ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2004 Справа N 3/196
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Стахановської об'єднаної державної
відкритому судовому податкової інспекції м. Стаханов
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 10.12.2003 року Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 31
господарського суду Луганської області
за позовом ВАТ "СЗФ", м. Стаханов
до 1. Стахановської ОДПІ, м. Стаханов;
2. Відділення державного казначейства у
м. Стаханові
про стягнення 2342137 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача-1: присутній
від відповідача-2: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Луганської області від 20.10.2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 10.12.2003 року по справі № 31 позов
задоволене; стягнуте з Державного бюджету України з рахунку
податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт,
послуг) на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на
додану вартість по декларації за січень 2002 року в сумі 2008739
грн. та проценти за несвоєчасне відшкодування податку на додану
вартість по декларації за січень 2002 року за період з 21.03.2002
року по 01.09.2003 року в сумі 378187 грн.; стягнуте з
відповідача-1 на користь позивача витрати по держмиту в сумі 1700
грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу в сумі 118 грн.
В касаційній скарзі та заяві про уточнення касаційної скарги
Стахановська об'єднана державна податкова інспекція просить
скасувати рішення господарського суду Луганської області від
20.10.2003 року та постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 10.12.2003 року у справі № 31 і передати
справу на новий розгляд до Господарського суду Луганської області,
посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме : пп.
7.7.3 п. 7.7 ст. 7, п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі Закон України "Про ПДВ"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити рішення та
постанову без змін, а касаційну скаргу позивача без задоволення,
вважаючи, що в оспорюваних судових актах попередніми судовими
інстанціями правильно застосовані норми матеріального права.
Відповідач-2 не скористався процесуальним правом на участь в
засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши представника відповідача, який підтримав викладені в
касаційній скарзі доводи, заперечення на касаційну скаргу
представників позивача, перевіривши повноту встановлення обставин
справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
При розгляді матеріалів справи судами було встановлено, що
позивачем у встановлений законом строк було подано до органів
державної податкової служби відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст.
7.Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
декларацію з податку на
додану вартість, куди було включено суму бюджетного відшкодування
за січень 2002р.в розмірі 2008739грн.00коп. у тому числі експортне
відшкодування у сумі 847731грн.
Згідно підпункту пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України "Про ПДВ"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або
відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною
сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким
продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та
сумою податкового кредиту звітного періоду.
У відповідності з пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі, коли за результатами звітного періоду сума,
визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне
значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з
Державного бюджету України протягом місяця, наступного після
подачі декларації.
Особливості бюджетного відшкодування платникам податку на додану
вартість, які здійснюють експортні операції, регламентується ст. 8
Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно з пп. 8.1, пп. 8.6
якої платник податку, який здійснює операції з вивезення
(пересилання) товарів за межі митної території
(експорт), має право на отримання експортного відшкодування у разі
подання розрахунку експортного відшкодування за наслідками
податкового місяця разом з декларацією за відповідний період і має
право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних
днів з дня подання такого розрахунку.
Підставою дляотримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період. За бажанням платника податку обрано
спосіб відшкодування податку на додану вартість шляхом
перерахування коштів на його рахунок в установі банку.
Згідно даних податкової декларації по податку на додану вартість
за січень 2002 року та даних розрахунку експортного відшкодування
відкрите акціонерне товариство "СЗФ" до відшкодування з державного
бюджету заявило суму податку на додану вартість у розмірі
2008739грн.00коп. , в тому числі 847731грн.00коп. - у термін 30
днів з дати надання декларації відповідно до строки "23"
декларації, та на протязі трьох наступних звітних періодів
(строка"25" декларації) - суму 1161008грн. Тобто, за даними
податкових декларацій позивач набув право на відшкодування з
державного бюджету у визначеному порядку 2008739грн.00коп.
відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відкрите акціонерне товариство "СЗФ" не подало до податкового
органу заяви на спрямування від'ємного значення податку по
декларації за січень 2002 року в рахунок податкових зобов'язань за
інші звітні періоди, тому відкритим акціонерним товариством "СЗФ"
не зменшена сума податку на додану вартість, задекларована до
відшкодування з держбюджету по декларації за січень 2002 року і є
бюджетною заборгованістю відповідно до приписів пп. 7.7.3 п. 7.7
ст. 7 Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Попередніми судовими інстанціями правильно дано оцінку твердженням
скаржника про те, що правовою підставою даного позову є "Порядок
відшкодування податку на додану вартість", затверджений Наказом
ДПА України та Головного Управління Державного казначейства
України від 02.07.97р. № 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
, яким встановлено
порядок відшкодування бюджетної заборгованості податковими
органами та органами державного казначейства, які є помилковими та
такими, що не ґрунтуються на законі.
Стахановська об'єднана державна податкова інспекція не подала
документа, що підтверджує повернення бюджетного боргу. Отже, суди
дійшли правомірного висновку про обґрунтованість відшкодування
податку на додану вартість по декларації за січень 2002 року на
час прийняття судового рішення, як підставного та не спростованого
податковим органом.
