ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2004 Справа N 23/121-03-3313
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого – Першикова Є.В.,
судді
суддів: Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П. – (доповідача у справі),
розглянувши Спеціалізованої державної податкової
касаційну скаргу інспекції по роботі з великими платниками
податків у м. Одесі
на постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 08.12.2003
у справі № 23/121-03-3313
господарського Одеської області
суду
за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями
“Металзюкраїн Корп. Лтд.”
до Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками
податків у м. Одесі
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
за участю представників від:
позивача Селютін А.В., за довіреністю від 22.03.2004
№ 01-371
відповідача Нізамова К.О., за довіреністю
№ 15312/9/10-01/10
Нікішев О.В., за довіреністю № 43/9/10-01/137
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 14.08.2003
(суддя Владимиренко С.В.) у позові Підприємства з іноземними
інвестиціями “Металзюкраїн Корп. Лтд.” (далі за текстом –
Підприємство “Металзюкраїн Корп. Лтд.”) відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
08.12.2003 (головуючий-суддя Сидоренко м. В., судді Таценко
М.Б., Савицький Я.Ф.) рішення місцевого господарського суду
скасовано, апеляційну скаргу Підприємства “Металзюкраїн
Корп. Лтд.” задоволено: визнано недійсними податкові
повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками
податків у м. Одесі: № 0004060820/0 від 27.12.2002,
№ 0004060820/1 від 23.01.2003, № 0004060820/2 від 27.02.2003,
№ 0004040820/0 від 26.12.2002, № 0004040820/0 від 27.02.2003,
№ 0004040820/1 від 22.01.2003, № 0004040820/3 від 12.05.2003,
№ 0004060820/3 від 13.05.2003.
СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі
звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 08.12.2003 скасувати, а рішення
господарського суду Одеської області – залишити в силі.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, СДПІ по роботі з великими
платниками податків у м. Одесі посилається на неправильне
застосування апеляційним господарським судом норм матеріального
та процесуального права, а саме: п. 22.3 ст. 22 Закону України
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(із
змінами і доповненнями), п. 13 Методології визначення цін і
процедури зменшення податкових зобов’язань платників податку на
прибуток підприємств на суму вартості матеріальних активів, що
інвестуються ними у будівництво житла для військовослужбовців та
членів їх сімей, і порядок використання коштів, що спрямовуються
на будівництво такого житла, та здійснення бюджетного контролю
за їх цільовим використанням, ( 568-98-п ) (568-98-п)
затвердженої
Постановою кабінету Міністрів України від 27.04.1998 № 568,
ст. 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у постанові апеляційного господарського суду,
проаналізувавши правильність застосування судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, СДПІ по роботі з великими
платниками податків у м. Одесі проведено документальну перевірку
податкової декларації Підприємства “Металзюкрайн Корп. Лтд.” за
9 місяців 2002 р. та складено акт від 23.12.2002 № 1829/15-3/14,
на підставі якого було прийняте податкове повідомлення-рішення
вії 27.12.2002 № 0004060820/0, та донараховано податок на
прибуток в сумі 1355000, 00 грн. та застосовано штрафні санкції
у розмірі 67750, 00 грн. у зв’язку з порушення позивачем вимог
п. 22.3 ст. 22 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Водночас, за результатами проведення комплексної документальної
перевірки дотримання Підприємством “Металзюкрайн Корп. Лтд.”
податкового та валютного законодавства за період з 01.07.1999 по
01.07.2002, СДПІ по роботі з великими платниками податків у
м. Одесі складено акт перевірки від 17.12.2002 № 1769/15-3/5, на
підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від
26.12.2002 № 0004040820/0, яким підприємству донараховано
податок на прибуток в сумі 800000 грн. та застосовано штрафні
санкції у розмірі 400000 грн., у зв’язку з порушення
підприємством вимог п. 22.3 ст. 22 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Не погодившись із спірними податковими повідомленнями-рішеннями,
позивач звернувся до СДПІ по роботі з великими платниками
податків у м. Одесі з апеляційними скаргами, в яких просив їх
скасувати. За результатами розгляду апеляційних скарг, СДПІ по
роботі з великими платниками податків у м. Одесі прийняла
рішення про результати розгляду і первинних скарг заявника від
22.01.2003 № 971/10/15-3-74 та від 23.01.2003
№ 111-1/10/15-3-82, якими збільшено штрафні санкції по податку
на прибуток відображені у податковому повідомленні-рішенні
27.12.2002 № 0004060820/0, визначивши їх на підставі пп. 17.1.6
п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
(із змінами та доповненнями) на суму
677500,00грн., в решті оскаржувані податкові
повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги – без
задоволення.
