ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2004 Справа N 28/254
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 03.12.2003р.
у справі № 28/254 Господарського суду м. Києва
за позовом ЗАТ “Будівельно-фінансова компанія “Глобал
Естейтс”
до Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва
про визнання недійсними рішень
За участю представників сторін:
позивача – Васько В.В., за довіреністю
відповідача – Курганський Г.М., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2003р. у
справі № 28/254 (суддя Борисенко І.В.), яке залишене без змін
постановою Київського апеляційного господарського суду від
03.12.2003р. (колегія суддів Фролова Г.М., Полянський А.Г.,
Шипко В.В.) позов задоволено; визнано недійсними податкові
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва № 1328/23-2 від 11.10.2002р.,
№ 1328/23-2/164/1 від 08.11.2002р, та № 1328/23-2/164/2 від
23.01.2003р. в частині визначення податкового зобов'язання по
податку на прибуток у сумі 4174,50грн. (з них - 3630грн.
основного платежу та 544,50грн. штрафних (фінансових) санкцій;
стягнуто з Державної податкової інспекції у Шевченківському
районі м. Києва на користь позивача 203 грн. судових витрат;
повернуто позивачу з державного бюджету надлишкове сплачене
державне мито у сумі 170грн., сплачене платіжним дорученням
№ 181 від 10.04.2003р.
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва
звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського
апеляційного господарського суду від 03.12.2003р. у справі
№ 28/254 Господарського суду м. Києва, а в задоволенні позовних
вимог ЗАТ “Будівельно-фінансова компанія “Глобал Естейтс”
відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі
м. Києва було проведено перевірку дотримання вимог податкового і
валютного законодавства “Будівельно-фінансової компанії “Глобал
Естейтс” за період з 01.07.2000р. по 01.04.2002р., за
результатами якої складено акт № 659/3043/23-2 від 04.10.2002р.
На підставі даного акту відповідач прийняв податкове
повідомлення-рішення № 1328/23-2 від 11.10.2002р. яким позивачу
визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі
31 774,50 грн., в тому числі 27630грн. основного платежу та
4144,50грн. штрафних (фінансових) санкцій; податкове
повідомлення-рішення від 08.11.2002р. № 1328/23-2/164/1, яким
позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток
у сумі 31 774,50 грн., в тому числі 27630грн. основного платежу
та 4144,50грн. штрафних (фінансових) санкцій; податкове
повідомлення-рішення № 1328/23-2/164/2, яким позивачу визначено
податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 31774,50
грн., в тому числі 27630грн. основного платежу та 4144,50 грн.
штрафних (фінансових) санкцій.
В акті перевірки, зокрема, зазначено, що у перевіряємому періоді
встановлено отримання доходів від операцій з валютними
цінностями та борговими зобов'язаннями (курсові різниці), які
були включені позивачем до складу валового доходу, що призвело
до завищення валового доходу у розмірі 1157,5тис. грн.
Перевіркою також було встановлено віднесення до складу валових
витрат, пов'язаних з нарахуванням відсотків за борговими
зобов'язаннями (курсові різниці по кредитах в іноземній валюті),
що призвело до завищення валових витрат у розмірі 7391,7 тис.
грн.
Перевіркою визначення об'єкту оподаткування та обчислення суми
податку на прибуток встановлено, що порушення при визначенні
валових доходів та валових витрат від операцій з валютними
цінностями призвело до заниження податкового зобов'язання по
податку на прибуток у розмірі 3,63 тис. грн. у І кварталі 2002р.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(в редакції, чинній на момент виникнення
правовідносин) з метою оподаткування будь-яка іноземна валюта
або заборгованість в іноземній валюті, що перебували на обліку
платника податку на кінець звітного періоду, перераховуються в
гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного
банку України, що діяв на останній робочий день звітного
періоду; при цьому позитивна або від'ємна різниця між
результатом такого перерахунку та балансовою вартістю іноземної
валюти або заборгованості включається відповідно до валових
доходів або валових витрат платника податку - кредитора або до
валових витрат чи валових доходів платника податку - дебітора за
наслідками звітного періоду; для наступного податкового періоду
балансова вартість іноземної валюти або заборгованості в
іноземній валюті прирівнюється до їх вартості, визначеної на
кінець попереднього звітного періоду.
Як встановлено судом, сума отриманого кредиту та заборгованість
перед кредитором відображені в бухгалтерському обліку позивача,
тобто перебували на обліку, як про це зазначено у вказаному
пункті. Балансова вартість заборгованості в іноземній валюті
відображена в балансі підприємства позивача, що відповідач не
заперечує.
Посилання відповідача на те, що пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачено відображення лише в податковому обліку платника
податку розрахункових курсових різниць, не може бути взято до
уваги, оскільки, оскільки вказана норма не встановлює вимоги
щодо обов'язковості відображення такої заборгованості саме на
податковому обліку. Крім того, вказаний підпункт містить пряме
посилання на результати перерахунку балансової вартості
іноземної валюти, що стосується бухгалтерського обліку.
Бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання,
реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі
інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім
користувачам для прийняття рішень (ст. 1 Закону України „Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”
( 996-14 ) (996-14)
).
Згідно ч. 2 ст. 3 даного Закону ( 996-14 ) (996-14)
бухгалтерський облік
є обов'язковим видом обліку, який ведеться
підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види
звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на
даних бухгалтерського обліку.
Основна сума валютного кредиту враховується на рахунку
бухгалтерського обліку шляхом перерахунку такого кредиту,
вираженого у іноземній валюті, у національну валюту. Згідно
пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
така сума кредиту, яка
підлягає поверненню, не відображається в податковому обліку.
Згідно ж п. п 7.3.6 вказаного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
на обліку
враховуються виключно курсові різниці, які, в залежності від
позитивного або від'ємного результату такого перерахунку,
включаються відповідно або до валових доходів або до валових
витрат.
Суми нарахованих позивачем курсових різниць, у зв'язку з
зростанням курсу іноземної валюти у відношенні до дебітора за
наслідками звітного періоду мають позитивне значення, а тому
відповідно до пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 вищеназваного Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
повинні відноситись до валових витрат такого
платника - дебітора, оскільки разом із зростанням курсу
іноземної валюти зростає його заборгованість, визначена у
національній валюті України.
Зі змісту пп. 7.3.3 та пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
випливає,
що ці норми є спеціальними і регулюють різні правовідносини.
Пункт 7.3.3 вищезазначеного Закону регулює порядок відображення
в податковому обліку заборгованості в іноземній валюті. Підпункт
7.3.6 цього ж Закону також є спеціальною нормою, яка регулює
порядок включення суми перерахунку заборгованості (у зв'язку із
зміною курсу іноземної валюти до валюти України на кінець
звітного періоду) до валових доходів або валових витрат.
З огляду на викладене, місцевим та апеляційним судами правомірно
задоволені позовні вимоги про визнання недійними спірних
податкових повідомлень-рішень в частині визначення податкового
зобов'язання по податку на прибуток в сумі 4174,50грн.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
03.12.2003р. у справі № 28/254 Господарського суду м. Києва
залишити без змін.