ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2004 Справа N 2-7/1424-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м. Сімферополі
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 03.12.2003р.
у справі № 2-7/1424-2003 Господарського суду
Автономної Республіки Крим
за позовом підприємства “АОММ-Компані”, м. Сімферополь
до Державної податкової інспекції у
м. Сімферополі
про визнання недійсним податкового повідомлення
За участю представників:
позивача – Скляренко О.П. , за довіреністю
відповідача – Тимофеєва Н.Е., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
05.09.2002р. Підприємство „АОММ-Компані” звернулося до
Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про
визнання недійсним податкового повідомлення № 0117322301/0 від
18.07.2002 р., складеного Державною податковою інспекцією у
місті Сімферополі за результатами проведення документальної
перевірки дотримання Підприємством „АОММ-Компані” валютного
законодавства при виконанні зовнішньоекономічних контрактів: № 1
від 26.11.2000 р. з фірмою “Bitar and Fil nuading Co” (Ліван),
№ 1 від 22.11.2001 р. з ПП Мухамад Хамді Аль Салах (Сірія), № 1
від 26.11.2001 р. з фірмою “Semaan Youssef Samm-our” (Ліван),
№ 3 від 15.01.1002 р. з фірмою „Nassun Abdul Kader” (Ліван),
оформленої Актом перевірки № 171/23-506 від 08.07.2002 р.
Рішенням від 23.10.2003 р. Господарського суду Автономної
Республіки Крим (суддя Дугаренко О.В.) позовні вимоги задоволено
з огляду на безпідставність застосування відповідачем штрафних
санкцій за порушення позивачем термінів розрахунків у
зовнішньоекономічній діяльності.
Постановою від 03.12.2003 р. Севастопольського апеляційного
господарського суду (головуючий суддя Фенько Т.П. , судді Волков
К.В., Градова О.Г.) зазначене рішення від 23.10.2003 р.
Господарського суду АР Крим залишене без змін.
Постанова апеляційного господарського суду за наслідками
перегляду справи по суті позовних вимог в порядку ст. 101
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов
правомірного висновку щодо необґрунтованості нарахування пені за
контрактом № 1 від 26.11.2000 р. з огляду встановлення судом
факту звернення позивача з позовом до Господарського суду
Бейрута (Ліван) про стягнення заборгованості з нерезидента за
вищевказаним контрактом та наступного задоволення зазначеного
позову, а також у звґязку з зарахуванням валютних надходжень від
третіх осіб-нерезидентів у погашення заборгованостей за рештою з
вищезазначених зовнішньоекономічних контрактів: № 1 від
22.11.2001 р., № 1 від 26.11.2001 р., № 3 від 15.01.1002 р.
згідно відповідних додаткових угод до вищевказаних контрактів.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач звернувся
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в
якій просить постанову апеляційного господарського суду
скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального
права, а саме: Закону України „Про порядок погашення зобовґязань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 167/98 ) (167/98)
, преамбули Закону України „Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
та
Указу Президента України „Про консульський статут” ( 127/94 ) (127/94)
, а
також з порушенням норм процесуального права: ст. 43
Cnqond`pq|jncn процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
всебічного, повного та обґєктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, ст.ст. 44, 49 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
і п. 15 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України
„Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
щодо звільнення державних
податкових інспекцій від сплати державного мита та витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання
позовів до господарського суду.
В судовому засіданні у відповідності до ст. 77 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
оголошувалась перерва до 15.04.2003р.
Ознайомившись з матеріалами справи на предмет надання їм
попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та
повноти встановлення обставин справи, згідно з вимогами
ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, заслухавши присутніх в
судовому засіданні представників сторін, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами,
10.01.2003р. Господарським судом Бейрута (Ліван) було прийняте
рішення № 03/393/50 про задоволення позовних вимог позивача до
фірми „Bitar and Fil nuading Co” (Ліван) про стягнення
заборгованості в сумі 27407 долларів США за контрактом № 1 від
26.11.2000 р.
У відповідності до ч. 4 ст. 4 Закону України „Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті” у разі прийняття
судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською
арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України
позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента
заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом
термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами,
терміни, надходження валютної виручки, передбачені ст.ст. 1, 2
зазначеного Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей
період не сплачується.
Апеляційний суд також дійшов висновку про зарахування надходжень
в іноземній валюті в погашення сум заборгованостей нерезидентів
за рештою зовнішньоекономічних контрактів позивача, проведення
розрахунків, за якими було предметом здійсненої відповідачем
документальної перевірки. Такий висновок апеляційного
господарського суду не суперечить положенням Закону України „Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
За вищенаведених обставин обґрунтованими є висновки попередніх
судових інстанцій щодо відсутності підстав для стягнення
відповідачем з позивача пені за порушення термінів надходження
валютної виручки за вищезазначеними зовнішньоекономічними
контрактами відповідно до Закону України „Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
в порядку,
встановленому Законом України „Про порядок погашення зобовґязань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у
касацўйному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та
процесуального права. Касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на вищенаведене, враховуючи відсутність консульських
відносин між Україною та Ліванською Республікою та неприєднання
Ліванської Республіки до Конвенції, що скасовує вимогу
легалізації іноземних офіційних документів (Гаага, 1961 р.),
якою передбачений спрощений порядок засвідчення документів
шляхом проставлення на них спеціальної печатки – апостиля,
касаційна інстанція не погоджується з доводами касаційної скарги
щодо порушення апеляційним господарським судом положень Указу
Президента України „Про консульський статут” та не знаходить за
можливе здійснення переоцінки наявних у матеріалах справи
доказів звернення позивача до Господарського суду Бейрута
(Ліван) з позовом про стягнення заборгованості за контрактом № 1
від 26.11.2000 р.
Твердження скаржника про порушення попередніми судовими
інстанціями норм ст.ст. 44, 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, п. 15
ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” є
безпідставними з огляду на приписи ч. ч. 4, 5 ст. 49 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно яких стороні, на користь якої відбулося
рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої
сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати
державного мита, а сума витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу при задоволенні позову
покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що доводи касаційної
скарги не спростовують висновків, викладених у постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що
підстав для скасування зазначеної постанови не вбачається.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі
залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
03.12.2003р. у справі № 2-7/1424-2003 Господарського суду
Автономної Республіки Крим залишити без змін.