиків, загальною вартістю 3000000грн. та відповідне
відображення зазначених операцій у податковому обліку.
У відповідності до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.97р.
№ 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права платника
податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з
подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку
в
оплату товарів (робіт, послуг);
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів.
Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не
дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат
по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи
митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом
прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який
засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт
(послуг).
Враховуючи те, що податкова накладна № 63/1 від 15.10.2001р
оформлена відповідно до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ТОВ
“Віоле” зареєстровано платником ПДВ, позивач правомірно відніс
до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені за Договором № 46 від
04.10.2001р.
Посилання відповідача на те, що у позивача відсутнє право на
віднесення 500000,00 грн. до податкового кредиту на підставі
податкової накладної № 63/1 від 15.10.2001р., оскільки ТОВ
“Віоле” не включило до податкових зобов'язань ПДВ у сумі 500
000,00 грн., та проти посадових осіб підприємства порушено
кримінальну справу, не може бути взято до уваги. Згідно з чинним
законодавством України, виникнення права на віднесення до
податкового кредиту сум ПДВ сплачених підприємством за угодою не
ставиться в залежність від дотримання його контрагентом порядку
та строків сплати податкових зобов'язань.
Враховуючи наведене, колегія погоджується з висновком місцевого
та апеляційного господарського суду щодо невідповідності
податкового повідомлення-рішення № 0000542304 від30.07.03р.
вимогам чинного законодавства України.
Податкове повідомлення-рішення № 0000542304/1 від 22.08.2003р.
не визначає позивачу нового податкового зобов'язання, а лише
доводить граничний строк сплати податкового зобов'язання,
зазначеного в раніше надісланому податковому
повідомленні-рішенню № 0000542304 від 30.07.03р. За таких
обставин, суд мотивовано визнав зазначене податкове
повідомлення-рішення частково недійсним з тих же підстав.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському
районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
10.12.2003р.у справі № 33/586 Господарського суду м. Києва
залишити без змін.