ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2004                                        Справа N 7/147

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційну        Державного підприємства “Науково –

скаргу                       дослідний виробничий агрокомбінат

                             “ПВ”

на постанову                 Київського апеляційного

                             господарського суду від 25.11.2003

                             року

у справі за позовом          Державного підприємства “Науково –

                             дослідний виробничий агрокомбінат

                             “ПВ”

до                           ТОВ “Управління виробничо –

                             технологічної комплектації “К”

про   зміну найменування боржника

                       В С Т А Н О В И В:

ухвалою  господарського  суду  м.  Києва  від  22.09.2003  року,

залишеною    без   змін   постановою   Київського   апеляційного

господарського  суду  від  25.11.2003  року  агрокомбінату  “ПВ”

відмовлено  у  задоволенні  заяви про  визнання  ТОВ  Управління

виробничо-технологічної  комплектації   “К”   боржником   згідно

рішення арбітражного суду м. Києва від 11.06.1996 року.

У   касаційній   скарзі  заявник  посилається   на   неправильне

застосування  судами норм матеріального права і  просить  судові

рішення   скасувати,   а   його  заяву   про   заміну   боржника

задовольнити.

Заслухавши   суддю-доповідача,   пояснення   представника    ТОВ

Управління виробничо-технологічної комплектації “К”, перевіривши

матеріали  справи і обговоривши доводи скарги судова колегія  не

вбачає підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Згідно  ст. 25 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , в разі вибуття однієї  з

сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду

правовідношенні   внаслідок   реорганізації   підприємства    чи

організації  господарський суд здійснює заміну цієї  сторони  її

правонаступником.

При цьому правонаступництво можливе на будь-якій стадії процесу.

Проте  із  наявних у справі матеріалів вбачається, що  наказ  на

виконання рішення арбітражного суду м. Києва від 11.06.1996 року

про зобов’язання Управління виробничо-технологічної комплектації

“К”  звільнити земельну ділянку по вул. м. Гречко, 9д у м. Києві

було  видано на підставі ухвали арбітражного суду м.  Києва  від

11.03.2001 року і пред’явлено до виконання 04.04.2001 року.

Постановою  державного  виконавця  від  30.05.2001  року   наказ

повернено  без  виконання і з цього часу наказ на  виконання  не

пред’являвся,  строк  для пред’явлення наказу  до  виконання  не

поновлювався.

За таких обставин суд першої інстанції і апеляційний суд прийшли

до  правильного  висновку щодо неправомірності  вимог  позивача,

обґрунтовано  відмовили  у  позові  і  підстав  для   скасування

постановлених  по справі рішень з наведених у касаційній  скарзі

мотивів судова колегія не вбачає.

Враховуючи  наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11,111-13  ГПК

України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну   скаргу   залишити  без  задоволення,   а   постанову

Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2003 року,

без змін.