ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2004 Справа N 32/459
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м.Києва
на постанову від 17.12.03 p.
Київського апеляційного господарського суду
у справі №32/459
господарського суду м.Києва
за позовом ТОВ "XXX"
до ДПІ у H-ському районі м.Києва
про визнання недійсним розпорядження
за участю представників сторін:
позивача: А.А.А. (дов. №02/2004 від 08.01.04 p.), Б.Б.Б. (дов.
№01/2004 від 08.01.04 p.)
відповідача: В.В.В. (дов. №4143/9/10-008 від 28.10.03 p.), Г.Г.Г.
(дов. №216/9/10-025 від 22.01.04 p.)
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 15.04.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду м.Києва (суддя Хрипун О.О.) від
07.10.03 в позові відмовлено з посиланням на необгрунтованість
позовних вимог.
Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського
суду у складі: головуючого Коваленка В.М., суддів: Нечитайла О.М.,
Вербицької О.В. від 17.12.03 рішення місцевого господарського суду
скасовано, позов задоволено.
ДПІ у H-ському районі м.Києва звернулась до Вищого господарського
суду України із касаційною скаргою на постанову Київського
апеляційного господарського суду, вважаючи, що дана постанова
прийнята внаслідок неправильного застосування та порушення норм
права, в зв'язку з чим просить її скасувати, рішення місцевого
господарського суду залишити без змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м.Києва на постанову
Київського апеляційного господарського суду, заслухавши
представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності застосування судом норм права, відзначає
наступне:
Апеляційним господарським судом при розгляді справи було
встановлено, що ДПІ у H-ському районі м.Києва проведено тематичну
перевірку ТОВ "XXX" з питання правильності обчислення ПДВ за
період з 08.06.00 по 01.07.01, про що складено акт від 19.03.02.
На підставі акту заступником начальника ДПІ у H-ському районі
м.Києва 22.03.04 винесено розпорядження №7/10/23-5-30963993 про
внесення змін у визначену платником суму податку на додану
вартість за результатами попередньої перевірки податкової
декларації по ПДВ, відповідно до якого на підставі п.7.7.4 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п.8
ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на
8080000 грн.
Апеляційним господарським судом також було встановлено, що
25.05.01 між ТОВ "XXX" та ТОВ "YYY" укладено договір №25/05 за
умовами якого ТОВ "YYY" зобов'язалось поставити, а позивач
зобов'язався прийняти та оплатити "Керівні комплекси
поліграфічного обладнання і друку оригінал - макетів" в кількості
восьми комплектів, вартість одного комплекту - 6060000 грн., в
тому числі ПДВ -1010000 грн. Майнові права на обладнання,
поставлене відповідно до цього договору перейшли до позивача на
момент підписання акту прийому-передачі. ТОВ "YYY" 28.05.2001р.,
за результатами виконання умов договору №25/05 від 25.05.2001р.,
була виписана позивачу податкова накладна за №1 на суму 48480000
грн. (ПДВ - 8080000 грн.). Господарським судом було встановлено,
що податкова накладна №1 від 28.05.01 складена відповідно до вимог
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та є
належним доказом правильності нарахування позивачем податкового
кредиту у травні 2001 року.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(із відповідними змінами та
доповненнями) встановлено, що податковий кредит звітного періоду
складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником
податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт,
послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат
виробництва (обігу).
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що не дозволяється
включення до податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт
(послуг) чи банківським документом. Який засвідчує перерахування
коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на
момент перевірки платника податку податковим органом суми податку,
попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються
непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник
податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій,
установлених законодавством, нарахованих на суму податкового
кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що датою виникнення
права платника податку на податковий кредит вважається дата
здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку
в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного
рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням
кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
В даному випадку право позивача на віднесення до податкового
кредиту суми податку, нарахованого йому за фактичне придбання
товару, вартість якого відноситься до складу валових витрат
виробництва (обігу) виникло з моменту отримання позивачем
податкової накладної, а тому, апеляційний суд правомірно дійшов до
висновку, що позивач обгрунтовано відніс до податкового кредиту у
травні 2001 року суму податку, нарахованого у зв'язку з придбанням
товару, що відноситься до складу валових витрат виробництва.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що постанова
апеляційного суду прийнята при правильному застосуванні норм
матеріального права, а тому має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м.Києва залишити без
задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.03
p. у справі №32/459 залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська