ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2004 Справа N 28/319
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.,
судді
суддів Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційну Спеціалізованої державної податкової інспекції
скаргу у м. Києві по роботі з великими платниками
податків
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 19.11.2003р.
у справі № 28/319 Господарського суду міста Києва
за позовом ВАТ Акціонерного банку “Укргазбанк”
до Спеціалізованої державної податкової інспекції
у м. Києві по роботі з великими платниками
податків
про визнання недійсним податкового повідомлення рішення
За участю представників сторін:
позивача – Бонч-Бруєвич Л.В., за довіреністю
Драганова Ю.В., за довіреністю
відповідача – Цаплієнко О.В., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2003р. у
справі № 28/319 (суддя Борисенко І.В.), яке залишено без змін
постановою Київського апеляційного господарського суду від
19.11.2003р. (колегія суддів Г.М.Фролова, А.Г.Полянський,
В.В.Шипко) позов задоволено: визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової
інспекції у м. Києві № 0000282302/0 від 07.05.2003р.; стягнуто з
відповідача на користь позивача 203грн. судових витрат.
Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі
з великими платниками податків звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати рішення Господарського суду міста Києва від
18.08.2003р. у справі № 28/319 та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 19.11.2003р., а в
задоволенні позовних вимог ВАТ Акціонерного банку “Укргазбанк”
відмовити.
01.04.2004р. в судовому засіданні касаційної інстанції
оголошувалась перерва до 15.04.2004р.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Спеціалізованою ДПІ у
м. Києва по роботі з великими платниками податків було проведено
планову комплексну документальну перевірку дотримання позивачем
вимог податкового валютного законодавства, щодо нарахування та
сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджету,
державних цільових фондів за період 01.07.00р. по 01.04.02р., за
результатами якої складено акт № 175/23-2/125/23697280 від
30.04.2003р.
На підставі даного акту перевірки відповідач прийняв податкове
повідомлення рішення № 0000282302/0 від 07.05.2003р., яким
позивачу, відповідно до п. 13.1, п. 13.2 ст. 13 Закону України
„Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та
пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено податкове зобов'язання
по податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 79
926,12грн., в тому числі 26642,04грн. основного платежу та
53284,08грн. - штрафних (фінансових) санкцій.
В акті перевірки, зокрема, зазначено, що за період, що
перевўрвся, позивачем фактично сплачено доходи у вигляді
процентів в адресу нерезидентів за межі України без утримання
податку на репатріацію доходів нерезидентів. Відповідач дійшов
висновку, що в порушення п. 13.1, п. 13.2 ст. 13 Закону України
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
позивачем
занижений податок на репатріацію доходів нерезидентів за період
з 01.07.2000р. по 01.04.2002р. на суму 26 642,04 грн., в тому
числі у III кв. 2001р. на суму 7634,28 грн.; у ІІ кв. 2001р. на
суму 10 756,05грн.; у І кв.2002р. на суму 8 251,71 грн.
Судова колегія зазначає, що згідно п. 13.2 ст. 13 Закону України
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
резидент
або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на
користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату
з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким
нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому
числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім
доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати
податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті,
за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок,
який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не
передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
Конвенцією між Урядом України і Урядом Латвійської Республіки
про уникнення подвійного оподаткування та попередження
податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно,
ратифікованої Законом України № 331/96-ВР від 12.07.1996р.,
передбачено, що проценти, що виникають в одній Договірній
Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави,
можуть оподатковуватися у цій другій Державі (п. 1 ст. 11).
Угодою між Урядом України та Урядом Російської Федерації про
уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та
попередження ухилень від сплати податків, ратифікованої Законом
України № 369/95-ВР ( 369/95-ВР ) (369/95-ВР)
від 06.10.1195р., визначено,
що проценти, що виникають в одній Договірній Державі і
сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть
оподатковуватися у цій другій Державі, якщо такий резидент має
фактичне право на ці проценти (п. 1 ст. 11).
Відповідно до угод, укладених позивачем з нерезидентами, та
згідно повідомлень „Trasta Kmercbanka” (Латвія) від 23.05.2001р.
та АКБ „Європейський трастовий банк (Росія) від 05.07.2001р.
оподаткування процентних доходів, отриманих нерезидентами,
відповідно до ст. 11 вищевказаних Конвенції та Угоди
( 369/95-ВР ) (369/95-ВР)
, здійснюється відповідно в Латвії та Росії.
Покладення, при цьому, на позивача зобов'язань по сплаті податку
на репатріацію, донарахування цього податку та застосування
штрафних санкцій суперечить вищевказаним міжнародним нормам та
призводить до подвійного оподаткування доходів.
Окрім того, відповідно до п. 4 Порядку звільнення (зменшення)
від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України
згідно з міжнародними договорами України про уникнення
подвійного оподаткування ( 470-2001-п ) (470-2001-п)
, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001р. N 470,
підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів
ўз джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з
урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього
Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її
нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є
резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі -
довідка), а також інших документів, якщо це передбачено
міжнародним договором.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідач не
заперечує наявності у позивача необхідних документів.
Враховуючи наведене, колегія погоджується з висновками місцевого
та апеляційного господарських судів щодо невідповідності
спірного податкового повідомлення-рішення вимогам чинного
законодавства, і вважає, що судом мотивовано визнано позовні
вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції
у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без
задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
19.11.2003р. у справі № 28/319 Господарського суду міста Києва
залишити без змін.