У зв'язку з тим, що відкрите акціонерне товариство "СЗФ" у
визначений законом строк не отримало відшкодування бюджетного
боргу по декларації за січень 2002 року на цю суму згідно абзацу 5
пп. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підставно
нараховані проценти на рівні 120% від облікової ставки
Національного Банку України, встановленої на момент її виникнення,
протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Доводи касаційної скарги Стахановської об'єднаної державної
податкової інспекції стосовно того, що тільки з 23.02.2002 р. сума
експортного відшкодування стає бюджетною заборгованістю на яку
можна нараховувати проценти заслуговують на увагу, з огляду на
таке.
Як встановлено судами позивач 20.02.2002 року надав до ОДПІ
податкову декларацію в якій було відображено суму експортного
відшкодування у розмірі 847731,00 грн. Враховуючи приписи п. 8.6
ст. 8 Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
протягом 30
календарних днів сума експортного відшкодування має бути
відшкодована, і тільки після цього вона стає бюджетною
заборгованістю. Оскільки рішенням Господарського суду Луганської
області по даній справі проценти стягнуто за період з 21.03.2002
р. по 01.09.2003р., а постановою Донецького апеляційного
господарського суду рішення залишене без змін, то суди
припустилися помилки в обрахуванні дати виникнення бюджетною
заборгованості на яку можна нараховувати проценти по експортному
відшкодуванню, оскільки в даному випадку тільки з 23.02.2002 року
сума експортного відшкодування стає бюджетною заборгованістю.
Таким чином бюджетна заборгованість за січень 2002 року виникла з
23.02.2002 року. При обліковій ставці НБУ 11,5%, виходячи з
кількості днів прострочення по декларації за січень з 23.02.2002
року по 01.09.2003 року включно - 528 днів розмір процентів,
нарахованих на бюджетну заборгованість по експортному
відшкодуванню, складає 169230,33 грн. із розрахунку:
1. розрахунковий розмір пені: 11,5 х 120 : 100 : 365 = 0,04%;
2. 847731,00 х 0,04% х 528 = 169 230,33 грн.
Крім того, позивач заявляв остаточні позовні вимоги про стягнення
процентів в сумі 348187,00 грн., а суд помилково стягнув 378187,00
грн., вийшовши таким чином за межі позовних вимог (а.с.40).
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що остаточний розмір
процентів по експортному та бюджетному відшкодуванню підлягає
стягненню в сумі 347866,33 грн. із розрахунку: 169230,33 грн.
(проценти, нараховані на бюджетну заборгованість по експортному
відшкодуванню) + 178636,00 (проценти, нараховані на бюджетну
заборгованість по бюджетному відшкодуванню) = 347866,33 грн.
Отже, рішення та постанова в частині стягнення процентів
підлягають зміні.
В іншій частині колегія вважає, що постанова має бути залишена без
змін, доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу.
Так, те, що позивач в рядку "25" податкової декларації за січень
2002 року відобразив бажання отримати суму від'ємного значення з
бюджетного відшкодування - 1161008,00 грн. після погашення
податкових зобов'язань платника податку протягом трьох наступних
звітних періодів, шляхом перерахування 100% суми на рахунок в
установі банку, не може бути підставою для звуження його прав та
змісту Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пп. 7.7.3 п. 7.7
ст. 7 якого передбачене право позивача отримати бюджетне
відшкодування протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Таким чином позивач має право на нарахування процентів починаючи з
21.03.2002 року щодо внутрішнього ПДВ.
Стосовно порушення судами ч. 5 пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону
України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
колегія суддів вважає, що з
контексту наведеної норми вбачається, що фраза "протягом строку її
дії" має відношення до поняття "бюджетної заборгованості", а не до
поняття "облікової ставки НБУ", а відповідно позивачем правомірно
бралась в розрахунок облікова ставка НБУ, встановлена на момент
виникнення бюджетної заборгованості, як це передбачене законом.
Оскільки експортне відшкодування є складовою частиною бюджетного
відшкодування, то на правовідносини щодо його проведення
поширюється дія ч. 5 пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в тому числі і щодо нарахування процентів.
Отже, доводи касаційної скарги стосовно того, що п. 8.6 ст. 8
Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачає лише строки та
підстави для проведення експортного відшкодування, але ст. 8 цього
Закону не містить норми яка б передбачала нарахування процентів за
несвоєчасне відшкодування ПДВ, колегією суду до уваги не
приймаються як неправомірні.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. п. 1,5 ч. 1 ст. 111-9,
ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової
інспекції від 08.01.2004 року № 117/10 на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 10.12.2003 року у справі № 31
задовольнити частково.
Змінити постанову Донецького апеляційного господарського суду від
10.12.2003 року та рішення Господарського суду Луганської області
від 20.10.2003р. та у справі № 31 скасувати в частині стягнутих
процентів.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ "СЗФ"
проценти, нараховані на бюджетну заборгованість з податку на
додану вартість за січень 2002 року в сумі 347866,33 грн.
В іншій частині постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 10.12.2003 року у справі № 31 залишити без змін.