ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2004 Справа N 6/193
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Стахановської об'єднаної Державної
відкритому судовому податкової інспекції м. Стаханов
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 09.12.2003 року Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 61
господарського суду Луганської області
за позовом ВАТ "СЗФ", м. Стаханов
до 1. Стаханівської ОДПІ, м. Стаханов
2. Відділення державного казначейства у
м. Стаханові
про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ та
процентів, нарахованих на суму бюджетної
заборгованості в розмірі 3 118 955,00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача-1 присутній
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Луганської області від 16.10.2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 09.12.2003 року, по справі № 61 позов
задоволене в повному обсязі; стягнуте з Державного бюджету України
з рахунку доходів податку на додану вартість на користь позивача
бюджетну заборгованість по експортному відшкодуванню податку на
додану вартість за липень 2002 року в сумі 3075185,00 грн.,
бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за липень
2002р. в сумі 563111,00 грн., проценти за несвоєчасне
відшкодування податку на додану вартість по декларації за липень в
сумі 95791,26 грн. за період з 31.05.2003р. по 01.10.2003р.;
стягнуте з відповідача-1 на користь позивача витрати по сплаті
державного мита в сумі 1700,00 грн., витрати на
інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
Відповідач-1 Стахановська об'єднана Державна податкова інспекція
звернулась з касаційною скаргою та заявою про уточнення касаційної
скарги від 29.03.2004р. № 3613/10 в якій просить скасувати
ухвалені по справі судові акти і передати справу на новий розгляд
до господарського суду Луганської області, посилаючись на
порушення судом норм матеріального права, а саме пп. 7.7.3 п. 7.7
ст. 7, п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені
в ній доводи.
Відповідач-2 не скористався наданим процесуальним правом на участь
в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника
відповідача-1, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення
на касаційну скаргу представників позивача, перевіривши матеріали
справи та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних
обставин правильність застосування господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлене, що позивачем, відкритим
акціонерним товариством "СЗФ", м. Стаханов Луганської області,
заявлено позов про стягнення з Державного бюджету України суми
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за квітень
2002 року в розмірі 3075185грн. 00 коп. та суми процентів,
нарахованих на суму бюджетної заборгованості в розмірі 43770 грн.
00 коп.
В подальшому позивач на підставі ст. 22 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
надав заяву про
збільшення позовних вимог, в якому просить у відповідності з
даними уточненої податкової декларації з податку на додану
вартість за липень 2002 року стягнути належну до відшкодування
суму податку на додану вартість в сумі 3638296 грн. 00 коп. та
проценти, нараховані на суму бюджетної заборгованості в сумі 70087
грн. 00 коп.
Заявою від 14.10.2003 р. позивач збільшив позовні вимоги, просив
стягнути належну до відшкодування суму податку на додану вартість
в розмірі 3638296 грн. 00 коп. та проценти, нараховані на суму
бюджетної заборгованості в сумі 95791,26 грн. До заяви доданий
розрахунок суми процентів, додатково нарахованих на суму бюджетної
заборгованості за період з 31.05.2003 р. по 01.10.2003 р.
Позивач, відкрите акціонерне товариство "СЗФ", м. Стаханов
Луганської області, надав Стахановській об'єднаній державній
податковій інспекції, м. Стаханов Луганської області, податкову
декларацію з податку на додану вартість та розрахунок експортного
відшкодування за липень 2002 року в строки, встановлені діючим
законодавством; уточнену податкову декларацію за липень 2002 року
- 30.04.2003 р. Згідно даних позивача сума податку на додану
вартість, яка має від'ємне значення, складає 3638296 грн. 00коп. ,
з яких 3075185 грн. 00 коп. - експортне відшкодування, 563111 грн.
00 коп. - бюджетне відшкодування.
У зв'язку з тим, що відшкодування з податку на додану вартість у
встановлені законодавством строки не здійснено, позивачем
нараховані проценти на суму бюджетного відшкодування в сумі 95917
грн. 26 коп. за період з 31.05.2003 р. по 01.10.2003 р. Розрахунок
суми процентів відповідає діючому законодавству.
