ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2004 Справа N 6/198
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Стахановської об'єднаної Державної
відкритому судовому податкової інспекції м. Стаханов
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 10.12.2003 року Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 61
господарського суду Луганської області
за позовом ВАТ "СЗФ", м. Стаханов
до 1. Стаханівської ОДПІ, м. Стаханов
2. Відділення державного казначейства у
м. Стаханові
про стягнення 3014450,00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача присутній
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Луганської області від 20.10.2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 10.12.2003 року, по справі № 61 позов
задоволене частково; стягнуте з Державного бюджету України з
рахунку доходів податку на додану вартість на користь позивача
бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за грудень
2002 року в сумі 1209791,20 грн., проценти за несвоєчасне
відшкодування податку на додану вартість по декларації за грудень
2002р. в сумі 118921,09 грн. за період з 31.05.2003р. по
01.10.2003р.; провадження в решті вимог припинене; стягнуте з
відповідача-1 на користь позивача витрати по сплаті державного
мита в сумі 357,00 грн., витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу в сумі 24,78 грн.
Відповідач-1 Стахановська об'єднана Державна податкова інспекція
звернулась з касаційною скаргою та заявою про уточнення касаційної
скарги від 29.03.2004р. № 3619/10 в якій просила скасувати
ухвалені по справі судові акти та передати справу на новий розгляд
до господарського суду Луганської області, посилаючись на
порушення норм матеріального права, а саме пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7,
п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені
в ній доводи.
Відповідач-2 не скористався наданим процесуальним правом на участь
в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника
відповідача-1, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення
на касаційну скаргу представників позивача, перевіривши матеріали
справи та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних
обставин правильність застосування господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що позивачем у
встановлено, що позивачем у встановлений законом строк було подано
до органів державної податкової служби уточнену податкову
декларацію з податку на додану вартість і розрахунок експортного
відшкодування за грудень 2002 року у сумі 6067534грн., у тому
числі 2972146грн. - експортне відшкодування, 3095388грн. - решта
бюджетного відшкодування.
Платником податку обрано спосіб відшкодування ПДВ шляхом
перерахування коштів на рахунок в установі банку.
Відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне відшкодування у встановлений
термін не було здійснено, тому вважається бюджетною заборгованістю
відповідно до приписів пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Згідно підпункту пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що
підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету,
визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду.
У відповідності з пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі, коли за результатами звітного періоду сума,
визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне
значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з
Державного бюджету України протягом місяця, наступного після
подачі декларації.
Особливості бюджетного відшкодування платникам податку на додану
вартість, які здійснюють експортні операції, регламентується ст. 8
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
згідно з пунктів 8.1, 8.6 якої платник податку, який здійснює
операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі
митної території (експорт), має право на отримання експортного
відшкодування у разі подання розрахунку експортного відшкодування
за наслідками податкового місяця разом з декларацією за
відповідний період і має право на отримання такого відшкодування
протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період. За бажанням платника податку обрано
спосіб відшкодування податку на додану вартість шляхом
перерахування коштів на його рахунок в установі банку.
Згідно із уточненої податкової декларації по податку на додану
вартість за грудень 2002 року і розрахунку експортного
відшкодування відкрите акціонерне товариство "СЗФ" до
відшкодування з державного бюджету заявив суму податку на додану
вартість у розмірі 6067534грн.00коп. , в тому числі
2972146грн.00коп. - у термін 30 днів з дати надання декларації
відповідно до строки "23" декларації, та на протязі трьох
наступних звітних періодів (строка "25" декларації) - суму
3095388грн.00коп.
Відкрите акціонерне товариство "СЗФ" подало до податкового органу
лист за № 05/3770 від 22.09.03р. про зменшення суми відшкодування
податку на додану вартість по декларації за грудень 2002 року на
4857742грн.08коп, в рахунок погашення податкових зобов'язань
визначених до сплати в бюджет по деклараціях за січень-липень 2003
року, таким чином по деклараціях з податку на додану вартість за
грудень 2003 року позивач одержав право на отримання з бюджету
податку на додану вартість у сумі 1209791грн.20коп. , яка є
бюджетною заборгованістю відповідно до положень пп. 7.7.3 п. 7.7
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Судами встановлене, що Стахановська об'єднана державна податкова,
інспекція не подала документа, що підтверджує повернення
бюджетного боргу. Отже, суди дійшли правомірного висновку про те,
що обґрунтованість відшкодування податку на додану вартість по
декларації за грудень 2002 року заявленої за позов на час
прийняття судового рішення підставне та не спростовується
податковим органом.
У зв'язку з тим, що відкрите акціонерне товариство "СЗФ" у
визначений Законом строк не отримало відшкодування бюджетного
боргу по декларації за грудень 2002 року на цю суму згідно абзацу
5 пп. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підставно нараховані проценти на рівні 120% від
облікової ставки Національного Банку України, встановленої на
момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день
погашення.
Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу з огляду на
наступне.
Відповідно до норм чинного законодавства платник податків може
отримати бюджетне відшкодування після погашення податкових
зобов'язань протягом трьох наступних податкових періодів (як це
передбачене Указом Президента), але це не позбавляє платника
податків права у будь-який момент після виникнення бюджетної
заборгованості відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(через місяць після
подання декларації) звернутися до суду з позовом про стягнення
коштів бюджету. Тобто у разі, коли йдеться про стягнення бюджетної
заборгованості у судовому порядку повинні застосовуватися строки,
що передбачені саме пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Таким чином, те, що позивач в рядку "25" податкової декларації за
грудень 2002 року відобразив бажання отримати суму від'ємного
значення з бюджетного відшкодування -3095388,00 грн. після
погашення податкових зобов'язань платника податку протягом трьох
наступних звітних періодів, шляхом перерахування 100% суми на
рахунок в установі банку, не може бути підставою для звуження його
прав та змісту Закону України "Про податок на додану вартість" (
168/97-ВР ), пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 якого передбачене право
позивача отримати бюджетне відшкодування протягом місяця,
наступного після подачі декларації. Таким чином позивач, з
урахуванням подачі уточненої декларації за грудень 2002 року
30.04.2003 року має право на нарахування процентів починаючи
максимум з 31.05.2003 року.
Оскільки експортне відшкодування є складовою частиною бюджетного
відшкодування, то на правовідносини щодо його проведення
поширюється дія ч. 5 пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в тому числі і щодо
нарахування процентів. Отже, доводи касаційної скарги стосовно
того, що п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачає лише строки та підстави для
проведення експортного відшкодування, але ст. 8 цього Закону не
містить норми яка б передбачала нарахування процентів за
несвоєчасне відшкодування ПДВ, колегією суду до уваги не
приймаються як неправомірні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає постанову суду такою,
що відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним
обставинам справи, а касаційна скарга не підлягає задоволенню,
оскільки ґрунтується на довільному та неправильному тлумаченні
положень чинного законодавства, яке регулює порядок та строки
такого відшкодування.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
колегія суддів Вищого господарського суду України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Стахановської ОДПІ від 08.01.2004 року № 110/10
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
10.12.2003 року у справі № 61 залишити без задоволення, а
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
10.12.2003 року у справі № 61 - без змін.