ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2004 Справа N 6/194
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Стахановської об'єднаної державної
відкритому судовому податкової інспекції м. Стаханов
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 03.12.2003 року Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 61
господарського суду Луганської області
за позовом ВАТ "СЗФ", м. Стаханов
до 1. Стахановської ОДПІ, м. Стаханов;
2. Відділення державного казначейства у
м. Стаханові
3.
про стягнення з державного бюджету бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість
по декларації за червень 2002 року у сумі
1624931,00 грн. та процентів за період з
31.05.03р. по 01.08.03р. в сумі 23128,00
грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача-1: присутній
від відповідача-2: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Луганської області від 16.10.2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 03.12.2003 року по справі № 61 позов
задоволене в повному обсязі; стягнуте з Державного бюджету України
з рахунку доходів податку на додану вартість з вироблених в
Україні товарів (робіт, послуг) на користь позивача бюджетну
заборгованість по експортному відшкодуванню податку на додану
вартість за червень 2002 року в сумі 2212911,00 грн., проценти за
несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість по декларації
за червень 2002 року в сумі 77945,54 грн. за період з 31.05.2002
року по 01.10.2003 року; стягнуте з відповідача-1 на користь
позивача витрати по держмиту в сумі 1700 грн. та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118
грн.
В касаційній скарзі та заяві про уточнення касаційної скарги
Стаханівська об'єднана державна податкова інспекція просить
скасувати рішення господарського суду Луганської області від
16.10.2003 року та постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 03.12.2003 року у справі № 61 і передати
справу на новий розгляд до Господарського суду Луганської області,
посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: пп.
7.7.3 п. 7.7 ст. 7, п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі Закон України "Про ПДВ").
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити рішення та
постанову без змін, а касаційну скаргу позивача без задоволення,
вважаючи, що в оспорюваних судових актах попередніми судовими
інстанціями правильно застосовані норми матеріального права.
Відповідач-2 не скористався процесуальним правом на участь в
засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши представника відповідача, який підтримав викладені в
касаційній скарзі доводи, заперечення на касаційну скаргу
представників позивача, перевіривши повноту встановлення обставин
справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
При розгляді матеріалів справи судами було встановлено, що
позивачем у встановлений законом строк було подано до органів
державної податкової служби уточнену податкову декларацію з
податку на додану вартість і розрахунок експортного відшкодування
за червень 2002 року з відображенням від'ємного значення податку
на додану вартість у сумі 3837842грн., у тому числі 1624931грн. -
експортне відшкодування, 2212911грн. - решта бюджетного
відшкодування.
Відповідно до вимог Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне відшкодування у встановлений термін не було здійснено, а
саме протягом 30 днів після надання розрахунку експортного
відшкодування, таким чином зазначена сума вважається бюджетною
заборгованістю відповідно до приписів пп. 7.7.3, п. 7.7 ст. 7
Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Згідно підпункту пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про ПДВ"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або
відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною
сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будьяким
продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та
сумою податкового кредиту звітного періоду.
У відповідності з пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі, коли за результатами звітного періоду сума,
визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне
значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з
Державного бюджету України протягом місяця, наступного після
подачі декларації.
Особливості бюджетного відшкодування платникам податку на додану
вартість , які здійснюють експортні операції, регламентується ст.
8 Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно з п. п. 8.1, 8.6
якої платник податку, який здійснює операції з вивезення
(пересилання) товарів за межі митної території
(експорт), має право на отримання експортного відшкодування у разі
подання розрахунку експортного відшкодування за наслідками
податкового місяця разом з декларацією за відповідний період і має
право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних
днів з дня подання такого розрахунку.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період. За бажанням платника податку обрано
спосіб відшкодування податку на додану вартість шляхом
перерахування коштів на його рахунок в установі банку.
Згідно із уточненої податкової декларації по податку на додану
вартість за червень 2002 року та даних розрахунку експортного
відшкодування відкрите акціонерне товариство "СЗФ" до
відшкодування з державного бюджету заявив суму податку на додану
вартість у розмірі 3837842грн.00коп. , в тому числі
1624931грн.00коп. - у термін 30 днів з дати надання декларації
відповідно до строки "23" декларації, та на протязі трьох
наступних звітних періодів (строка "25" декларації) - суму
2212911грн.00коп. Тобто, висновок судів про те, що за даними
податкових декларацій позивач набув право на відшкодування з
державного бюджету у визначеному порядку 3837842грн.00коп. ,
відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про ПДВ", є вірним.
Відкрите акціонерне товариство "СЗФ" не подало до податкового
органу заяви на спрямування від'ємного значення податку по
декларації за червень 2002 року в рахунок податкових зобов'язань
за інші звітні періоди, тому відкритим акціонерним товариством
"СЗФ" не зменшена сума податку на додану вартість, задекларована
до відшкодування з держбюджету по декларації за червень 2002 року
і є бюджетною заборгованістю відповідно до припису пп. 7.7.3 п.
7.7 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Твердження
скаржника про те, що правовою підставою даного позову є "Порядок
відшкодування податку на додану вартість", затверджений Наказом
ДПА України та Головного Управління Державного Казначейства
України від 02.07.97р. № 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
, яким встановлено
порядок відшкодування бюджетної заборгованості податковими
органами та органами державного казначейства, правомірно не
прийняті судами до уваги, як помилкові та такі, що не ґрунтуються
на Законі.
Судами встановлене, що Стаханівська об'єднана державна податкова
інспекція не подала документу, що підтверджує повернення
бюджетного боргу. Отже, попередні судові інстанції дійшли
правильного висновку, що обґрунтованість відшкодування податку на
додану вартість по декларації за червень 2003 року на час
прийняття судового рішення підставна та не спростовується
податковим органом.
У зв'язку з тим, що відкрите акціонерне товариство "СЗФ" у
визначений Законом строк не отримало відшкодування бюджетного
боргу по декларації за листопад 2002 року на цю суму згідно абзацу
5 пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підставно нараховані проценти на рівні 120% від облікової ставки
Національного Банку України, встановленої на момент її виникнення,
протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу з огляду на
наступне.
Так, те, що позивач в рядку "25" податкової декларації за червень
2002 року відобразив бажання отримати суму від'ємного значення з
бюджетного відшкодування - 2212911,00 грн. після погашення
податкових зобов'язань платника податку протягом трьох наступних
звітних періодів, шляхом перерахування 100% суми на рахунок в
установі банку, не може бути підставою для звуження його прав та
змісту Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пп. 7.7.3 п. 7.7
ст. 7 якого передбачене право позивача отримати бюджетне
відшкодування протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Таким чином позивач, з урахуванням подачі уточненої декларації за
червень 2002 року 30.04.2003 року, відповідно до якої загальна
сума бюджетного відшкодування лише незначно зменшилась, має право
на нарахування процентів починаючи максимум з 31.05.2003 року.
Оскільки експортне відшкодування є складовою частиною бюджетного
відшкодування, то на правовідносини щодо його проведення
поширюється дія ч. 5 пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в тому числі і щодо нарахування процентів.
Отже, доводи касаційної скарги стосовно того, що п. 8.6 ст. 8
Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачає лише строки та
підстави для проведення експортного відшкодування, але ст. 8 цього
Закон ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у не містить норми яка б передбачала
нарахування процентів за несвоєчасне відшкодування ПДВ, колегією
суду до уваги не приймаються як неправомірні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає постанову суду такою,
що відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним
обставинам справи, а касаційна скарга не підлягає задоволенню,
оскільки ґрунтується на довільному та неправильному тлумаченні
положень чинного законодавства, яке регулює порядок та строки
такого відшкодування.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової
інспекції від 08.01.2004 року № 114/10 на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 03.12.2003 року у справі № 61
залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 03.12.2003 року у справі № 61 - без змін.