ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2004 Справа N 2/208
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Добролюбової - головуючого
Т.Дроботової
Т.Гоголь
за участю представників:
позивача не з'явилися (про час і місце судового засідання
повідомлені належно)
відповідача не з'явилися (про час і місце судового засідання
повідомлені належно)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Н-ську
на постанову від 09.12.2003 р. Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 2/208 господарського суду Закарпатської області
за позовом Державної податкової інспекції у м. Н-ську
до Спільного підприємства "XXX"
про звернення стягнення на активи у сумі 1865,87 грн.
В С Т А Н О В И В:
ДПІ у м. Н-ську звернулась з позовом до господарського суду
Закарпатської області про звернення стягнення на активи
підприємства у сумі 1865,87 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно поданих розрахунків СП
"XXX" було донараховано суми податків, зборів та інших
обов'язкових платежів, які у встановлені законом терміни не були
сплачені, внаслідок чого виник податковий борг, розмір якого
становить:
- податок з власників транспортних засобів - 1704,48 грн., пеня -
137,49 грн;
- комунальний податок - 18,19 грн., пеня 5,71 грн.
У зв'язку з тим, що підприємством не були сплачені узгоджені суми
у встановлені строки, позивач змушений був звернутися до суду на
підставі вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
з позовом
про примусове стягнення активів платника податку в рахунок
погашення його податкових зобов'язань у сумі 1865,87 грн.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
22.09.2003р. (суддя Л.І. Рогач) в позові відмовлено з посиланням
на встановлення судом відсутності податкового боргу з податку з
власників транспортних засобів, у зв'язку з реалізацією
транспортних засобів відповідачем у березні 2001р. на підставі
договорів купівлі - продажу від 20.03.2001р. та від 27.03.2001р.
Податок з власників транспортних засобів у сумі 444,15 грн.
відповідно до уточненого розрахунку за ІІ - ІV квартал 2001р. був
повністю сплачений відповідачем.
За апеляційною скаргою ДПІ у м. Н-ську Львівський апеляційний
господарський суд переглянув рішення господарського суду
Закарпатської області від 22.09.2003р. в апеляційному порядку і
постановою від 09.12.2003р. залишив його без змін з тих же
підстав.
ДПІ у м. Н-ську подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 09.12.2003р., в якій просить рішення та
постанову у даній справі скасувати, позовні вимоги задовольнити,
мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування
судом норм матеріального права.
При цьому ДПІ у м. Н-ську у касаційній скарзі вказує на те, що,
приймаючи судові рішення, суд першої та апеляційної інстанції не
прийняв до уваги приписи Закону України "Про податок з власників
транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів"
( 1963-12 ) (1963-12)
.
А саме, відповідно до частини 2 статті 6 вказаного Закону
( 1963-12 ) (1963-12)
перерахунки юридичними особами розміру податку у
зв'язку з перереєстрацією транспортних засобів, визначених
вказаним Законом ( 1963-12 ) (1963-12)
, протягом даного року не проводяться.
Згідно частини 2 статті 5 цього Закону ( 1963-12 ) (1963-12)
за придбані
протягом року юридичними особами транспортні засоби, податок
сплачується перед їх реєстрацією по строках сплати (кварталах),
які не настали, починаючи з кварталу, в якому проведено реєстрацію
транспортного засобу. Розрахунок суми податку за такі транспортні
засоби в 10 - денний термін після їх реєстрації подається до
відповідного податкового органу.
За транспортні засоби, зняті протягом року з обліку, податок не
повертається.
Відповідач відзив на касаційну скаргу не надіслав.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та
апеляційної інстанції при розгляді справи, згідно поданих СП "XXX"
розрахунків до ДПІ у м. Н-ську йому належало сплатити до бюджетів
відповідних рівнів суму 2085,20 грн. податків, у тому числі:
- податок з власників транспортних засобів у сумі 2064,80 грн. за
період з 1 липня 2001 року по 30 березня 2003р.
- комунальний податок в сумі 20,40 грн. за період з 01 жовтня
2002р. по 31 березня 2003р.
Відповідно до пунктів 5.1, 5.3 статті 5 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове
зобов'язання, самостійно визначено платником податків у податковій
декларації (розрахунку), вважається узгодженим з дня подання такої
податкової декларації.
Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 цього Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
активи платника податків можуть бути примусово
стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно
за рішенням суду. В інших випадків платники податків самостійно
визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за
рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення
боргу. У разі, якщо такого платника визнано банкрутом, черговість
задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про
банкрутство.
Визначення терміну "примусове стягнення" надане у пункті 1.6
статті 1 вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, в якому зазначено, що
примусове стягнення - це звернення стягнення на активи платників
податків у рахунок його податкового боргу, без попереднього
узгодження його суми таким платником податків.
У пункту 1.7 цієї статті ( 2181-14 ) (2181-14)
, активи платника податків -
кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать
юридичної або фізичної особі за право власності або повного
господарського відання.
Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у випадку,
якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового
зобов'язання у встановлені строки, податковий орган надсилає
такому платнику податків податкові вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої
інстанції при розгляді справи, податковий борг відповідача є
узгодженим, а тому позивач повинен застосовувати до платника
податків заходи, направлені на його погашення, які передбачені в
статтях 8 - 10 вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що
відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
право на звернення до суду за захистом свого
порушеного або оспорюваного права мають підприємства, організації,
інші юридичні особи.
Проте, будь - яких доказів, які б свідчили про порушення
відповідачем права позивача (ДПІ у м. Н-ську) на примусове
стягнення податкового боргу з відповідача - платника податків,
позивачем суду не надано.
Відповідно до вищенаведених норм Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
примусове стягнення
активів платника податків за рішенням суду в рахунок погашення
його податкового боргу можливе лише у разі відсутності
попереднього узгодження суми податкового боргу платником податків,
а в даному випадку сума яку просив стягнути позивач, є узгодженою
платником податків. За таких обставин, на час звернення ДПІ у м.
Н-ську з позовною заявою будь - якого порушення його права
відповідачем фактично не існувало, а мало місце невиконання ДПІ у
м. Н-ську свого обов'язку на примусове стягнення узгодженого
платником податкового боргу.
Враховуючи вищенаведене, судові рішення у даній справі підлягають
залишенню без змін з мотивів, викладених у цій постанові.
Разом з цим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що
висновок суду першої інстанції, зроблений на підставі уточненого
розрахунку вказаного податку (у зв'язку з відчуженням транспортних
засобів) про відсутність податкового боргу з податку з власників
транспортних засобів є помилковим, оскільки приписи статті 6
Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та
інших самохідних машин та механізмів" ( 1963-12 ) (1963-12)
не передбачають
проведення перерахунків юридичними особами розміру податку у
зв'язку з перереєстрацією транспортних засобів, визначених цим
Законом ( 1963-12 ) (1963-12)
, протягом даного року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом
1 статті 111-9, статтею 111-11, Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарський суд Закарпатської області від 22.09.2003р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
09.12.2003 р. у справі № 2/208 господарського суду Закарпатської
області - залишити без змін, а касаційну скаргу ДПІ у м. Н-ську -
без задоволення.
Головуючий Т.Добролюбова
Су д д і Т.Дроботова
Т.Гоголь