Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2004 Справа N 5/540
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників
сторін
позивача не з'явилися
відповідача не з'явилися
розглянувши у відкритому
судовому засіданні Державної податкової інспекції у м.
касаційну скаргу Полтава
на рішення від 28.11.2003р. Господарського суду
Полтавської області
у справі № 5/540 господарського суду
Полтавської області
за позовом Фірми "НФ" ЛТД
до Державної податкової інспекції у м.
Полтава
Відділення державного казначейства у
м. Полтава
про стягнення бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість у сумі
136467,35 грн.
Фірма "НФ" ЛТД звернулася до господарського суду Полтавської
області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтава
та до Відділення державного казначейства у м. Полтава про
стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за
червень 2003р. в сумі 136154,35 грн. та процентів в сумі 315,35
грн., нарахованих у зв'язку з несвоєчасним бюджетним
відшкодуванням податку на додану вартість.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками господарської
діяльності позивача у червні 2003 р. виникла бюджетна
заборгованість з податку на додану вартість, яка відповідно до
приписів підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підлягає відшкодуванню.
Господарський суд Полтавської області рішенням від 28 листопада
2003 року позовні вимоги задовольнив в частині стягнення з
Державного бюджету України на користь Фірми "НФ" ЛТД бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість за червень 2003р. в
сумі 136154 грн. Стягнуто з Державної податкової інспекції у м.
Полтава на користь Фірми "НФ" ЛТД 1700,00 грн. витрат зі сплати
державного мита та 118 грн. судових витрат. В іншій частині позову
відмовлено. Рішення суду вмотивоване доведеністю матеріалами
справи факту існування суми бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість та наявністю у позивача права на відшкодування
відповідно до вимог підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Державна податкова інспекція у м. Полтава просить Вищий
господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у
касаційному порядку, скасувати рішення у справі, посилаючись на
неправильне застосування господарським судом Полтавської області
норм матеріального права. При цьому заявник обґрунтовує касаційну
скаргу тим, що висновок суду ґрунтується тільки на нормах Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в той час
як порядок та строки відшкодування податку на додану вартість
передбачені іншими нормативними актами, а саме Порядком
відшкодування ПДВ у редакції від 21.05.2001р. та Указом Президента
України "Про деякі зміни в оподаткуванні" № 857/98 від
07.08.1998р., які тлумачать та розширюють норми Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Правом надання відзиву на касаційну скаргу позивач не скористався.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх встановлення в рішенні господарського суду Полтавської області
у даній справі, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами статті 111 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з обставин,
встановлених у даній справі судом першої інстанції. Відповідно до
вимог частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує процесуальні
права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної
оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або
постанові господарського суду.
Під час розгляду справи, господарським судом Полтавської області
встановлено наступне.
Позивачем була подана податкова декларація до Державної податкової
інспекції у м. Полтаві з податку на додану вартість за червень
2003р., в якій заявлено до відшкодування з бюджету 79940 грн., в
т.ч. з ознакою експортного відшкодування - 73 545 грн. (термін
відшкодування - 20.08.2003р.), з ознакою відшкодування після
погашення податкових зобов'язань платника податку протягом трьох
звітних періодів - 6395 грн. (термін відшкодування -
01.11.2003р.).
Відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
позивачем до Державної податкової
інспекції у м. Полтава була подана уточнена декларація з податку
на додану вартість за червень 2003р.
В зазначеній декларації заявлено до відшкодування з бюджету 351304
грн., в т.ч. з ознакою експортного відшкодування - 215150 грн., з
ознакою відшкодування після погашення податкових зобов'язань
платника податку протягом трьох звітних періодів - 136154 грн.
(термін відшкодування настає 01.11. 2003р.).
Як з'ясовано Господарським судом Полтавської області, строк для
здійснення бюджетного відшкодування після подачі декларації
наступив, у зв'язку з чим позивач отримав право на відшкодування
суми бюджетної заборгованості. Проте, станом на день звернення з
позовом та розгляду спору господарським судом, вищезазначені суми
не відшкодовані.
Згідно частини 5 підпункту 7.7.3. статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми не відшкодовані
платнику податку протягом визначеного строку, вважаються бюджетною
заборгованістю, на яку нараховуються проценти на рівні 120
відсотків облікової ставки НБУ, що діяла на дату виникнення
бюджетної заборгованості.
Висновки господарського суду у даній справі стосовно правомірності
заявлених позивачем сум процентів, нарахованих на суму бюджетної
заборгованості ґрунтуються на приписах підпункту 7.7.3 статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
і
визнаються правомірними.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
від 25.06.91 р. № 1251-ХІІ із змінами та доповненнями
ставки, механізм справляння податків встановлюються виключно
законами про оподаткування. Порядок обчислення та сплати податку
на додану вартість встановлений Законом України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від 03.04.97р.
Доводи податкової служби не можуть бути підставою для скасування
рішення господарського суду, оскільки правові підстави отримання
бюджетного відшкодування, порядок і строки відшкодування з бюджету
визначені Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а факти наявності бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість встановлені судом першої інстанцій.
З урахуванням викладеного, переглянуте рішення господарського суду
відповідає приписам чинного законодавства.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий
господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Полтавської області від 28.11.2003
року у справі № 5/540 залишити без змін, а касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у місті Полтаві без задоволення.