ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2004 Справа N 2-156-15/61-в
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
за участю повноважних представників:
від позивача
від відповідача
розглянувши у відкритому Спільного українсько-англійського
засіданні касаційну скаргу підприємства у формі ЗАТ з
іноземними інвестиціями "FW"
на рішення (ухвалу) від 20 грудня 2002 року
господарського суду Кіровоградської
області
та постанову від 15 квітня 2003 року
Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі за позовом Української аграрної біржі
3-я особа : Державний експортно-імпортний
банк
України
до Спільного українсько-англійського
підпри-ємства у формі ЗАТ з
іноземними інвестиціями "АЦ"
про стягнення 10234762,55 грн.
та зустрічним позовом про визнання контракту лізингу
недійсним,
В С Т А Н О В И В :
В квітні 2002 року позивач звернувся до господарського суду
Кіровоградської області з позовом до відповідача про стягнення
10234762,55 грн., посилаючись на те, що останній не виконує умови
контракту лізингу.
Відповідач в листопаді 2002 року звернувся до господарського суду
з зустрічним позовом про визнання контракту лізингу недійсним,
оскільки останній не відповідає вимогам закону.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20 грудня
2002 р. суддя Д-ка Л.В. позов задоволено частково в сумі
4926923,16 грн. боргу, 50000 грн. пені, 70947,98 грн. - 3
процентів річних.
В задоволенні позовних вимог про стягнення 4144664,50 грн. боргу,
63262,11 грн. трьох процентів річних, 978944,50 грн. пені
відмовити.
В задоволенні зустрічного позову відмовити.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
15 квітня 2003 р. рішення господарського суду залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить вказані судові рішення
скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального і
процесуального права.
Відзив від позивача на касаційну скаргу до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин,
проаналізувавши правильність застосування господарськими судами
при прийнятті оскаржуваних рішень норм матеріального права, суд
вважає, що касаційна не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи між позивачем, який згідно
Постанови Кабінету Міністрів України № 753 ( 753-97-п ) (753-97-п)
від
15.07.1997 є державним агентом по поставці сільськогосподарської
техніки компанії "КК" та відповідачем 18.07.1997 р. укладено
контракт лізингу № 17. До контракту вносилися зміни та доповнення,
у зв'язку з чим були укладені додатки № І під 12.09.1997 р. та № 2
під 10.06.1999 р.
Відповідно до контракту позивач передав у лізинг відповідачеві
зернозбиральну техніку та запасні частини до неї загальною
вартістю 3396248 доларів СІМА строком на 70 місяців з моменту
підписання акту приймання-передачі.
Розділами 7, 8 контракту та додатків до нього встановлено розмір
лізингових платежів та порядок їх сплати. Сплата лізингових
платежів здійснюється щорічно. Кінцева дата кожного періоду
визначається в залежності від сплати її в натуральній формі або
грошима: до 15 жовтня для продовольчого зерна, 15 листопада для
іншої господарської продукції і продуктів її переробки, до 15
листопада - при розрахунках грошима.
Лізингова платня складається з фіксованого річного платежу
балансової вартості техніки, що відповідає сумі основного боргу за
кредитами та лізингових процентів, які не є постійною величиною і
залежать від ставки LIBOR для відповідного періоду розрахунків, як
це встановлено кредитними угодами між орендодавцем та банками
кредиторами (п. п. 7.3.1. 7.3.2 контракту).
Оплата лізингових платежів здійснюється на підставі
рахунківфактур, які направляються відповідачу протягом 14 днів з
початку чергового періоду здійснення лізингових платежів (п. 7.4
контракту).
В контракті також передбачені умови страхування об'єкту лізингу,
умови експлуатації, повернення об'єкту лізингу, розірвання
договору, відповідальність сторін за невиконання своїх зобов'язань
та інш.
Ціна договору та грошові зобов'язання відповідача сторони
визначили в іноземній валюті - доларах США. Валюта платежу, згідно
п. 2.4 контракту - національна валюта України по курсу НБУ на день
здійснення розрахунків.
Тобто засобом платежу у контракті лізингу зазначено гривню, що
відповідає вимогам чинного законодавства.