Відповідно до приписів Порядку направлення органами державної
податкової служби України податкових повідомлень платникам
податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001, а
також враховуючи прийняті СДПІ по роботі з великими платниками
податків у м. Одесі рішення за результатами розгляду первинних
скарг заявника, СДПІ по роботі з великими платниками податків у
м. Одесі надіслала позивачу нові податкові повідомлення-рішення
від 23.01.2003 № 0004060820/1 та від 22.01.2003 № 0004040820/1,
якими довела нові граничні терміни сплати визначених податкових
зобов’язань по податку на прибуток на суму 1 355 000, 00 грн. і
на суму 800 000, 00 грн. та застосувала штрафні санкції у
розмірі 677 500, 00 грн. і на суму 400 000, 00 грн..
Не погодившись з вищезазначеними податковими
повідомленнями-рішеннями і рішеннями про результати розгляду
первинної скарги, позивач подав повторну скаргу до ДПА в
Одеській області від 05.02.2003, за результатами розгляду якої
було прийняте ДПА в Одеській області рішення від 20.02.2003
№ 2553/25-0007, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення
залишені без змін, а скарга – без задоволення.
Відповідно до приписів Порядку направлення органами державної
податкової служби України податкових повідомлень платникам
податків ( z0567-01 ) (z0567-01)
, затвердженого наказом ДПА України від
21.06.2001 № 253, а також прийняте ДПА в Одеській області
рішення за результатами розгляду скарг заявника, СДПІ по роботі
з великими платниками податків у м. Одесі надіслала позивачу
нові податкові повідомлення - рішення від 27.02.2003
№ 0004060820/2 та від 27.02.2003 № 0004040820/2, якими довела
нові граничні терміни сплати визначених податкових зобов’язань
по податку на прибуток на суму 1 355 000, 00 грн. і на суму 800
000, 00 грн. та застосованим штрафним санкціям у розмірі 677
500, 00 грн. та в розмірі 400 000, 00 грн..
Не погодившись із спірними податковими повідомленнями-рішеннями,
рішеннями про результати розгляду первинної скарги СДПІ по
роботі з великими платниками податків у м. Одесі та рішенням про
результати розгляду повторної скарги ДПА в Одеській області,
позивач подав апеляційну скаргу до ДПА України від 25.02.2003
№ 02-193, за результатами розгляду якої було прийняте ДПА
України рішення від 29.04.2003 № 4121/6/25-111-5 “Про результати
розгляду скарги”, яким оскаржувані рішення СДПІ по роботі з
великими платниками податків у м. Одесі від 23.01.2003
№ 111-1/10/15-3-82 прийняте за результатами розгляду первинної
скарги, податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими
платниками податків у м. Одесі від 23.01.2003 № 0004060820/1 та
рішення ДПА в Одеській області від 20.02.2003 № 2553/25-0007
скасовані у частині застосування штрафної санкції по податку на
прибуток на підставі на підставі пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17
Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
21.12.2000 на суму 677 500, 00 грн., в іншій частині
зазначене податкове повідомлення-рішення і рішення прийняті за
результатами розгляду скарг та податкове повідомлення-рішення
СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від
27.12.2002 № 0004060820/0 залишені без змін, а скарга без
задоволення. Поряд з цим, ДПА України скасувала у частині
застосування штрафних санкцій по податку на прибуток у розмірі
400 000, 00 грн. на підставі пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими
платниками податків у м. Одесі від 26.12.2002 № 0004040820/0 та
в зазначеній частині скасувала рішення СДПІ по роботі з великими
платниками податків у м. Одесі від 22.01.2003 № 971/10/15-3-74 і
рішення ДПА в Одеській області від 20.02.2003 № 2553/25-0007
прийняті за розглядом первинної і повторної скарги. При цьому
ДПА України зобов’язала СДПІ по роботі з великими платниками
податків у м. Одесі застосувати до позивача штрафні санкції по
податку на прибуток на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
відповідно на суми 80 000, 00 грн. та 67 750, 00 грн.
Враховуючи вимоги Порядку направлення органами державної
податкової служби України податкових повідомлень платникам
податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001, а
також прийняте ДПА України рішення за результатами розгляду
скарги заявника, СДПІ по роботі з великими платниками податків у
м. Одесі надіслала позивачу нові податкові повідомлення -
рішення від 13.05.2003 № 0004060820/3 та від 12.05.2003
№ 0004040820/3, якими довела нові граничні терміни сплати
визначених податкових зобов’язань по податку на прибуток на суми
1 355 000, 00 грн. та 800 000, 00 грн. та застосованих штрафних
санкціям на суми 67 750, 00 грн. та 80 000, 00 грн.