Підпунктом 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, якщо за результатами
звітного періоду сума визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї
статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню з
Державного бюджету України, протягом місяця, наступного за звітним
періодом.
За змістом пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
відшкодування здійснюється шляхом
перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на
рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період. Суми, що не відшкодовані платнику
податків протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються
бюджетною заборгованістю. Платник податку має право звернутись до
суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.
Згідно приписів п. 8.1. ст. 8 вищезазначеного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку, який здійснює операції з вивезення
(пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території
України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за
наслідками податкового місяця, має право на отримання такого
відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого
розрахунку.
Пунктом 8.6 ст. 8 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що
експортне відшкодування надається протягом 30 календарних днів,
наступних за днем подання розрахунку експортного відшкодування;
розрахунок експортного бюджетного відшкодування подається разом з
декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний
період.
Згідно Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
на суму бюджетної заборгованості нараховуються
проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного
банку України, встановленої на день її виникнення, протягом строку
її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь
- який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутись
з позовом про стягнення коштів бюджету, у тому числі суми
нарахованих процентів.
За таких підстав, попередні судові інстанції обґрунтовано визнали
такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про стягнення
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за липень
2002 року, яка виникла за експортними операціями в сумі 3075185
грн. 00 коп. , про стягнення бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість за липень 2002 року в сумі 563111 грн. 00 коп. та
про стягнення процентів, нарахованих на суму відшкодування в
розмірі 95791,26 грн. за період з 31.05.2003 р. по 01.10.2003 р.
Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу з огляду на
наступне.
Відповідно до норм чинного законодавства платник податків може
отримати бюджетне відшкодування після погашення податкових
зобов'язань протягом трьох наступних податкових періодів (як це
передбачене Указом Президента), але це не позбавляє платника
податків права у будь-який момент після виникнення бюджетної
заборгованості відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(через місяць після
подання декларації) звернутися до суду з позовом про стягнення
коштів бюджету. Тобто у разі, коли йдеться про стягнення бюджетної
заборгованості у судовому порядку повинні застосовуватися строки,
що передбачені саме пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість"( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Таким чином, те, що позивач в рядку "25" податкової декларації за
липень 2002 року відобразив бажання отримати суму від'ємного
значення з бюджетного відшкодування - 563111,00 грн. після
погашення податкових зобов'язань платника податку протягом трьох
наступних звітних періодів, шляхом перерахування 100% суми на
рахунок в установі банку, не може бути підставою для звуження його
прав та змісту Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 якого передбачене право
позивача отримати бюджетне відшкодування протягом місяця,
наступного після подачі декларації. Таким чином позивач, з
урахуванням подачі уточненої декларації за липень 2002 року
30.04.2003 року має право на нарахування процентів починаючи
максимум з 31.05.2003 року.
Оскільки експортне відшкодування є складовою частиною бюджетного
відшкодування, то на правовідносини щодо його проведення
поширюється дія ч. 5 пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в тому числі і щодо
нарахування процентів. Отже, доводи касаційної скарги стосовно
того, що п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачає лише строки та підстави для
проведення експортного відшкодування, але ст. 8 цього Закону не
містить норми яка б передбачала нарахування процентів за
несвоєчасне відшкодування ПДВ, колегією суду до уваги не
приймаються як неправомірні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає постанову суду такою,
що відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним
обставинам справи, а касаційна скарга не підлягає задоволенню,
оскільки ґрунтується на довільному та неправильному тлумаченні
положень чинного законодавства, яке регулює порядок та строки
такого відшкодування.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
колегія суддів Вищого господарського суду України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Стахановської ОДПІ від 08.01.2004 року № 115/10
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
09.12.2003 року у справі № 61 залишити без задоволення, а
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
09.12.2003 року у справі № 61 - без змін.