ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2004 Справа N 7/147
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну Державного підприємства “Науково –
скаргу дослідний виробничий агрокомбінат
“ПВ”
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 25.11.2003
року
у справі за позовом Державного підприємства “Науково –
дослідний виробничий агрокомбінат
“ПВ”
до ТОВ “Управління виробничо –
технологічної комплектації “К”
про зміну найменування боржника
В С Т А Н О В И В:
ухвалою господарського суду м. Києва від 22.09.2003 року,
залишеною без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 25.11.2003 року агрокомбінату “ПВ”
відмовлено у задоволенні заяви про визнання ТОВ Управління
виробничо-технологічної комплектації “К” боржником згідно
рішення арбітражного суду м. Києва від 11.06.1996 року.
У касаційній скарзі заявник посилається на неправильне
застосування судами норм матеріального права і просить судові
рішення скасувати, а його заяву про заміну боржника
задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ
Управління виробничо-технологічної комплектації “К”, перевіривши
матеріали справи і обговоривши доводи скарги судова колегія не
вбачає підстав для її задоволення виходячи з наступного.
Згідно ст. 25 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12) , в разі вибуття однієї з
сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду
правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи
організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її
правонаступником.
При цьому правонаступництво можливе на будь-якій стадії процесу.
Проте із наявних у справі матеріалів вбачається, що наказ на
виконання рішення арбітражного суду м. Києва від 11.06.1996 року
про зобов’язання Управління виробничо-технологічної комплектації
“К” звільнити земельну ділянку по вул. м. Гречко, 9д у м. Києві
було видано на підставі ухвали арбітражного суду м. Києва від
11.03.2001 року і пред’явлено до виконання 04.04.2001 року.
Постановою державного виконавця від 30.05.2001 року наказ
повернено без виконання і з цього часу наказ на виконання не
пред’являвся, строк для пред’явлення наказу до виконання не
поновлювався.
За таких обставин суд першої інстанції і апеляційний суд прийшли
до правильного висновку щодо неправомірності вимог позивача,
обґрунтовано відмовили у позові і підстав для скасування
постановлених по справі рішень з наведених у касаційній скарзі
мотивів судова колегія не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11,111-13 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12) , Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2003 року,
без змін.