З матеріалів справи та встановлених обставин вбачається, що між
військовою частиною А-1206 (замовником) та Рівненською АЕС
(інвестором) було укладено договір від 07.02.1997 № 9/1-7-3и/207
“Про інвестування засобів на будівництво житла для
військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей”.
Згідно п. 1 зазначеного договору предметом цього договору є
інвестування матеріальних цінностей в будівництво житла, а саме:
об’єкти з мережами і благоустроєм у м. Феодосії по вул. Гагаріна
та вул. Просвіти. Обсяг інвестицій, згідно вказаного договору,
складає 6000000, 00 грн.
14.03.1997 між замовником, інвестором та генпідрядником, яким є
ТОВ“Електрокар” було підписано договірний лист, згідно якого для
прискорення інвестицій замовник залучає для будівництва інші
організації, при цьому зазначено, що перелік об’єктів та якість
житла визначається замовником. Додатковою угодою № 1 до
вищезазначеного договору від 14.03.1997 було збільшено обсяг
інвестицій та зазначено, що перелік об’єктів будівництва
визначається замовником.
17.04.2002 між Міністерством оборони України (військова частина
А-1206 – замовник), відокремленим підрозділом Рівненської АЕС
НАЕК “Енергоатом” (інвестор) та “Металзюкрайн Корп. ЛТД” (новий
інвестор) укладено угоду № 801/29-Зи/207 про часткове покладення
виконання зобов’язань на третю особу (новий інвестор) за
договором № 9/1-7-Зи/207 від 07.02.1997, згідно якої у зв’язку з
неспроможністю інвестора завершити свої зобов’язання за
договором № 9/1-7-Зи/207 по інвестуванню будівництва у повному
обсязі обов’язки по виконанню зобов’язань по вищевказаному
договору частково покладаються на нового інвестора. Новий
інвестор приймає на себе зобов’язання передати замовнику 5 500
тис. грн.
Між військовою частиною А-1206 (замовник), ВАТ “Персей”
(інвестор) та ПМП “Моноліт” (генпідрядник) укладено договір про
інвестування Міністерству оборони України коштів на будівництво
житла для військовослужбовців Збройних сил України від
17.04.1997 № 9/1-7-6и. Предметом зазначеного договору є
інвестування будівництва у 1997 році за програмою забезпечення
житлом військовослужбовців в І та II пусковому комплексі 181
квартирного житлового будинку по вул. Вакуленчука, 1 у
м. Севастополі для завершення його будівництва “під ключ”. Обсяг
інвестицій за цим договором складає 2 000 000, 00 грн.
Додатковою угодою № 2 від 12.04.2002 за договором № 9/1-7-6и,
укладеною між військовою частиною А-1206 (замовник) та ВАТ
“Персей” (інвестор) було внесено зміни до інвестиційного
договору у частині збільшення обсягів інвестицій та зазначено,
що перелік об’єктів інвестування визначається замовником, але у
випадку неспроможності інвестора завершити свої зобов’язання по
договору, він не обмежує права нових інвесторів у виборі
об’єктів інвестування, крім тих, інвестування яких заборонено
чинним законодавством України.
У зв’язку з неможливістю виконання інвестором своїх зобов’язань
за договором від 07.04.1997 № 9/1-7-6и по інвестуванню
будівництва житла для військовослужбовців у повному обсязі, та з
метою виконання програми будівництва житла, сторони прийняли
рішення про часткове покладення зобов’язань за вказаним
договором на третю особу – нового інвестора, про що було
укладено угоду від 10.06.2002 № 3/6и, в якій зазначено, що новий
інвестор приймає на себе зобов’язання передати замовнику до
31.12.2002 інвестиції в обсязі 1 500 000, 00 грн. Зазначена
угода укладена між військовою частиною А-206 (замовник),
Підприємством “Металзюкрайн Корп. Лтд.” (новий інвестор) та
Одеським морським торговельним портом (новий інвестор).
Як встановлено судом, замовники ведуть облік довідок про надання
інвестицій на будівництво зазначеного житла згідно з додатком 1
та про цільове використання цих інвестицій. Згідно довідки
№ 181/9/4/1684/142/5/1213-с “Про надання інвестиції на
будівництво житла військовослужбовцям та членам їх сімей”,
Підприємством “Металзюкрайн Корп. Лтд” надано інвестиції на
будівництво житлового будинку у м. Ізмаїл за адресою вул.
