ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2004 Справа N 26/483
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну Головного інформаційно –
скаргу обчислювального центру державного
підприємства Національної
енергетичної компанії “У”
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 25.11.2003
року
у справі за позовом Головного інформаційно –
обчислювального центру державного
підприємства Національної
енергетичної компанії “У”
до Державного підприємства з науково –
технічних робіт по енергозбереженню
в електроенергетиці “Ф”
про стягнення 386 976,99 грн. та за зустрічним позовом про
визнання договору оренди неукладеним
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2002 року, Головний інформаційно – обчислювальний
центр державного підприємства Національна енергетична компанія
“У” звернувся до суду з позовом про стягнення з державного
підприємства з науково – технічних робіт по енергозбереженню в
електроенергетиці “Ф” 302 444, 39 грн. заборгованості по
орендній платі та комунальним послугам згідно договору від
04.11.1994 року, яка утворилась у період з.11.1999 року по лютий
2001 року, 61 869, 04 грн. на відшкодування витрат від
знецінення коштів внаслідок інфляції та 22 663, 56 грн.
відсотків.
Відповідачем подано зустрічний позов, в якому він з урахуванням
уточнень, викладених у заяві від 19.03.2003 року просив визнати
договір оренди неукладеним, а провадження по справі припинити.
Рішенням господарського суду м. Києва від 04.06.2003 року
первісний позов задоволено. У зустрічному позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
25.11.2003 року рішення першої інстанції скасовано, а
провадження по справі припинено згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У касаційній скарзі позивач посилається на неправильну правову
оцінку апеляційним судом обставин справи, порушення
процесуальних норм і просить постанову апеляційного суду
скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню виходячи з наступного.
Приймаючи постанову про скасування рішення суду першої інстанції
апеляційний суд виходив з того, що Головний інформаційно –
обчислювальний центр державного підприємства Національна
енергетична компанія “У” немає повноважень і не міг бути
позивачем, а відповідно і вимагати повернення заборгованості по
орендній платі та комунальним платежам.
Проте погодитись з наведеними апеляційною інстанцією мотивами
скасування рішення суду не можна, оскільки вони не ґрунтуються
на фактичних матеріалах справи.
Головний інформаційно – обчислювальний центр створено як
відособлений підрозділ НАЕК “У” відповідно до Закону України
“Про підприємства в Україні” ( 887-12 ) (887-12)
і коло його повноважень
стосовно здійснення у господарському суді повноважень сторони у
справі від імені цієї особи повинно визначатись установчими
документами останньої, положенням про відособлений підрозділ
та/або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку
керівникові цього підрозділу.
Як зазначено у п.п. 5.1, 5.2 Положення, затвердженого керівником
НАЕК “У” 01.12.2000 року Головний інформаційно – обчислювальний
центр здійснює свою діяльність згідно цього Положення, на
підставі довіреності, яка і була надана керівнику цього
підрозділу 12.10.2002 року та уповноважувала його представляти
інтереси НЕК “У” перед іншими особами, зокрема і суді з
повноваженнями сторони у обсягах, визначених законом та цією
довіреністю.
За таких обставин, коли структурна одиниця одержала від
юридичної особи належним чином оформленні повноваження на
представництво останньої у суді, некоректність формулювань у
позові при визнанні безпосередньо юридичною особою права
відособленого підрозділу заявити цей позов не може бути
підставою для визнання відсутності права на позов, а тому
висновки апеляційного суду про зворотне не можна визнати
правильними.
Як встановлено судом 4.11.1994 року між НДІЄ–УНВО “П” і
Регіональним центром енергозбереження України правонаступниками
яких є сторони у даній справі, укладено договір № 152 – хоз, за
умовами якого, з урахуванням додаткової угоди від 04.11.1995
року відповідачу було надано у користування на умовах оренди
2040, 95 кв.м. приміщення по вул. Комінтерна, 27 у м. Києві, за
яке він зобов’язався сплатити орендну плату відповідно до
розміру, встановленого законодавством для підприємств державної
форми власності.
До .11.1999 року розмір орендної пати та комунальних платежів
сторони погоджували і відповідачем не оспорювались.
Проте з.11.1999 року по 31.01.2001 року, часу фактичного
припинення орендних відносин відповідач не здійснив плату за
користуванням приміщенням, а тому суд правомірно постановив про
стягнення спірної суми, обґрунтовано визнавши, що з урахуванням
виконання сторонами умов договору підстав для визнання його
таким, що не породжує для відповідача правових наслідків немає.
За таких обставин, коли рішення суду ґрунтується на матеріалах
справи, яким дана належна правова оцінка і підстав для його
скасування не було, Вищий господарський суд України, керуючись
ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.11.2003 року скасувати, а рішення господарського суду
м. Києва від 04.06.2003 року залишити без змін.