ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
 15.04.2004                                  Справа N 4/174-21/23
 
   Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
 
                     головуючого  Шульги О.Ф.
                     суддів       Дерепи В.І.
                                  Стратієнко Л.В.
 
з участю представників:
 
позивача:              А.А.А.,Б.Б.Б.
відповідача:           В.В.В.
 
3-ї особи:             Г.Г.Г.
 
розглянувши  у  відкритому
судовому засіданні
касаційну  скаргу      відкритого акціонерного товариства "XXX"
 
на  рішення            господарського суду Запорізької області від
                       19 січня 2004 р.
 
у справі               № 4/174-21/23
 
за позовом             відкритого акціонерного товариства "XXX"
 
до                     відкритого акціонерного товариства "YYY"
 
3-я особа на стороні відповідача
без самостійних вимог  відкрите акціонерне товариство "ZZZ"
 
про   стягнення  187 113,06 грн.  вартості  безпідставно отриманої
електроенергії
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
У листопаді 2003 р.  позивач звернувся з вказаним позовом  в  суд,
посилаючись на те, що 20.04.2000 р. між ВАТ "ZZZ" та ВАТ "XXX" був
укладений договір №  1-Ц/04  на  постачання  електричної  енергії,
предметом  якого була передача позивачем споживачам через локальні
мережі ВАТ "ZZZ" належної йому активної електроенергії (а.с.8-12).
З   метою   забезпечення   своєчасності  розрахунків  за  вказаним
договором між вказаними товариствами та відповідачем -  ВАТ  "YYY"
25.05.2000  р.  було  укладено договір поруки № 107-7Д (2000),  за
яким відповідач виступив поручителем позивача перед 3-ю  особою  і
відповідно  до  п.2.1.у  випадку невиконання боржником (позивачем)
своїх зобов'язань перед кредитором (3-ю особою)  зобов'язаний  був
протягом п'яти днів з моменту отримання від кредитора повідомлення
про суму зобов'язання боржника за передану електроенергію виконати
зобов'язання  боржника  шляхом  перерахування  грошових  коштів на
рахунок кредитора.  Але ще до визначення суми, яку позивач повинен
був  перерахувати  ВАТ  "ZZZ"  за  транспортування електроенергії,
відповідач перерахував 3-ій особі 29.05.2000 р.  та 31.05.2000  р.
кошти   в   сумі   2  345  772,4  грн.,  хоча  вартість  послуг  з
транспортування електроенергії становила лише 2  158  659,34  грн.
Про  проведену  оплату  позивач  дізнався  11.07.2000  р.  Позивач
розрахувався  з  відповідачем  шляхом  зарахування   перерахованої
останнім  3-ій  особі  суми у рахунок часткової оплати поставленої
відповідачу    у     травні 2000р. електроенергії на загальну суму
17 945  555,93  грн.  Таким  чином  відповідачу  безпідставно було
поставлено електроенергії на суму 187 113,  06  грн,.  яку  просив
стягнути  з  відповідача  на  підставі ст.469 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        ,
поновивши строк позовної давності відповідно до приписів ст.80  ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        .
 
Рішенням господарського  суду Запорізької області від 19.  01.2004
р. в задоволенні позову відмовлено.
 
В касаційній скарзі позивач,  посилаючись на порушення судом  норм
матеріального  і  процесуального права,  просить скасувати рішення
суду та постановити нове, яким позов задовольнити.
 
Заслухавши пояснення  сторін,  3-ї   особи,   обговоривши   доводи
касаційної скарги,  перевіривши матеріали справи,  суд вважає,  що
вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
 
Відповідно до приписів ст.ст.  191,  193 ЦК УРСР ( 1540-06  ) (1540-06)
          за
договором  поруки поручитель зобов'язується перед кредитором іншої
особи відповідати за виконання нею свого  зобов'язання  в  повному
обсязі  або  в  частині  і  у  випадку  виконання зобов'язання він
набуває всіх прав кредитора по цьому зобов'язанню.
 
Як вбачається з матеріалів справи,  і  встановлено  судом,  згідно
п.2.1 договору поруки від 25.05.2000 р. № 107-7Д (2000) відповідач
виступив поручителем позивача перед 3-ю  особою  і  відповідно  до
п.2.1.у    випадку   невиконання   боржником   (позивачем)   своїх
зобов'язань  перед  кредитором  (3-ю  особою)   зобов'язаний   був
протягом п'яти днів з моменту отримання від кредитора повідомлення
про суму зобов'язання боржника за передану електроенергію виконати
зобов'язання  боржника  шляхом  перерахування  грошових  коштів на
рахунок кредитора.
 
ВАТ "ZZZ" були направлені повідомлення відповідачу № 1083/44/1 від
29.05.2000  р.  та  №  14443/44  від 30.05.2000 р.  з вимогами про
оплату    боргу   позивача на суми відповідно 1 600  000  грн.  та
745 772,4 грн., (а.с.38, 40), які за платіжними дорученнями № 4101
від 29.05.2000 р.  та № 99 від  31.05.2000  р.  були  відповідачем
перераховані 3-ій особі (а.с.39, 41).
 
Вказана сума   була   зарахована  позивачем  в  рахунок  погашення
заборгованості відповідача за договором № 998д (2000)  (а.с.42-43)
за поставлену позивачем електроенергію.
 
Оскільки договором  поруки  не  передбачено  обов'язок  поручителя
перевіряти правильність нарахувань 3-ю особою  розміру  оплати  за
транспортування  електроенергії  позивача і відповідач здійснив її
відповідно  до  п.2.1  договору  поруки  у  розмірах,  вказаних  у
повідомленнях  3-ї  особи,  то суд прийшов до правильного висновку
про відсутність підстав для стягнення з нього на  підставі  ст.469
ЦК  УРСР  ( 1540-06  ) (1540-06)
          187  113,06  грн.  вартості  безпідставно
отриманої електроенергії,  тому що ці кошти були сплачені ним 3-ій
особі  і  відповідач,  як  поручитель,  мав право на їх повернення
позивачем.
 
Доводи касаційної скарги про необхідність  притягнення  3-ї  особи
відповідачем  у даній справі у зв'язку з визнанням нею боргу перед
позивачем не грунтуються на законі,  оскільки ним були пред'явлені
вимоги    про    стягнення    вартості    безпідставно   отриманої
електроенергії,  а 3-я особа згідно договірних  відносин  не  була
споживачем   електроенергії   позивача,   а   лише  передавала  її
споживачам.
 
Як вбачається з рішення суду,  в задоволенні позову  відмовлено  у
зв'язку з безпідставністю позовних вимог. При цьому в рішенні суду
міститься обгрунтування відмови в задоволенні клопотання  позивача
про   поновлення  строку  позовної  давності,  а  тому  твердження
касаційної скарги про невідповідність рішення суду  вимогам  ст.43
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         є безпідставним.
 
Враховуючи викладене,  підстав  для  скасування  рішення  суду  не
вбачається,  оскільки  воно  постановлене  з   дотриманням   вимог
матеріального і процесуального права.
 
На підставі викладеного,  керуючись ст.ст.  111-5,  111-7, 111-9 -
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України,
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "XXX" залишити
без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області
від 19 січня 2004 р. у справі за № 4/174-21/23 - без змін.
 
Головуючий О.Ф. Шульга
Судді      В.І. Дерепа
           Л.В. Стратієнко