ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.04.2004 Справа N 40/521-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С.(головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м.Києві
касаційну скаргу Науково - технічного товариства з обмеженою
відповідальністю "XXX"
на рішення господарського суду Харківської області від
05.11.2003 року
та постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 10.12.2003 року
у справі
за позовом Дочірнього підприємства "YYY" КП "ZZZ"
до Науково - технічного товариства з обмеженою
відповідальністю "XXX"
про визнання векселя таким, що немає сили
простого векселя,
УСТАНОВИВ :
У жовтні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Харківської області з позовною заявою до відповідача
про визнання простого векселя таким, що не має вексельної сили,
посилаючись на
те, що виданий ним простий вексель № 80351931219221 від 17.10.2002
року номінальною вартістю 154500 грн. підписаний не уповноваженою
особою та не підписаний бухгалтером, і тому його форма не
відповідає законодавству.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач доповнив
заявлені вимоги і просив зняти арешт з майна накладений державною
виконавчою службою на підставі виконавчого напису нотаріуса про
стягнення за спірним векселем.
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.11.2003
року позов задоволено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
10.12.2003 року зазначене рішення суду першої інстанції змінено і
в частині вимог про зняття арешту з майна скасовано, а в решті
залишене без змін.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом неправильно
застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального
права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відзиви на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи
і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, 17.10.2002 року позивач
емітував простий вексель номінальною вартістю 154500 грн. із
строком платежу "за пред'явленням" та видав його ЗАТ "XXX",
правонаступником якого є відповідач.
Відповідно до ст.21 Закону України "Про цінні папери і фондову
біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
та ст.75 Конвенції, якою запроваджено
Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі
( 995_009 ) (995_009)
, що діяли на дату емітування спірного векселя,
встановлено обов'язкові реквізити простого векселя, якими є
1) найменування " простий вексель";
2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;
3) зазначення строку платежу;
4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;
5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути
здійснений платіж;
6) зазначення дати і місця складання простого векселя;
7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).
За вимогами ч.1 ст.76 Уніфікованого закону ( 995_009 ) (995_009)
документ, у
якому відсутній будь-який з вказаних реквізитів, не має сили
простого векселя за винятком випадків, зазначених у частинах
другій-четвертій цієї статті.
Отже, відсутність у документі реквізитів, що є обов'язковими для
змісту векселів за законом, може бути підставою визнання його
таким, що не має вексельної сили.
Проте, суд на зазначені вимоги закону уваги не звернув і, виходячи
з них, вказані обставини не дослідив.
У той же час, апеляційний суд, пославшись на безтоварність
спірного векселя, як на одну з підстав визнання його таким, що не
має вексельної сили не звернув уваги на те, що позовні вимоги
зазначеною підставою не обгрунтовувались, і тим самим, вийшов за
межі позовних вимог порушивши конституційний принцип
диспозитивності сторін закріплений ст. 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
До того ж, судом не було належним чином з'ясовано питання про те,
чи може бути безтоварність векселя законною підставою для визнання
його таким, що не має вексельної сили за дефектом форми.
Таким чином, судом не встановлено дефекту форми векселя, а
будь-яких інших підстав, які б позбавляли його вексельної сили,
законодавством не передбачено.
Отже, суд визнав вексель таким, що не має вексельної сили,
виходячи з обставин, з якими закон не пов'язує настання такого
правового наслідку.
Разом з цим, суди, розглядаючи позов в частині зняття арешту, не
з'ясували предмету і правових підстав заявлених вимог у цій
частині та, чи не є зазначені вимоги скаргою на дії органів
Державної виконавчої служби. При цьому суду слід було мати на
увазі вимоги ст.121-2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо підвідомчості
таких спорів.
До того ж, суд апеляційної інстанції, скасувавши у зазначеній
частині вимог рішення місцевого господарського суду в порушення
вимог ст.ст. 84, 103, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не зробив ніяких
висновків за цими вимогами.
У зв'язку з викладеним, при ухваленні судових рішень у цій справі
суди порушили норми процесуального права і неправильно застосували
норми матеріального права, а тому вони підлягають скасуванню як
незаконні та необґрунтовані з передачею справи на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити
фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають
юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті,
встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від
встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що
регулюють спірні правовідносини та прийняти законне й обґрунтоване
рішення.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Науково-технічного товариства з обмеженою
відповідальністю "XXX" задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
10.12.2003 року та рішення господарського суду Харківської області
від 05.11.2003 скасувати, і справу №40/521-03 передати на новий
розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П. Гончарук