ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2004 Справа N 6/199
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Стахановської об'єднаної Державної в
ідкритому судовому податкової інспекції м. Стаханов
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 03.12.2003 року Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 61
господарського суду Луганської області
за позовом ВАТ "СЗФ", м. Стаханов
до 1. Стаханівської ОДПІ, м. Стаханов
2. Відділення державного казначейства у
м. Стаханові
про стягнення з Державного бюджету України
бюджетної заборгованості з ПДВ по декларації
за листопад 2002р. у сумі 1911469,00 грн. та
процентів за період з 31.05.03р. по
01.10.03р. в сумі 58635, 54 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача-1: присутній
від відповідача-2: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Луганської області від 16.10.2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 03.12.2003 року, по справі № 61 позов
задоволене в повному обсязі; стягнуте з Державного бюджету України
з рахунку доходів податку на додану вартість на користь позивача
бюджетну заборгованість по експортному відшкодуванню податку на
додану вартість за листопад 2002 року в сумі 1911469,00 грн.,
бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за листопад
2002 року в сумі 286504,00 грн., проценти за несвоєчасне
відшкодування податку на додану вартість по декларації за листопад
2002 року в сумі 58635,54 грн. за період з 31.05.2003р. по
01.10.2003р.; стягнуте з відповідача-1 на користь позивача витрати
по сплаті державного мита в сумі 1700 грн. та 118 грн. судових
витрат.
Відповідач-1 Стахановська об'єднана Державна податкова інспекція
звернулась з касаційною скаргою та заявою про уточнення касаційної
скарги від 29.03.2004р. № 3617/10 в якій просить ухвалені по
справі судові акти скасувати і передати справу на новий розгляд до
господарського суду Луганської області, посилаючись на порушення
судом норм матеріального права, а саме пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7, п.
8.6 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені
в ній доводи.
Відповідач-2 не скористався наданим процесуальним правом на участь
в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника
відповідача-1, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення
на касаційну скаргу представників позивача, перевіривши матеріали
справи та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних
обставин правильність застосування господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що позивачем у
встановлений законом строк було подано до органів державної
податкової служби уточнену податкову декларацію з податку на
додану вартість і розрахунок експортного відшкодування за листопад
2002 року з відображенням від'ємного значення податку на додану
вартість у сумі 2197973грн.00коп. , у тому числі 1911469грн.
00коп. - експортне відшкодування, 286504грн. - решта бюджетного
відшкодування.
Відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне відшкодування у встановлений
термін не було здійснено, а саме протягом 30 днів після надання
розрахунку експортного відшкодування, таким чином зазначена сума
вважається бюджетною заборгованістю відповідно до приписів пп.
7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Згідно підпункту пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що підлягають сплаті
до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця
між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з
будьяким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного
періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
У відповідності з пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі, коли за результатами звітного періоду сума,
визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне
значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з
Державного бюджету України протягом місяця, наступного після
подачі декларації.
Особливості бюджетного відшкодування платникам податку на додану
вартість, які здійснюють експортні операції, регламентується ст. 8
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
згідно з пунктами 8.1, 8.6 якої платник податку, який здійснює
операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі
митної території (експорт), має право на отримання експортного
відшкодування у разі подання розрахунку експортного відшкодування
за наслідками податкового місяця разом з декларацією за
відповідний період і має право на отримання такого відшкодування
протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період. За бажанням платника податку обрано
спосіб відшкодування податку на додану вартість шляхом
перерахування коштів на його рахунок в установі банку.
Згідно із уточненої податкової декларації по податку на додану
вартість за листопад 2002 року та даних розрахунку експортного
відшкодування відкрите акціонерне товариство "СЗФ" до
відшкодування з державного бюджету заявив суму податку на додану
вартість у розмірі 2197973грн.00коп. , в тому числі
1911469грн.00коп. - у термін 30 днів з дати надання декларації
відповідно до строки "23" декларації, та на протязі трьох
наступних звітних періодів (строка "25" декларації) - суму
286504грн.00коп. Тобто, за даними податкових декларацій позивач
набув право на відшкодування з державного бюджету у визначеному
порядку 2197973грн.грн.00коп. відповідно до ст. 8 п. 8.1 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відкрите акціонерне товариство "СЗФ" не подало до податкового
органу заяви на спрямування від'ємного значення податку по
декларації за листопад 2002 року в рахунок податкових зобов'язань
за інші звітні періоди, тому відкритим акціонерним товариством
"СЗФ" не зменшена сума податку на додану вартість, задекларована
до відшкодування з держбюджету по декларації за листопад 2002 року
і є бюджетною заборгованістю відповідно до припису пп. 7.7.3 п.
