Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2004 Справа N 7/1554
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників
сторін котрі
позивача не з'явились повідомлені належним
чином
відповідача не з'явились повідомлені належним
чином
розглянувши у відкритому
судовому засіданні Державної податкової інспекції у
касаційну скаргу Полонському районі
у справі
№ 7/1554
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 04.11.2003р
за позовом Державної податкової інспекції у
Полонському районі
до Приватного підприємця C-ги Н.С.
Товариства з обмеженою
відповідальністю "Л"
про визнання угоди недійсною
Державна податкова інспекція у Полонському районі звернулась до
господарського суду Хмельницької області з позовом про визнання
усної угоди укладеної Приватним підприємцем C-гою Н.С. з
Товариством з обмеженою відповідальністю "Л" на суму 2998,55 грн.
недійсною на підставі статті 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, як такої, що укладена з боку останнього з метою,
завідомо суперечною інтересам держави та стягнення з Приватного
підприємця C-ги Н.С. всього отриманого за угодою в доход держави.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на наявність
умислу у Товариства з обмеженою відповідальністю "Л" на укладення
угоди з метою, що суперечить інтересам держави, яка полягає у
отриманні прибутку без законних підстав, приховування цього
прибутку та ухилення від сплати податків. Як на підставу своїх
позовних вимог, скаржник посилається на те, що Товариство з
обмеженою відповідальністю "Л" не звітує до Державної податкової
інспекції з березня 2002р.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 14.04.2003
позов Державної податкової інспекції у Полонському районі
задоволено;
визнано недійсною усну угоду купівлі-продажу продукції (783 кг.
цукру, вази у кількості 32 штуки, сервізи кількості 20 штук,
набори для солі у кількості 30 штук, папір обгортковий -2рулони)
що підтверджується накладною № 62 від 02.03.2002р. на суму 2998,55
грн., квитанцією до прибуткового касового ордеру № 51 від
02.03.2002р., податковою накладною № 62 від 02.03.2002р. на суму
2998,55грн;
стягнуто з приватного підприємця C-ги Н.С. в доход Державного
бюджету 2998,55грн, на останнього також покладені витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати по
сплаті державного мита.
За апеляційною скаргою з Приватного підприємця C-ги Н.С.
Житомирський апеляційний господарський суд переглянув рішення
господарського суду Хмельницької області в апеляційному порядку та
постановою від 04.11.2003р. скасував рішення господарського суду
Хмельницької області від 14.04.2003р., у задоволенні позовних
вимог відмовив з огляду на недоведеність позивачем факту укладення
оспорюваної угоди з умислом на порушення інтересів держави та
суспільства. В постанові зазначено, що факт неподання звітності з
березні 2003р. не може бути доказом наявності умислу товариства з
обмеженою відповідальністю "Л" приховати від оподаткування доходи
на момент укладення угоди, оскільки данні про те, що товариство з
обмеженою відповідальністю "Л" створено незаконним шляхом чи
укладаючи спірну угоди мало за мету не сплачувати податки
відсутні, причини несплати податків не встановлено.
Державна податкова інспекція у Полонському районі подала до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Житомирського апеляційного господарського суду, в якій просить
постанову у даній справі скасувати, та прийняти нове рішення,
задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.
У касаційній скарзі, зокрема, вказується на те, що відповідно до
статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
недійсною
вважається угода, укладена з метою противною інтересам держави та
суспільства і наявність умислу хоча б в однієї із сторін є
підставою для визнання такої угоди недійсною із застосуванням
відповідних наслідків. Наявність умислу на укладення угоди з метою
противною інтересам держави та суспільства скаржник вбачає в
неподанні Товариством з обмеженою відповідальністю "Л" до органів
державної податкової служби звітності, а,відповідно, і несплату
податків.
Заслухавши доповідь судді перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної
інстанцій. Відповідно до вимог частини 2 статті 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої
інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи
та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського
суду.
При розгляді спору судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено наступне.
Перевіркою з питань дотримання вимог податкового законодавства
Приватним підприємцем C-гою Н.С. за період з 08.12.2000р. по
30.06.2002р., проведеною Державною податковою інспекцією у
Полонському районі, встановлено, що згідно усної угоди Товариство
з обмеженою відповідальністю "Л" виписало податкову накладну № 62
від 02.03.2002р. та продало Приватному підприємцю C-зі Н.С.
товарів на загальну суму 2998,55грн. Приватний підприємець в свою
чергу розрахувався за триману продукцію, шляхом внесення готівки в
касу Товариства з обмеженою відповідальністю "Л" згідно з
квитанцією прибуткового касового ордеру від 02.03.2002р № 51.
При вирішенні спору апеляційним господарським судом досліджено, що
усну угоду відповідачами виконано повністю.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідачі
(сторони за спірними угодами) зареєстровані органами державної
реєстрації і стоять на обліку в державних податкових інспекціях за
їх юридичною адресою, як платники податків та отримали у
встановленому порядку свідоцтва платників податку на додану
вартість.
Стаття 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
застосовується до
угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави та
суспільства., тобто ті, які порушують основні принципи існуючого
суспільного ладу.
Пленум Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 3 від 28
квітня 1978 року "Про судову практику в справах про визнання угоди
недійсною" роз'яснив, що до таких угод, зокрема, належать угоди,
спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від
оподаткування доходів.
Відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
судочинство у господарських судах здійснюється
на засадах змагальності. Згідно з вимогами статті ЗЗ
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна
сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як
на підставу своїх вимог і заперечень.
Житомирський апеляційний господарський суд встановив, що позивач
не подав в суд належних доказів, які б підтверджували, що
діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Л", щодо
продажу матеріальних цінностей Приватному підприємцю C-зі Н.С.
порушуґ інтереси держави та суспільства; не довів наявність умислу
у Товариства з обмеженою відповідальністю "Л" при укладенні саме
цього договору.
Той факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Л" в
подальшому не подавало звітності до органів державної податкової
служби не свідчить про наявність умислу на укладення спірної угоди
з метою ухилення від сплати податків. Як правомірно зазначено в
постанові апеляційного господарського суду, укладення договору та
поставка товарів за спірною угодою була здійснена до наведеного
податковою інспекцією порушення податкового законодавства з боку
Товариства з обмеженою відповідальністю "Л".
З огляду на викладене Вищий господарський суд України вважає, що
Житомирський апеляційний господарський суд правомірно відмовив
Державній податковій у Полонському районі в позові про визнання
угоди недійсною.
Таким чином, постанова Житомирського апеляційного господарського
суду у цій справі відповідає приписам чинного законодавства, а
відтак відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги
Державної податкової інспекції.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
04.11.2003 року у справі № 7/1554 залишити без змін, касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у Полонському районі - без
задоволення.