ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2004 Справа N 9/132-03
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Дроботової Т.Б.
Гоголь Т.Г.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Р-ську
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 09 грудня 2003 року
у справі № 9/132-03
за позовом Відкритого акціонерного товариства "XXX"
до Державної податкової інспекції у м. Р-ську
про Визнання недійсним податкового повідомлення -
рішення ДПІ у місті Р-ську від 26.12.2002 р.
№ 0001872350/0
Відкритим акціонерним товариством "XXX" у березні 2003р. заявлений
позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ
у м. Р-ську від 26.12.2002 № 0001872350/0, яким позивачеві
визначено податкове зобов'язання з нарахування пені за порушення
термінів розрахунків в іноземній валюті у сфері
зовнішньоекономічної діяльності у сумі 68613 грн. Позовні вимоги
обґрунтовані неправомірним нарахуванням податковою службою пені за
порушення термінів розрахунків в іноземній валюті у сфері
зовнішньоекономічної діяльності з огляду на вимоги пункту 2 статті
14 та пункту 5 статті 31 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
. Позивач наголошував на тому, що мировою угодою у
справі про банкрутство № 692/5-418 між ним, комітетом кредиторів
та ДПІ у м. Р-ську була списана нарахована пеня та фінансові
санкції за порушення валютного законодавства у розмірі 252971,62
грн., і відповідно вимоги кредиторів, заявлені після закінчення
строку встановленого для їх подання не повинні розглядатися, а
борги банкрута вважаються погашеними.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 20 травня 2003
р., ухвалене суддею О.Балтак, відмовлено у задоволенні позовних
вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ
у м. Р-ську від 26.12.2002 № 0001872350/0. Рішення суду мотивоване
приписами статті 4 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, з огляду на
встановлення факту порушення позивачем вимог названого Закону
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
. Водночас, враховано, що проведення перевірки
позивача здійснено відповідачем після припинення справи про
банкрутство і після завершення дії мораторію.
Житомирський Апеляційний господарський суд у складі головуючого
Горшкової Н.Ф. та суддів Веденяпіна О.А. і Голубєвої Г.К.
постановою від 9 грудня 2003 року перевірене рішення
Господарського суду Вінницької області скасував, задовольнивши
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "XXX".
Апеляційний суд задовольняючи позовні вимоги про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Р-ську від
26.12.2002 № 0001872350/0 виходив з приписів підпункту 15.1.1
пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. У постанові апеляційного суду
зазначено про те, що прострочена дебіторська заборгованість
виникла у позивача у 1996р. і по ній минув строк позовної
давності, у зв'язку з чим вона була списана на збитки
підприємства. Державна податкова інспекція у м. Р-ську вважає, що
постанова апеляційного господарського суду прийнята з порушенням
матеріального права. Просить Вищий господарський суд України
здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному порядку,
скасувати постанову у справі, та прийняти нове рішення, яким
відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована помилковим не застосуванням у
постанові господарського суду приписів статті 4 Закону України
"Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, нормами якого передбачене стягнення пені за
порушення термінів розрахунків в іноземній валюті у сфері
зовнішньоекономічної діяльності. Цією ж статтею ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
передбачені випадки, які зупиняють або припиняють нарахування пені
і цей перелік, на думку заявника, є вичерпним. При цьому ДПІ
зауважує на помилковому посиланні апеляційного суду на строки
позовної давності, які не застосовуються до термінів нарахування
пені, і наголошує на тому, що статтею 2 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
(в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної
постанови), визначено, що норми цього Кодексу не поширюються на
податкові та бюджетні відносини.
Відкритим акціонерним товариством "XXX" відзив на касаційну скаргу
не надіслано.
Переглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді
Добролюбової ТВ. та представників сторін, перевіривши повноту
встановлення обставин справи і правильність їх юридичної оцінки
апеляційним господарським судом, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку про відсутність
підстав для задоволення касаційної скарги.
Судом першої і апеляційної інстанції встановлено, що податковим
повідомленням-рішенням ДПІ у місті Р-ську від 26.12.2002 №
0001872350/0 донараховано позивачеві 68613 грн. пені за порушення
термінів розрахунків в іноземній валюті у сфері
зовнішньоекономічної діяльності, зокрема за порушення 90 денного
строку надходження валютної виручки на умовах контрактів, строк
сплати яких сплинув у 1996 році. З акту перевірки від 13.04.98
року (аркуш справи 100-102) вбачається, що про порушення термінів
надходження валютної виручки у спірних контрактах податковій
службі було відомо. Пеня нарахована за період з 1.03.01 до
16.12.02 року. До проведення перевірки та прийняття оспорюваного
податкового рішення-повідомлення пройшло 6 років. За таких
обставин, апеляційна інстанція правильно застосувала до спірних
правовідносин приписи підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, згідно яких податковий орган має право на самостійне
визначення суми податкових зобов'язань платника податків, не
пізніше спливу 1095 дня, наступного за останнім днем граничного
строку подання податкової декларації. Якщо протягом зазначеного
строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань,
платник податків вважається вільним від такого податкового
зобов'язання. При цьому враховується, що статтею 10 Закону України
"Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, державні
податкові інспекції здійснюють контроль за додержанням
законодавства про податки, інші платежі. Відповідно до пункту 7
статті 11 цього ж Закону ( 509-12 ) (509-12)
органи державної податкової
служби в установленому законом порядку мають право застосувати до
підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у
порядку та розмірах, встановлених законом.
Посилання відповідача у тексті касаційної скарги на невірне
застосування апеляційної інстанції строку позовної давності
визначеного Цивільним кодексом Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
визнається помилковим, оскільки переглянута постанова містить
посилання на пропуск відповідачем строків встановлених статтею 15
"Строки давності" Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 № 2181-ІІI.
За огляду на зазначене, переглянута постанова у справі залишається
без змін, а касаційна скарга без задоволення.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 108, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Житомирського апеляційного господарського суд від 9
грудня 2003 у справі № 9/132-03 залишити без змін.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Р-ську
залишити без задоволення.
Головуючий Т.В.Добролюбова.
Судді Т.Б.Дроботова.
Т.Г.Гоголь.