7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Твердження скаржника про те, що правовою підставою
даного позову є "Порядок відшкодування податку на додану
вартість", затверджений Наказом Державної податкової адміністрації
України та Головного Управління Державного Казначейства України
від 02.07.97р. № 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
, яким встановлено порядок
відшкодування бюджетної заборгованості податковими органами та
органами державного казначейства, правильно визначене судами
помилковим та таким, що не ґрунтується на Законі.
Судами встановлене, що Стаханівська об'єднана державна податкова
інспекція не подала документа, що підтверджує повернення
бюджетного боргу. Отже, суди дійшли правомірного висновку, що
обґрунтованість відшкодування податку на додану вартість по
декларації за листопад 2003 року на час прийняття судового рішення
не спростовується податковим органом.
У зв'язку з тим, що відкрите акціонерне товариство "СЗФ" у
визначений Законом строк не отримало відшкодування бюджетного
боргу по декларації за листопад 2002 року на цю суму згідно абзацу
5 пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підставно нараховані проценти на рівні 120% від
облікової ставки Національного Банку України, встановленої на
момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день
погашення.
Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу з огляду на
наступне.
Відповідно до норм чинного законодавства платник податків може
отримати бюджетне відшкодування після погашення податкових
зобов'язань протягом трьох наступних податкових періодів (як це
передбачене Указом Президента), але це не позбавляє платника
податків права у будь-який момент після виникнення бюджетної
заборгованості відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(через місяць після
подання декларації) звернутися до суду з позовом про стягнення
коштів бюджету. Тобто у разі, коли йдеться про стягнення бюджетної
заборгованості у судовому порядку повинні застосовуватися строки,
що передбачені саме пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Таким чином, те, що позивач в рядку "25" податкової декларації за
листопад 2002 року відобразив бажання отримати суму від'ємного
значення з бюджетного відшкодування - 286504,00 грн. після
погашення податкових зобов'язань платника податку протягом трьох
наступних звітних періодів, шляхом перерахування 100% суми на
рахунок в установі банку, не може бути підставою для звуження його
прав та змісту Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 якого передбачене право
позивача отримати бюджетне відшкодування протягом місяця,
наступного після подачі декларації. Таким чином позивач, з
урахуванням подачі уточненої декларації за листопад 2002 року
30.04.2003 року має право на нарахування процентів починаючи
максимум з 31.05.2003 року.
Щодо доводу касаційної скарги про часткове відшкодування суми
від'ємного значення з ПДВ - 5642,00 грн., на яку було збільшене
від'ємне значення по ПДВ за листопад 2002 року, шляхом подання
30.04.2003р. уточнюючої декларації, то колегія суддів вважає, що
оскільки таке відбулось через збільшення суми саме експортного
бюджетного відшкодування, і позивач не заявляв про зарахування
суми такого експортного бюджетного відшкодування в рахунок
платежів з ПДВ, то здійснення операцій в особовому рахунку
позивача за рахунок декларації за квітень, є неправомірними.
Колегія суддів вважає, що податковим органом не доведено в
попередніх судових інстанціях правових підстав, за якими він
визначав податкові періоди, відшкодування яких спрямовував на
погашення наступних податкових зобов'язань позивача, а саме, як
зазначено в касаційній скарзі: 22038,52 грн. було відшкодовано за
податковий період листопад 2002 року за рахунок податкової
декларації з ПДВ за квітень 2003 року.
Оскільки експортне відшкодування є складовою частиною бюджетного
відшкодування, то на правовідносини щодо його проведення
поширюється дія ч. 5 пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в тому числі і щодо
нарахування процентів. Отже, доводи касаційної скарги стосовно
того, що п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачає лише строки та підстави для
проведення експортного відшкодування, але ст. 8 цього Закону не
містить норми яка б передбачала нарахування процентів за
несвоєчасне відшкодування ПДВ, колегією суду до уваги не
приймаються як неправомірні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає постанову суду такою,
що відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним
обставинам справи, а касаційна скарга не підлягає задоволенню,
оскільки ґрунтується на довільному та неправильному тлумаченні
положень чинного законодавства, яке регулює порядок та строки
такого відшкодування.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
колегія суддів Вищого господарського суду України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Стахановської ОДПІ від 08.01.2004 року № 112/10
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
03.12.2003 року у справі № 61 залишити без задоволення, а
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
03.12.2003 року у справі № 61 - без змін.