ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2004 Справа N 9/280
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну Комунального підприємства “П”
скаргу
на рішення господарського суду
Дніпропетровської області від
01.12.2003 року
у справі за позовом Державного підприємства “Виробниче
об’єднання Південний машинобудівний
завод ім. А. м. Макарова”,
м. Дніпропетровськ
до 1) Комунального підприємства “П”
2) Обласного комунального
підприємства “Д”
про стягнення 20 691 106, 85 грн.
В С Т А Н О В И В:
у червні 2002 року ДП “Виробниче об’єднання Південний
машинобудівний завод ім. А. м. Макарова” звернулось до суду з
позовом до Обласного комунального підприємства “Д” та
Пвлоградського підприємства по теплозабезпеченню у якому
посилаючись на невиконання відповідачами своїх договірних
зобов‘язань просив стягнути на його користь 20 691 106,85 грн.
заборгованості за поставлену теплову і електричну енергію і
хімічно очищену воду, де 18 255 389 грн борг та 2 435 717,85
грн. пені.
Заявою від 01.12.2003 року позивач уточнив позовні вимоги і
просив стягнути з Комунального підприємства “П”, правонаступника
Пвлоградського підприємства по теплозабезпеченню, у подальшому
дочірнього підприємства “Д” 27 745 215,47 грн. заборгованості з
урахуванням індексу інфляції на суму боргу, 2 435 717,85 грн
пені та 2 185 341,48 грн. відсотків.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
01.12.2003 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути
з КП “Пвлоградтеплоенерго” на користь позивача 22 999 004,90
грн. заборгованості з урахуванням знецінення коштів внаслідок
інфляції та 1 424 264,38 грн. відсотків.
У позові до Обласного комунального підприємства “Д” відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням КП “П” подало касаційну
скаргу у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати,
посилаючись на неправильну правову оцінку судом обставин справи
і безпідставність задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю–доповідача, пояснення представника відповідача,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги судова колегія не вбачає підстав для її задоволення
виходячи з наступного.
Як встановлено судом, першої інстанції, а це не спростовується
відповідачем і у касаційній скарзі обов‘язки позивача щодо
постачання теплової енергії, хімічно очищеної та гарячої води, а
відповідача щодо оплати ґрунтуються на умовах укладених
договорів № 152 юр від 23.11.1995 року,, № 594юр від 12.11.1998
року та № 90ТС/284юр від 01.10.2001 року з додатковою угодою
№ 1, № 276юр від 03.03.1997 року, № 85юр від 26.06.2000 року.
За даними судово – бухгалтерської експертизи (т. 2 а.с. 5 – 16)
та додаткових матеріалів, які не були предметом експертного
дослідження загальна сума заборгованості відповідача, яка
встановлена судом складае 17 607 716,93 грн., що визнається
останнім частково, у сумі 4 195 506,84 грн., тоб то у розмірі
заборгованості, яка виникла у межах строку позовної давності, з
урахуванням знецінення коштів внаслідок інфляції та 240 051,19
грн. відсотків.
Враховуючи встановлену судом загальну суму заборгованості за
спірними договорами, обсяги здійснених відповідачем проплат, які
за відсутності посилань у платіжних документах на окремі
договори та періоди, за які здійснюються платежі суд правомірно
відніс їх на попередні періоди та стягнув решту заборгованості з
урахуванням знецінення коштів внаслідок інфляції та відсотки за
користування коштами і підстав для скасування рішень з наведених
у касаційній скарзі доводів щодо неправильного розрахунку
заборгованості і неправомірності віднесення платежів на
попередні періоди судова колегія не вбачає.
Що ж до посилань відповідача на необґрунтованість стягнення
судом 343 368,14 грн. (по оплаті хімічно очищеної води у
кількості 157 508,32 м. куб.), то вони безпідставні оскільки,
оскільки постачання позивачем цієї кількості хімічно очищеної
води було здійснено у відповідності з умовами договорів, а саме
п. 3 договору № 152юр від 23.11.1995 року та п. 3 договору
№ 594юр від 12.11.1998 року для забезпечення необхідного тиску
води в трубопроводі і підлягає оплаті.
Безпідставними є і доводи відповідача про те, що позивачем
неправомірно збільшив вартість хімічно очищеної води. Як
вбачається із матеріалів справи, позивач купував воду за
вартістю яка була збільшена з 0,64 грн. до 0,98 грн. за 1
куб.м., а тому суд правомірно врахував це у загальній
заборгованості відповідача.
Що стосується відмови у стягненні 2 435 717,85 грн. пені, то суд
правильно визнав вимоги про це неправомірними, оскільки
додаткова угода до договору № 594юр від 12.11.1998 року набрала
чинності у редакції, запропонованій відповідачем, без п. 1.1.
За таких обставин, коли висновки суду ґрунтуються на матеріалах
справи і доводами скарги не спростовуються, Вищий господарський
суд України, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2003
року, без змін.