ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2004 Справа N 3/60н
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В
суддів Дроботової Т.Б., Гоголь Т.Г.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. H-ську
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 04 вересня 2003 року
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
до Державної податкової інспекції у м. H-ську
про визнання недійсним податкового повідомлення -
рішення від 5.02.2003 № 0000042602/0
в судове засідання представники сторін не з'явилися, повідомлені
належно про час і місце розгляду касаційної скарги.
У лютому 2003р. Товариством з обмеженою відповідальністю "XXX"
заявлений позов про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. H-ську
від 5.02.2003 № 0000042602/0, яким позивачеві визначені податкові
зобов'язання з податку на прибуток на суму 85767,83 грн., з них
81683,65 грн. складає сума основного платежу з податку на
прибуток, а 4084,18 грн. - сума фінансових санкцій за несплату
цього податку. Позовні вимоги обґрунтовані приписами пункту 4.1
статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
з огляду на те, що з боку товариства не припущені
порушення податкового законодавства за які до нього застосовані
фінансові санкції.
Рішенням господарського суду Луганської області від 22 квітня
2003р., ухваленим суддею Журавльовою Л.І., позовні вимоги про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції у м. H-ську від 5.02.2003 № 0000042602/0
задоволені в повному обсязі. Рішення господарського суду
мотивоване тим, що донарахування позивачеві податку на прибуток є
неправомірним з огляду на вимоги підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті
4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
через недоведеність матеріалами справи того факту,
що позивачем занижений податок на прибуток на суму 81683,65 грн.
Донецький Апеляційний господарський суд у складі головуючого
Агапова О.Л. та суддів Алєєвої І.В. і Величко Н.Л. постановою від
4 вересня 2003 року перевірене рішення Господарського суду
Луганської області залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну
скаргу Державної податкової інспекції у м. H-ську залишив без
задоволення. Постанова апеляційного господарського суду мотивована
приписами пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
з огляду на те, що податкова
накладна від 19.07.2002р. № 65, на яку посилається ДПІ, не
підтверджує відвантаження чи передачу обладнання, оскільки в ній
відсутня дата. В постанові зазначено про те, що позивач довів факт
придбання ним обладнання на суму 272278,83 грн. від ПП ВКФ "YYY"
та передачу цього обладнання на таку ж суму ДП "ZZZ" НАК "SSS".
Державна податкова інспекція у м. H-ську вважає, що рішення
господарського суду Луганської області від 22.04.2003 та постанова
Донецького апеляційного господарського суду від 4.09.2003 прийняті
з порушенням матеріального права. Просить Вищий господарський суд
України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному
порядку, скасувати рішення і постанову у справі, прийняти нове
рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.
Податкова служба, обґрунтовує касаційну скаргу приписами підпункту
11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, відповідно до вимог якого
позивач повинен був включити до складу валового доходу за 3 кв.
2002р. вартість відвантаженого обладнання, оформленого 19.07.202
накладною № 46 та податковою накладною № 65. ДПІ наголошує на
тому, що судами помилково не застосовані до спірних правовідносин
приписи підпункту 7.2.3 пункту 7.2 та підпункту 7.3.1 пункту 7.3
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, і відповідно неправомірно, на думку заявника, не
визнано доведеним факт порушення позивачем податкового
законодавства.
Товариством з обмеженою відповідальністю "XXX" відзив на касаційну
скаргу не надіслано.
Переглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді
Добролюбової Т.В., , перевіривши повноту встановлених обставин
справи та правильність їх юридичної оцінки Донецьким апеляційним
господарським судом, Вищий господарський суд України відзначає
наступне.
Судами першої і апеляційної інстанції встановлено, що податковим
повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у місті
H-ську від 5 лютого 2003 № 0000042602/0, контролюючий орган
самостійно визначив податкові зобов'язання позивачеві, оскільки
дані документальної перевірки свідчили про заниження податкових
зобов'язань позивача з податку на прибуток у сумі 81683,65 грн.
Цим же податковим рішенням донараховано 4084,18 грн. фінансових
санкцій за несплату цієї суми податку на підставі підпункту 17.1.3
статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181 від 21.12.2000 року. Як вбачається з
акта перевірки від 20 січня 2003 року (11-12 аркуш справи)
висновок про заниження оподаткованого прибутку ґрунтується на
тому, що до загальних доходів від продажу товарів не включена
податкова накладна за №65 від 19.07.2002 року на суму 272278,83
грн. тобто "з'явилася" накладна, яка не була включена до
реалізації 3 кварталу. При розгляді спору судами встановлено, що
припущені помилки обліку не призвели до заниження оподаткованого
прибутку підприємства, оскільки спірне обладнання придбане і
реалізоване за однаковою ціною упродовж одного податкового
періоду.
Згідно з положеннями частини 2 статті 111-5 та частини 1,2 статті
111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних
обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет
правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх
встановлення у рішення і постанові господарських судів. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що були відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, додатково перевіряти докази.
Недосконалість оформлення податкової накладної (відсутність дати)
не може бути самостійною підставою для скасування переглянутих
судових актів у справі, оскільки судами визнані встановленими
факти реалізації і отримання обладнання на спірну суму.
За таких встановлених обставин справи, судами не припущене невірне
застосування приписів чинного законодавства, і вірно визнане
недійсним податкове рішення, оскільки санкції передбачені
приписами підпункту 17.1.3 статті 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181 від 21.12.2000
року застосовуються у разі припущення платником податків заниження
податкового зобов'язання, а не порушення у веденні обліку, які не
вплинули на розмір податку.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Господарського суду Луганської області від 22 квітня
2003р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 4 вересня 2003 р. у справі № 3/60н залишити без змін.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті H-ську
залишити без задоволення.
Головуючий Т.Добролюбова.
Судді Т.Дроботова.
Т.Гоголь.