ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.04.2004 Справа N 40/531
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
приватного підприємства "Компанія "І" та відкритого акціонерного
товариства "ФМ" на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 20 січня 2004 року у справі № 40/531 за
позовом товариства з обмеженою відповідальністю "К" до приватного
підприємства "Компанія "І" та відкритого акціонерного товариства
"ФМ" про визнання акту прийому-передачі і договору купівлі-продажу
недійсними, -
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2003 року товариство з обмеженою відповідальністю "К"
звернулось до приватного підприємства "Компанія "І" та відкритого
акціонерного товариства "ФМ" про визнання договору купівлі-продажу
адміністративно-експозиційного павільйону, розташованого за
адресою: м. Київ, укладеного між відповідачами 28 травня 2002 року
та акту приймання-передачі вищезазначеного нежитлового будинку від
22 лютого 2002 року недійсними та про витребування даного об'єкта
з незаконного володіння приватного підприємства "Компанія "І",
посилаючись на невідповідність договору та акту приймання-передачі
вимогам закону.
Рішенням господарського суду м. Києва від 2 грудня 2003 року,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 20 січня 2004 року, провадження у справі в
частині визнання недійсним акта приймання-передачі нежитлового
будинку припинено, а в решті позовні вимоги товариства з обмеженою
відповідальністю "К" задоволено, визнано недійсним договір
купівлі-продажу від 28 травня 2002 року та зобов'язано приватне
підприємство "Компанія "І" передати позивачу у п'ятиденний строк з
дня набрання рішенням законної сили спірне приміщення.
У касаційній скарзі, з урахуванням уточнень, доданих до скарги,
приватне підприємство "Компанія "І" просить рішення господарського
суду і постанову апеляційного господарського суду скасувати і
прийняти нове рішення, яким у позові товариству з обмеженою
відповідальністю "К" відмовити повністю, посилаючись на те, що
судами попередніх інстанцій встановленим обставинам справи дана
неправильна правова оцінка.
У касаційній скарзі, посилаючись на неправильну правову оцінку
судом обставин справи, відкрите акціонерне товариство "ФМ" просить
рішення господарського суду і постанову апеляційного
господарського суду скасувати і передати справу на новий розгляд
до суду апеляційної інстанції.
В судовому засіданні оголошена перерва до 14 квітня 2004 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційних скарг та заперечення проти
них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов в частині визнання недійсним договору
купівлі-продажу нежитлового будинку та витребування цього будинку
з незаконного володіння приватного підприємства "Компанія "І" суди
першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що на момент
укладання договору купівлі-продажу право власності на спірне майно
належало позивачу. Після передачі нежитлового будинку за наказом
директора товариства з обмеженою відповідальністю "К" відкритому
акціонерному товариству "ФМ", останній право власності на це майно
не набув, у зв'язку з чим не мав права продажу цього майна.
Одночасно суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що
відповідачами не надано доказів, які б підтверджували
волевиявлення позивача щодо укладання договору купівлі-продажу,
отже це майно вибуло з володіння позивача поза його волею.
Проте з такими висновками погодитися не можна.
Попередніми судовими інстанцями було встановлено, що відкрите
акціонерне товариство "ФМ" набуло право власності на спірний
нежитловий будинок згідно з наказом регіонального відділення Фонду
державного майна України по Чернігівській області № 407 від 5
травня 1998 року та актом прийому-передачі нерухомого майна від 11
травня 1998 року, згідно яких цей нежитловий будинок було передано
до його статутного фонду.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій також встановлено,
що ухвалою арбітражного суду Чернігівської області від 4 вересня
1998 року у справі № 5/102б/97 відкритому акціонерному товариству
"ФМ" було заборонено вчиняти будь-які дії щодо відчуження у
будь-який спосіб належних йому основних фондів та подальшої
реорганізації юридичної особи-боржника.
Оскільки ця ухвала встановлювала заборону на майбутнє, вона не
застосовується на дії, які передували прийняттю цієї ухвали, в
тому числі і на умови установчого договору товариства з обмеженою
відповідальністю "К".
В той же час, суд був зобов'язаний керуватися вимогами цієї ухвали
при вирішенні спірних питань, пов'язаних з переходом права
власності на майно акціонерного товариства, які виникли після її
прийняття.
Передача спірного нежитлового будинку відкритим акціонерним
товариством "ФМ" до статутного фонду позивача відбулася згідно
акту приймання-передачі від 29 вересня 1998 року, тобто після
прийняття зазначеної ухвали арбітражного суду.
Відповідно до вимог ст. 52 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, ст.ст. 11, 12 Установчого договору про
створення товариства з обмеженою відповідальністю "К", до моменту
державної реєстрації товариства кожен з учасників зобов'язався
внести до статутного фонду не менше 30 % вказаного в установчих
документах вкладу.
Згідно ст. 128 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
право
власності у набувача за договором виникає з моменту передачі
майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки установчим договором учасники товариства не встановили
інший порядок виникнення права власності, позивач міг набути право
власності на спірний будинок тільки з моменту його передачі до
статутного фонду.
Передача майна від відкритого акціонерного товариства "ФМ" до
статутного фонду позивача, всупереч забороні, встановленої ухвалою
арбітражного суду, не може вважатися законною, а отже, свідчити
про те, що позивач набув права власності на спірне майно у
визначеному законом порядку.
У зв'язку з викладеним, висновок судів попередніх інстанцій про
те, що відчуження спірного майна проведено не власником майна, а
іншою особою, що дає підстави для визнання угоди недійсною, є
помилковим.
За таких обставин постановлені в даній частині позовних вимог
судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, а
тому вони підлягають скасуванню.
Враховуючи, що попередніми судовими інстанціями повно встановлені
обставини справи, що мають значення для справи, проте їм дана
неправильна правова оцінка, суд вважає за можливе прийняти нове
рішення про відмову в позові за відсутністю правових підстав для
визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним.
Судові інстанції дійшли правильного висновку про припинення
провадження у справі в частині визнання недійсним акту
прийманняпередачі нежитлового будинку від 22 лютого 2002 року на
підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки даний акт не є актом державного чи іншого
органу, а тому спір про визнання його недійсним не підлягає
вирішенню в господарських судах України в силу ст. 12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Тому
постановлені судові рішення в даній частині слід залишити без
змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги приватного підприємства "Компанія "І" та
відкритого акціонерного товариства "ФМ" задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 2 грудня 2003 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 січня
2004 року у справі № 40/531 в частині визнання недійсним договору
купівлі-продажу нежитлового будинку, розташованого у м. Києві,
укладеного 28 травня 2002 року, та застосування реституційних
наслідків скасувати і в задоволенні позову в зазначеній частині
відмовити.
В решті вказані судові рішення залишити без змін.
Доручити господарському суду першої інстанції в разі виконання
наказу суду видати зворотній наказ.