Нахімова, 284/1 - у червні 2002 року – 800000,00 грн., у вересні
2002 року – 555 000, 00 грн..
Довідкою № 181/9/4/1685/142/5/1214-с “Про цільове використання
інвестицій на будівництво житла для військовослужбовців та
членів їх сімей” підтверджується фактичне використання
інвестицій на будівництво житлового будинку у м. Ізмаїл за
адресою вул. Нахімова, 284/1 у розмірі 1 355 000 грн.
Згідно довідки “Про надання інвестицій на будівництво житла
військовослужбовцям та членам їх сімей”
№ 181/9/4/1694/142/5/1148-с, Підприємством “Металзюкрайн
Корп. Лтд.” надано інвестиції на будівництво житлового будинку у
м. Одесі по вул. Висоцького - у вересні 2002 року – 800 000, 00
грн..
Довідкою № 181/9/4/1695/142/5/1149-с “Про цільове використання
інвестицій на будівництво житла для військовослужбовців та
членів їх сімей” підтверджується фактичне використання
інвестицій на будівництво житлового будинку у м. Одеса по вул.
Висоцького у розмірі 800 000, 00 грн.
Єдиною підставою для донарахування податку на прибуток та
застосування фінансових санкцій, стала обставина спрямування
інвестицій в будівництво житлових будинків, які не були
зазначені в початковій інвестиційній угоді № 9/1-7-Зи/207 від
07.02.1997, укладеній між в/ч А-1206 (замовником) та попереднім
інвестором - ВП Рівненська АЕС, а також в початковій
інвестиційній угоді № 9/1-7-6и від 17.04.1997, укладеній між в/ч
А 1206 (замовником), попереднім інвестором - ВАТ “Персей” і
генпідрядником - ПМП “Моноліт”.
Проте, податковою інспекцією не було прийнято до уваги обставини
укладення сторонами по інвестиційним угодам № 9/1-7-3и/207 від
07.02.1997 та № 9/1-7-64 від 17.04.1997 (т. 1, а. с. 29-39,
45-57) додаткових угод. Зокрема, судом встановлено, що згідно:
- додаткової угоди № 2 від 12.04.2002 до договору № 9/1-7-6и,
п. 1.1 наведеної початкової угоди викладено в новій редакції та
визначено, що предметом договору є інвестування грошовими
коштами або передача інших передбачених чинним законодавством
України засобів для будівництва житла військовослужбовцям
Збройних Сил України та членів їх сімей, перелік об’єктів
інвестування визначається Замовником, у випадку неспроможності
Інвестора завершити свої зобов’язання по договору, він не
обмежує права “Нових Інвесторів” у виборі об’єктів інвестування,
крім тих, інвестування яких заборонено чинним законодавством
України; угоди № 3/6и від 10.06.2002 до договору № 9/1-7-6и,
якою у зв’язку з неспроможністю первинного Інвестора виконати
свої зобов’язання вони частково покладені на Нового Інвестора,
яким є Підприємство “Металзюкрайн Корп. Лтд.”;
- додатковою угодою № 1 від 14.03.1997 до договору
№ 9/1-7-Зи/207, якою п. 1.1 наведеної початкової угоди викладено
в новій редакції, котрою визначено, що предметом договору є
інвестування в будівництво житла, перелік об’єктів якого
визначається Замовником;
- угоди № 801/29-Зи/207 від 17.04.2002, якою у зв’язку з
неспроможністю первинного Інвестора виконати свої зобов’язання
вони частково покладені на Нових Інвесторів, одним з котрих є
позивач у справі.
СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, в силу
приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, не довела факт недійсності наведених вище угод.
Чинне законодавство не обмежує можливість укладання додаткових
угод контрагентами по первісному договору.
Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що
наведені інвестиційні договори разом з додатковими угодами до
них відповідають вимогам п. 22.3 ст. 22 Закону та положенням
Методології, що безпосередньо встановлено залученим за
клопотанням позивача до матеріалів справи чинним рішенням
господарського суду м. Києва від 11.11.2003 у справі № 24/696,
де позивачем, також, виступає Підприємство “Металзюкрайн
Корп. Лтд.”, а встановлені фактичні обставини стосуються
безпосередньо вказаного підприємства. У зв’язку з чим, згідно
ст. 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ця обставина не потребує додаткового доказування.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 08.12.2003 прийнято
відповідно до чинного законодавства, та підстав для її зміни чи
скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1
ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без
задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
08.12.2003 у справі № 23/121-03-3313 господарського суду
Одеської області залишити без змін.