ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2004 Справа N 26/223а
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Т. Добродюбова - головуючого
Т. Дроблтової
Т. Гоголь
за участю представників:
позивача А.А.А. - дов. від 14.04.04 р.
Б.Б.Б. - дов. від 14.04.04 р.
відповідача В.В.В. - дов. від 13.11.03 р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по
роботі з великими платниками податків у м. Н-ську
на постанову від 01.12.2003 р. Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 26/223а господарського суду Донецької області
за позовом Комунального підприємства "XXX"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по
роботі з великими платниками податків у м. Н-ську
про визнання недійсними податкових м. Н - ську
№ 0000510823/2-25674/10-08-2 від 31.07.2003 р. та
№ 00005108823/0-240-08-41-2-05473192-6764/10 від 19.03.2003 р.
ВСТАНОВИВ:
Позивачем до господарського суду Донецької області був заявлений
позов про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень СДПІ
у м. Н-ську № 0000510823/2-25674/10-08-2 від 31.07.2003р. та №
00005108823/0-240-08-41-2-05473192-6764/10 від 19.03.2003р. про
нарахування позивачу на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1
статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" штрафу у сумі 100,20 грн.
Підставою прийняття оспорюваного податкового повідомлення рішення
є затримка на 7 календарних днів граничного строку сплати
позивачем чергового платежу податкового зобов'язання у розмірі
1003 грн. за договором № 50/10/08-24-13 від 29.05.2001р. про
розстрочення податкового боргу.
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.10.2003р.
(суддя Наумова К.Г.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, а
саме, податкові повідомлення - рішення СДПІ у м. Н-ську №
0000510823/2-25674/10-08-2 від 31.07.2003р. та №
00005108823/0-240-08-41-2-05473192-6764/10 від 19.03.2003р.
визнані недійсними.
Ухвалюючи судове рішення, господарський суд Донецької області
дійшов висновку, що заборгованість позивача зі сплати податків,
яка була розстрочена договором від 29.05.2001р., не є узгодженим
податковим зобов'язанням у розумінні статті 5 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Порядок сплати та відповідальність за несплату розстроченого боргу
врегульовані приписами статті 18 вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
.
За апеляційною скаргою СДПІ у м. Н-ську Донецький апеляційний
господарський суд переглянув рішення господарського суду Донецької
області від 15.10.2003р. в апеляційному порядку, постановою від
01.12.2003р. залишив його без змін з тих же підстав.
СДПІ у м. Н-ську подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 01.12.2003р., в якій просить рішення та
постанову у даній справі скасувати, у задоволенні позовних вимог
відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої та
апеляційної інстанції норм матеріального права.
В касаційні скарзі СДПІ у м. Н-ську звертає увагу суду на те, що
приписами статті 18 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що розстрочена сума
податкового боргу підлягає сплаті рівними частками в терміни,
установлені цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
для квартального податкового
періоду, з відстрочкою першого платежу на термін, що визначається
платником податків, але не може бути більше двох квартальних
податкових періодів наступних за квартальним періодом, у якому був
укладений договір про розстрочку.
Суми, що підлягають сплаті в терміни, визначені в договорі про
розстрочення податкового боргу, є узгодженими відповідно до
підпункту 14.1.3 пункту 14.1 статті 14 вказаного Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Таким чином, на думку заявника, Законом України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлені граничні
терміни для погашення розстрочених податкових зобов'язань, а тому
у випадках несвоєчасної сплати чергової частки розстроченого
податкового боргу до платника податку повинна бути на загальних
підставах застосована штрафна санкція, передбачена підпунктом
17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відзив на касаційну скаргу позивачем не надано.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення у судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у справі судами першої та апеляційної
інстанції, а саме.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та
апеляційної інстанції, підставою для прийняття оспорюваного
податкового повідомлення - рішення є затримка на 7 календарних
днів граничного строку сплати позивачем чергового платежу
податкового зобов'язання у розмірі 1003 грн. за договором №
50/10/08-24-13 від 29.05.2001р. про розстрочення податкового
боргу.
Ухвалюючи судові рішення, суди першої та апеляційної інстанції
виходили з того, що сума розстроченого податкового боргу за
вказаним договором не підпадає під ознаки узгодженого податкового
зобов'язання у розумінні статті 5 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Проте, з таким висновком погодитись не можна з наступних підстав.
Виходячи зі змісту пункту 18.1 статті 18 вказаного Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
, списання та розстрочення податкового боргу,
передбачені цією статтею, пов'язані із відміною картотеки, тобто
реєстру розрахункових або виконавчих документів, надісланих
обслуговуючому банку платником податків або органом стягнення та
неоплачених у строк у зв'язку із відсутністю коштів на такому
рахунку.
Умови розстрочення податкового боргу визначені у підпункті 18.1.2
пункту 18.1 статті 18 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, в якому зокрема зазначено, що
основна сума податкового боргу (без пені та штрафних санкцій)
підлягає сплаті рівними частками у строки, встановлені цим Законом
для квартального податкового періоду, з відстроченням першого
платежу на строк, який визначається платником податків, але не
може бути більшим двох квартальних податкових періодів, наступних
за квартальним періодом, у якому був укладений договір про
розстрочення.
Крім того, цим підпунктом встановлено, що розстрочення податкового
боргу надається під проценти, розраховані за період, що
починається від місяця укладання договору про розстрочення та
закінчується місяцем погашення розстроченого боргу, виходячи з
облікової ставки Національного банку України, діючої на момент
плати чергового квартального платежу. Зазначені проценти
нараховуються платником податків, але не сплачуються, крім
випадків визначених підпунктом "д" цього підпункту ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до пункту 1.2 вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, податкове
зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до
бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у
порядку та строки, визначені цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
або іншими
законами України.
Податковий борг (недоїмка) приписами цього Закону у пункті 1.3
( 2181-14 ) (2181-14)
визначено як податкове зобов'язання (з урахуванням
штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків
або встановлене судом, але не сплачене у встановлений строк, а
також пеня на суму такого податкового зобов'язання.
При укладенні договору № 50/10/08-24-13 від 29.05.2001р. про
розстрочення податкового боргу, на підставі підпункту 18.1.2
пункту 18.1 статті 18 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
позивачем фактично була узгоджена
сума податкового боргу (недоїмки) у розмірі 994305,18 грн. та
визначені строки його сплати відповідно до приписів цього
підпункту.
Відповідно до вимог підпункту 17.1.7 вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
,
у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового
зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом,
такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірах
визначених у цьому підпункті.
Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанції обставини
стосовно наявності факту прострочення чергового платежу за
договором та розміру нарахованих фінансових санкцій за оскарженим
податковим повідомленням - рішенням досліджені не були та правова
оцінка вказаному не надавалась, у зв'язку з чим в ході судового
провадження не було встановлено правильність визначення
відповідачем розміру фінансових санкцій.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи,
невідповідність висновку суду фактичним обставинам справи та
неправильне застосування норм матеріального та процесуального
права призвели до неправильного вирішення спору, що дає підстави
для скасування всіх ухвалених у справі судових рішень та передачі
справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до
господарського суду Донецької області.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2003 р. та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
01.12.2003 р. у справі № 26/223а господарського суду Донецької
області скасувати, справу Касаційну скаргу СДПІ у м. Н-ську
задовольнити частково.
Головуючий Т. Добролюбова
С у д д і Т. Дроботова
Т. Гоголь