ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2004 Справа N 17/170
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Державної податкової інспекції у
відкритому судовому Жовтневому районі м. Дніпропетровська
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 15.12.2003 Дніпропетровського
апеляційного
господарського суду
у справі № 17
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом ТзОВ фірми правового захисту "В"
до Державної податкової інспекції у
Жовтневому районі м. Дніпропетровська
про визнання податкового повідомлення-
рішення недійсним
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: присутній
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
17.09.2002 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 15.12.2003 року, по справі
№ 17 позов задоволене повністю; визнане недійсним податкове
повідомлення-рішення № 00000382301/0 від 10.02.2003 року Державної
податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська;
стягнуте з відповідача на користь позивача 85 грн. державного мита
та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Відповідач Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.
Дніпропетровська звернувся з касаційною скаргою на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій просив
скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення,
яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм
матеріального права, а саме п. 5.1, пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 та ст.
12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені
в ні доводи.
Заслухавши пояснення представників відповідача, які підтримали
доводи касаційної скарги та заперечення на касаційну скаргу
представника позивача, перевіривши матеріали справи та
проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин
правильність застосування господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлене, що за результатами
перевірки, яку проводила ДПІ за період четвертий квартал 1999р. -
3 квартал 2002р., складено акт № 0592 від 05.02.2003р. (а.с. 14-
40), в якому зроблено висновок про порушення ТОВ "В" вимог
податкового законодавства. На підставі зазначеного акту ДПІ
прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2003р.за №
00003823301/2 (а.с. 13) яким визначено податкове зобов'язання
позивача з податку на прибуток підприємств та організацій.
Підставою для визначення податкового зобов'язання ДПІ зазначило
безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат сум,
які надані фізичній особі за договорами займу № № 74, 75 від
6.10.1998р. 90 (а.с.29-31).
Відповідно до договорів займу № № 74,75 від 6.10.1998р. (а.с.
114-115) ТОВ "В" передало гр. К-й А.М. грошові кошти, загальною
сумою 3960000 грн.
Обґрунтовуючи правильність прийнятого повідомлення-рішення про
визначення податкового зобов'язання, ДПІ послалось на те, що
зазначені суми не може бути віднесено до складу валових витрат,
тому що вони не пов'язані з веденням позивачем господарської
діяльності. Крім того, на думку відповідача, неповернена сума
займу не є безнадійною заборгованістю, тому що ТОВ "В" не
вичерпало передбачених законом засобів для її стягнення.
Посилання відповідача в касаційній скарзі на норму п. 5.1 ст. 5
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, згідно якої на валові витрати виробництва та обігу
відносяться будь-які витрати платника податків, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності, колегія вважає
безпідставними. Положення цього пункту не регулюють віднесення на
валові витрати витрат, які не пов'язані з веденням товариством
господарської діяльності, а саме безнадійної заборгованості.
Суди зробили правильний висновок про те, що позивачем до складу
валових витрат було віднесено не суму, що передано фізичній особі
за договорами займу, а безнадійну заборгованість в частині, що не
була раніше віднесена до валових витрат. В той же час Закон
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не
містить застережень щодо неможливості віднесення до валових витрат
безнадійної заборгованості, яка виникла не внаслідок ведення
господарської діяльності підприємства.
Підпунктом 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачено, що до складу ва
лових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в
частині, що не була віднесена до валових витрат у разі коли
відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до
позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких
закінчився строк позовної давності.
Суди встановили те, що позивачем були прийняті необхідні заходи
для повернення простроченої заборгованості.
Колегія суддів вважає, що в касаційній скарзі відповідач
безпідставно посилається на пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
який застосовується лише до платників податків - продавців
товарів, і лише по тих операціях, які оподатковуються податком на
прибуток. В даному випадку мав місце договір позики, який
оподаткуванню не підлягає, а тому кредитор не повинен був
пред'являти позов до боржника з тим, щоб в подальшому мати змогу
віднести безнадійну заборгованість до складу валових витрат.
Таким чином, позивачем обґрунтовано було віднесено до складу
валових витрат суми простроченої заборгованості померлої фізичної
особи.
Отже, доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстав для
скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
колегія суддів Вищого господарського суду України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від
16.12.2003 року № 34775/10/10-028 на постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 15.12.2003 року у справі № 17
залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 15.12.2003 року у справі № 17
- без змін.