З матеріалів справи також видно, що контракт лізингу відповідно до
вимог п. 1.2 Порядку передачі сільськогосподарським
товаровиробникам та іншим суб'єктам господарювання
сільськогосподарської техніки компанії "КК", проведення
розрахунків за отриману ними техніку й поставки до державних
ресурсів сільгосппродукції, затвердженого наказом Мінагропрому,
Мінфіну та ДАК "ХУ'' № 28/23/9 від 30.01.98 р.. зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України 31.03.98 р. за № 215/2655,
зареєстрований в управлінні сільського господарства та
продовольства Кіровоградського облвиконкому, управлінні Державного
Казначейства по Кіровоградській області та погоджено в
представництві ДАК "ХУ" по Кіровоградській області.
Зобов'язальні відносини, як і інші цивільні правовідносини,
виникають з обставин, передбачених законом у якості юридичних
фактів.
Частина друга ст. 151 Цивільного Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
серед підстав
виникнення зобов'язань називає договір та інші підстави,
передбачені ст. 4 зазначеного кодексу. Зокрема зобов'язання
виникають з угод (у тому числі договорів), як передбачених
законом, гак і не передбачених законом, але таких, що не
суперечать йому.
Господарськими судами також встановлено, що контракт лізингу № 17
укладений сторонами 18.07.97 р., а Закону України "Про лізинг"
( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
прийнятий 16.12.97 р., набрав чинності з моменту
опублікування. Тобто відношення щодо лізингу на момент укладення
контракту не діяли.
Проте, суд вважає, що господарський суд з яким погодилась
апеляційна інстанція, прийшов до правильного висновку, що
зазначений контракт не протирічить чинному законодавству. Сторони,
підписавши контракт, узгодили істотні умови, такі як строк дії,
розмір та порядок сплати платежів, права та обов'язки сторін,
умови розірвання контракту та відповідальність сторін.
При цьому господарські суди виходили щ того, що згідно ч. 2 ст. 22
Закону України "Про лізинг" ( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
Закони та інші
нормативні акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють
у частині, що не суперечить цьому Закону.
Стаття 22 Закону "Про лізинг" ( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
не передбачає
переукладення раніше укладених договорів.
Враховуючи наведене суд вважає, що господарські суди прийшли до
обґрунтованого висновку щодо відповідності контракту лізингу № 17
від 18.07.97 р. діючому законодавству, у зв'язку з чим зустрічний
позов задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 161 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання повинні
виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором
строк.
П. 7.2 контракту лізингу встановлені періоди сплати лізингових
платежів, які не пов'язані з вилученням техніки. Період сплати
лізингових платежів грошима визначено, як вказано вище 15
листопада кожного року.
Відповідно до встановлених місцевим господарським судом обставин
справи у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по сплаті
лізингових платежів 4.07.2000 р., техніка у останнього була
вилучена, що підтверджується накладною № НТ17/1 на примусове
вилучення техніки, акт примусового вилучення складений пізніше
23.04.2001 р.
На момент фактичного вилучення техніки, тобто станом на 4.07.2000
р. з врахуванням часткових погашень лізингових платежів (грошима
та зерном) заборгованість по лізингових платежах склала 1702756,90
доларів США в тому числі 777960,90 доларів США згідно п. 2.4
контракту повинна була бути сплачена до 15.11.98 р., що становить,
виходячи із офіційного курсу НДУ долара США до гривні 4144664,50
грн. Оскільки позивач з позовом звернувся 4.04.2002 року, то
стягнення цієї суми, строк позовної давності встановлений ст. 71
Цивільного кодексу, минув.
За таких обставин суд вважає, що місцевий господарський суд
прийшов до правильного висновку про відмову позивачу у стягненні
4144664,50 грн. основного боргу.
Обґрунтованими є і висновки господарського суду щодо необхідності
задоволення позову в частині стягнення 4926943, 16 грн. боргу,
який виник по лізинговим платежам за 1998 рік і повинен був бути
сплачений до 15.11.99 р.
Правильними є також висновки господарських судів щодо стягнень з
відповідача на користь позивача 3% річних та пені.
Суд вважає, що місцевий господарський суд з яким погодилась
апеляційна інстанція, повно і всебічно перевірив всі обставини
справи, дав належну правову оцінку доказам і прийняв законне і
обгрунтоване рішення, яке відповідає обставинам справи і вимогам
закону, тому прийняті першою і другою судовими інстанціями судові
рішення необхідно залишити без змін.
Доводи викладені відповідачем в касаційній скарзі суд вважає
необґрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи
та не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює дані
правовідносини.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 20 грудня
2002 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 15 квітня 2003 року залишити без змін, а
касаційну скаргу без задоволення.