Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2004 Справа N А-13/200
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції
судовому засіданні в м. в м. Івано-Франківську
Києві
касаційну скаргу
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду
від 25 листопада 2003 року
у справі № А-13/200
за позовом Державного міського
підприємства "ФК"
до Державної податкової інспекції
в м. Івано-Франківську
про Визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
6.12.2002 № 0003532600/0
в судовому засіданні взяли участь представники сторін:
від позивача,
від відповідача.
Державним міським підприємством "ФК" у червні 2003р. заявлений
позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ
у м. Івано-Франківську від 6.12.2002 № 0003532600/0, яким
позивачеві донараховано 271298 грн. податку на додану вартість та
застосовані фінансові санкції у розмірі 67824,50 грн. за несплату
донарахованої суми податку на додану вартість. Позовні вимоги
обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог підпункту
7.4.2 та 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки дотації які отримує
позивач, а саме: відшкодування збитків у зв'язку із наданням пільг
населенню з оплати вартості комунальних послуг, не є продажем
товарів (робіт, послуг), і ці кошти не є об'єктом оподаткування
податком на додану вартість відповідно до приписів статті 3 та 5
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 18
липня 2003 р., ухваленим суддею, позовні вимоги про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.
ІваноФранківську від 6.12.2002 № 0003532600/0 задоволені в повному
обсязі. Рішення суду мотивоване приписами підпункту 7.4.2 та 7.4.3
пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, з огляду на те, що надання дотацій шляхом
проведення взаємозаліку не є операцією з продажу товарів (робіт,
послуг), що звільнені від оподаткування та не є об'єктом
оподаткування згідно з приписами статей 3, 5 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Окрім того,
господарський суд дійшов висновку, що сума дотацій не може
включатися до бази оподаткування, оскільки вона не є сумою коштів,
що отримані від операцій з продажу товарів (робіт, послуг), тому
що фінансове управління міськвиконкому не купувало у позивача
призначені населенню послуги, а компенсувало понесені збитки.
Львівський Апеляційний господарський суд постановою від 25
листопада 2003 року перевірене рішення Господарського суду
ІваноФранківської області залишив без змін з тих же підстав, а
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
ІваноФранківську залишив без задоволення.
Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську вважає, що
рішення господарського суду Івано-Франківської області від
18.07.2003 та постанова Львівського апеляційного господарського
суду від 25.11.2003 прийняті з порушенням матеріального права.
Просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд
матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати рішення і
постанову у справі, прийняти нове рішення про відмову у
задоволенні позовних вимог Підприємства. На думку ДПІ, апеляційний
суд помилково застосував до спірних правовідносин приписи
підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Податкова служба, обґрунтовуючи
касаційну скаргу приписами пункту 1.4 статті 1 та пункту 3.1
статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, наголошує на тому, що операції позивача, які є
об'єктом оподаткування ПДВ, є операції з надання послуг з
теплопостачання повною вартістю за відповідну компенсацію, яка
надійшла до позивача за період, що перевірявся, грошовими коштами
та дотаціями. Заявник вважає, що судами невірно застосовані
положення пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, і відповідно зауважує на тому, що
позивач на суму дотацій не поніс ніяких витрат по сплаті податку,
і відповідно у нього відсутні підстави для віднесення всієї суми
до податкового кредиту.
Державним міським підприємством "ІФ" надіслано відзив на касаційну
скаргу, в якій підприємство просить залишити без змін судові акти,
з мотивів у них викладених.
Переглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, за
участю представників відповідача, які підтримали доводи касаційної
скарги та заперечення представників позивача, перевіривши повноту
встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки
Львівським апеляційним господарським судом, Вищий господарський
суд України відзначає наступне.
Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у
м. Івано-Франківську від 6.12.2002 № 0003532600/0, позивачеві
донараховано 271298 грн. податку на додану вартість та застосовані
фінансові санкції у розмірі 67824,50 грн. за несплату
донарахованої суми податку на додану вартість. Підставою для
прийняття податкового повідомлення-рішення ДПІ став акт перевірки
від 27.09.2002 № 400/26-2 у якому зазначено про порушення
Державним міським підприємством "ФК" вимог підпункту 7.4.2-7.4.4
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, внаслідок чого податковою службою проведено
коригування податкового кредиту з наданих послуг пропорційно
частці використання таких послуг в оподатковуваних операціях -
тобто частці пропорційно затвердженого тарифу.
Згідно приписів частини 2 статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
до юрисдикції
касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та
встановлення обставин відхилених господарським судом при розгляді
спору. Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що
Державне міське підприємство "ФК" надає населенню послуги з
теплопостачання, розрахунки за які проводяться за державними
регульованими цінами. Оскільки між регульованими і фактичними
тарифами існує різниця, позивач на компенсацію цієї різниці
отримує з міського бюджету дотацію з відшкодування різниці в цінах
на послуги теплопостачання населенню понад встановленого місцевими
органами влади тариф. За схемою надходження коштів згідно приписів
статті 49 Закону України "Про державний бюджет України на 2001
рік" ( 2120-14 ) (2120-14)
на суму 1700000 грн. № 2417/Т від 20.12.2001 року
проведено взаємозалік Держказначейства України, УДК в
Івано-Франківській області, ГФУ в Івано-Франківській області,
Фінансового управління міськвиконкому, ДМП "ФК", ДК "ГУ", НАК
"НУ". За таких обставин справи Господарську суди дійшли
правильного висновку про відсутність, у податкової служби,
правових підстав для застосування до названих операцій перерахунку
суми податкового кредиту за приписами підпунктів 7.4.2 та 7.4.3
пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Встановлення будь-якого співвідношення в податковому зобов'язанні
та використання його при розрахунку суми податкового кредиту Закон
України "Про податок на додану вартість" не передбачає.
З урахуванням викладеного, переглянуті рішення і постанова у
справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи
касаційної скарги визнаються непереконливими.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Івано-Франківського області від 18
липня 2003 та постанову Львівського апеляційного господарського
суд від 25 листопада 2003 у справі № А-13/200 залишити без змін.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті
ІваноФранківську залишити без задоволення.