ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.04.2004 Справа N П6/2742
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Відкритого акціонерного товариства
судовому засіданні “Д”, м. Дніпропетровськ
касаційну скаргу
на постанову від 04.12.2003
Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № П6/2742
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Національного банку України в особі
Фабрики банкнотного паперу НБУ,
м. Малин-2
до Відкритого акціонерного товариства
“Д”, м. Дніпропетровськ
про стягнення 101 278,80 грн.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
18.08.2003 повернуто без розгляду позовну заяву Національного
банку України в особі директора Фабрики банкнотного паперу НБУ
на підставі п. 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки позивачем до позовних матеріалів
не подано доказів надіслання відповідачеві копії позовної заяви
і доданих до неї документів.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 04.12.2003 скасовано ухвалу господарського суду
Дніпропетровської області від 18.08.2003, а справу направлено на
розгляд господарського суду Дніпропетровської області.
Суд мотивував своє рішення тим, що статтею 57 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що до
позовної заяви повинні додаватися документи, які підтверджують,
зокрема, відправлення відповідачеві копії позовної заяви;
доданих до неї документів. При цьому вказаною нормою не
встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту цих документів.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, в якості додатку було
надано поштову квитанцію, що підтверджує факт надсилання
відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Оскаржуючи постанову апеляційної інстанції, скаржник просить її
скасувати, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської
області від 18.08.2003 залишити без змін посилаючись на те, що
додана до позовної заяви поштова квитанція не може бути належним
доказом відправки копії позовної заяви відповідачу, оскільки з
її змісту неможливо дійти однозначного висновку про відправку
саме копії позовної заяви та доданих до неї документів.
На думку скаржника, поштова квитанція рекомендованого листа є
доказом лише факту надання підприємством зв'язку позивачу
поштових послуг по пересилці кореспонденції, при цьому не
конкретизується, яка саме кореспонденція пересилається.
Належним доказом направлення саме копії позовної заяви та
доданих до неї документів відповідачу з додержанням вимог
законодавства України є реєстр опису вкладення (абз.2 п. 78
Правил надання послуг поштового зв'язку ( 1155-2002-п ) (1155-2002-п)
).
Крім того, апеляційним судом порушено вимоги ч. 3 с. 57 та ч. 2
ст. 101 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Національний банк України в особі Фабрики банкнотного паперу
звернувся з позовною заявою до господарського суду
Дніпропетровської області, яку ухвалою від 18.08.2003 повернуто
без розгляду, оскільки до заяви не додано належних доказів
надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів
відповідачеві.
Відповідно до ст. 56 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач, прокурор чи його заступник
зобов’язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовних
заяв та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін
немає.
Національний банк України в особі Фабрики банкнотного паперу
надіслав копії позовної заяви та додані до неї документи
відповідачу, що підтверджується поштовою квитанцією № 77.
В статті 57 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
зазначено, що до позовної
заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема,
відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї
документів. Спосіб відправлення копії позовної заяви відповідачу
у справі ця норма не регулює. Тому право вибору способу
відправки заяви належить відправнику.
Посилання скаржника на п. 78 Правил подання послуг поштового
зв'язку ( 1155-2002-п ) (1155-2002-п)
необґрунтовані, оскільки вказано норма
регулює оформлення бланку опису вкладення листів, відправниками
яких є фізичні особи.
Скаржник зазначає, що апеляційний суд не зв’язаний доводами
апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтування
рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Зазначене спростовується тим, що відповідно до ч. 2 ст. 101
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної
скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення
місцевого господарського суду в повному обсязі. В даному випадку
справа по суті не розглядалася і рішення не приймалося, а була
винесена тільки ухвала.
За таких обставин Дніпропетровський апеляційний господарський
суд обґрунтовано скасував ухвалу господарського суду
Дніпропетровської області про повернення без розгляду позовної
заяви.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає,
юридичну оцінку, дану апеляційним господарським судом обставинам
справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному
законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Д” залишити
без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 04.12.2003 у справі № П6/2742 без змін.