ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2004 Справа N 27/50-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Червонозаводському районі м. Харкова
касаційну скаргу
на постанову від 22.04.2003 року Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 27
господарського суду Харківської області
за позовом ТОВ "АЛ"
до 1. Державної податкової інспекції у
Червонозаводському районі м. Харкова;
2. Відділення Державного казначейства у
Червонозаводському районі м. Харкова
про стягнення 88765,42 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача-1: присутній
від відповідача-2: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.02.2002
року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного
господарського суду від 22.04.2003 року, у справі № 27 позовні
вимоги задоволене частково; відшкодоване з державного бюджету
України на користь позивача суму ПДВ за квітень 2002р. в розмірі
85940 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлене;
стягнуте з відповідача - ДПІ у Червонозаводському районі м.
Харкова на користь позивача державне мито в сумі 859,40 грн. та
судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення .
Відповідач-1 ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова звернувся
з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій
просить постановлені по справі судові акти скасувати повністю та
передати справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне
застосування норм матеріального та процесуального права, а саме
ст. ст. 33, 36 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, п. 2.3 Порядку
відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом
ДПА України, Державного казначейства України у редакції наказу від
21.05.2001р. № 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
та зареєстрованого в Мінюсті
України 08.06.01р. за № 89/5680.
Відзиву на касаційну скаргу позивач суду не надіслав.
Позивач та відповідач-2 не скористались процесуальним правом на
участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника
відповідача-1, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши
повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної
оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Відповідно до частини 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
оцінка
доказів господарським судом повинна ґрунтуватись на всебічному,
повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин
справи.
Попередні судові інстанції задовольняючи позов частково виходили з
того, що 20.08.02р. позивачем до органу державної податкової
служби у відповідності до приписів чинного законодавства була
надана податкова декларація по ПДВ за квітень 2002р., в якій до
відшкодування з бюджету була визначена сума ПДВ в розмірі 85940
грн. і вказаний спосіб проведення відшкодування, а саме дана сума
відшкодовується шляхом зменшення податкових зобов'язань платника
протягом трьох наступних звітних періодів. Разом з декларацією був
наданий розрахунок експортного відшкодування за цей же період.
До матеріалів справи залучені копії вантажно-митних декларацій,
якими підтверджується факт здійснення митного оформлення експорту
тракторів за даними деклараціями (експортер - ТОВ "АЛ", 61050, м.
Харків; імпортер - ТОВ "АТ", 308002, м. Бєлгород).
Відповідно до п. 8.1 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку, який здійснює операції з
вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної
території України (експорт) і подає розрахунок експортного
відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на
отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня
подання такого розрахунку.
Зазначений розрахунок подається разом із такими документами:
а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення
(експортування) товарів за межі митної території України,
відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом),
який засвідчує передання права власності на роботи (послуги),
призначені для їх споживання за межами митної території України;
б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про
перерахування платником податку коштів на користь іншого платника
податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з
урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при
вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених
(імпортованих) таким платником податку, - ввізною митною
декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх
вільного використання на митній території України.
В матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують саме факт
вивезення оформлених у митному відношенні на експорт товарів
позивачем, оскільки в матеріалах справи відсутні п'яті аркуші ВМД
у зв'язку з їх втратою (а.с.14), а митні органи повідомили лише
про факт здійснення митного оформлення регіональною митницею, а не
митницею на кордоні, яка безпосередньо констатує факт вивезення
товарів (а.с.17). Також, відсутні копії платіжних доручень про
перерахування платником податку - позивачем - на користь іншого
платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з
урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання
оскільки наявні в матеріалах справи на а.с. 24-27 накладні,
податкові накладні не є такими доказами. Зазначене є істотною
неповнотою при розгляді справи про стягнення суми експортного
відшкодування.
Крім того, відповідач-1 в обґрунтування свого твердження про
існування у позивача непогашеної податкової заборгованості надав
суду копію облікової картки платника податків. Однак, суди
порахували недоведеним твердження відповідача-1 про існування у
позивача податкової заборгованості з ПДВ в сумі 137627,05 грн. з
тих підстав, що представник відповідача-1 в судовому засіданні не
зміг надати пояснень щодо підстав її виникнення, копій платіжних
доручень та декларацій, на які робиться посилання в копії
облікової картки, до матеріалів справи не надав.
Колегія суддів відзначає, що в силу ч. 1 ст. 38 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
якщо подані сторонами докази є недостатніми,
господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та
організацій незалежно від їх участі у справі документи і
матеріали, необхідні для вирішення спору.
Таким чином, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що суд
витребовував необхідні для вирішення спору документи і матеріали,
то має місце процесуальне порушення і, як слідство, відсутнє
спростування судом факту заборгованості позивача перед бюджетом.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд. При новому
розгляді справи суду необхідно всебічно і повно перевірити
обставини по справі, проаналізувати їх та інші докази, що
містяться в матеріалах справи, визначитися щодо належних способів
доказування у даній справі і прийняти рішення у відповідності до
вимог чинного законодавства.
В процесі розгляду справи слід усунути порушення норм
матеріального і процесуального законодавства.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1
ст. 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну Державної податкової інспекції у Червонозаводському
районі м. Харкова від 09.07.2003 року № 5553/9/10-025 на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2003 року
у справі № 27 задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 04.02.2003
року та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 22.04.2003 року у справі № 27 - скасувати.
Справу № 27 направити до Господарського суду Харківської області
на новий розгляд.