ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.05.2004 Справа N 28/109
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б.- головуючого
Волковицької Н.О., Фролової Г.Н.
за участю представників:
позивача А.А.А. дов. від 23.01.02 року
відповідача Б.Б.Б. дов. Від 13.05.04 року
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "XXX"
на постанову від 02.02.2004 року Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № 28/109 господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом Обласного комунального підприємства "XXX"
до H-ської міжрайонної державної податкової
інспекції
про визнання недійсними податкового повідомлення -
рішення H-ської МДПІ від 01.08.2003 року
№ 0000582301/0
ВСТАНОВИВ:
Обласним комунальним підприємством "XXX" подано позов до
господарського суду Дніпропетровської області про визнання
недійсними податкового повідомлення - рішення H-ської МДПІ від
01.08.2003 року № 0000582301/0, яким визначено суму податкового
зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6240 грн. та
штрафні санкції в сумі 3120 грн.
Вказане повідомлення - рішення було прийняте на підставі акту від
01.08.2003 року № 63/230/230/01/03-01976097 про проведення
планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог
податкового та валютного законодавства Ч-ської районної аптеки №
99 за період з 01.06.2000 року по 01.06.2003 року. В акті
перевірки зазначено, що Ч-ська районна аптека № 99 не має права
юридичної особи і є підрозділом Обласного комунального
підприємства "XXX". В порушення п.5.6. статті 5, п.п.3.1.1 п.3.1
статті 3,п.п.7.3.1 п.7.3 статті 7Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 року №168/97-ВР
підрозділом не нарахований та не сплачений податок на додану
вартість в сумі 6240 грн. від операцій з продажу спирту етилового
з вмістом спирту 70 та 96 відсотків об'єму.
Рішенням від 20.11.2003 року господарського суду Дніпропетровської
області (суддя І.А.Сизько.) відмовлено в задоволенні позову ОКП
"XXX" про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення
H-ської міжрайонної ДПІ від 01.08.2003 року № 0000582301/0
Рішення суду мотивоване тим що, статтею 1 Закону України "Про
ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та
алкогольні напої" ( 178/96-ВР ) (178/96-ВР)
від 07.05.1996 року № 178/96-ВР
(із змінами та доповненнями) затвердженні ставки акцизного збору і
ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої, тому спирт
етиловий, незалежно від цілей, на які він використовується, є
підакцизним товаром.
За апеляційною скаргою ОКП "XXX" Дніпропетровський апеляційний
господарський суд (судді: Герасименко І.- головуючий, Логвинеко
А., Швець), переглянувши рішення господарського суду
Дніпропетровської області в апеляційному порядку, постановою від
2.02.2004 року залишив його без змін з тих же підстав.
ОКП "XXX" подала до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати,
посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального
права.
Позивач, оскаржуючи постанову та рішення, виходить з того, що
згідно підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 ЗУ "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
спирт як лікарський засіб,
зареєстрований у встановленому порядку, не є підакцизним товаром.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у справі судами першої чи апеляційної
інстанції.
Згідно з підпунктом 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону про ПДВ
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
операції з продажу лікарських засобів та виробів
медичного призначення, зареєстрованих в Україні у встановленому
законодавством порядку, в тому числі надання послуг з такого
продажу аптечними установами, звільнюються від оподаткування ПДВ.
Відповідно до пункту 5.6 статті 5 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зазначене звільнення не поширюється на підакцизні товари.
Спирт етиловий може використовуватись як для виготовлення
підакцизних товарів /спиртних напоїв/, так і для виготовлення
непідакцізних товарів /ліків/. Тому спирт етиловий, що
зареєстрований у встановленому порядку як лікарський засіб і
внесений до Державного реєстру лікарських засобів України, не є
підакцизним товаром у розумінні статті 3 Закону України "Про
ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та
алкогольні напої" ( 178/96-ВР ) (178/96-ВР)
Відповідно до частини 1 зазначеної
статті названого Закону ( 178/96-ВР ) (178/96-ВР)
ставки акцизного збору
встановлюються з спирту етилового, що реалізується виробниками
установам охорони здоров'я виключно для вказаних в ній цілей, а
саме: для: забезпечення лікувально-діагностичного процесу і
виконання лабораторних досліджень, а не з реалізації спирту
етилового медичного як лікарського засобу в роздрібній торгівлі
через аптечні установи.
Підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення -
рішення є акт від 01.08.2003 року № 63/230/230/01/03-01976097 про
проведення планової комплексної документальної перевірки
дотримання вимог податкового та валютного законодавства Ч-ської
районної аптеки № 99 за період з 01.06.2000 року по 01.06.2003
року. В акті перевірки зазначено, що Ч-ська районна аптека № 99 не
має права юридичної особи і є підрозділом Обласного комунального
підприємства "XXX". В порушення п.5.6. статті 5, п.п.3.1.1 п.3.1
статті 3,п.п.7.3.1 п.7.3 статті 7Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 року №168/97-ВР
підрозділом не нарахований податок на додану вартість в сумі 6240
грн. від операцій з продажу спирту етилового з вмістом спирту 70
та 96 відсотків об'єму. На підставі зазначеного акта H-ською МДПІ
винесено податкове повідомлення рішення №0000582301/0 про
нарахування податку на додану вартість в розмірі 9360 грн. 00
коп., де 6240 грн. 00 коп.-основний платіж та 3120 грн. 00 коп. -
штрафна санкція.
Отже той факт, чи зареєстрований в Україні спирт етиловий з
вмістом спирту 70 та 96 відсотків об'єму як лікарський засобів у
встановленому законодавством порядку свого відображення у судових
рішеннях не найшов.
Ухвалюючи судові рішення перша та апеляційна інстанції обмежились
аналізом діючого законодавства, залишивши поза увагою обставини,
які є суттєвими для розгляду даної справи, а саме:
по-перше, не з'ясовано питання щодо наявності ліцензії на
здійснення підприємницької діяльності з торгівлі лікарськими
засобами;
по-друге, наявність доказів які б підтверджували, що реалізований
спирт є лікарським засобом /а.с. 15,16/;
по-третє, через яку торгівельну мережу здійснювалась реалізація
спирту.
Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні
дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом
порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких
ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини,
які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими
судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та
прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної
правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що,
враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх
обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення
господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного
суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11
"Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для
справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових
рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази,
рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею
справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду
Дніпропетровської області необхідно врахувати викладене, всебічно
і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи,
об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її
розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від
встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що
підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти
обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
20.11.2003 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 2.02.2004 року у справі № 28/109
господарського суду Дніпропетровської області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.
Касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "XXX" -
задовольнити частково.
Головуючий Т.Дроботова
Судді Н.Волковицька
Г.Фролова