ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.04.2004 Справа N 37/76
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., -головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали Південної міжрайонної державної податкової
касаційної скарги інспекції у м. Кривому Розі
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 02.12.2003
у справі Дніпропетровської області
господарського суду
за позовом Криворізького колективного підприємства
“Укренергочермет – 1”
до Південної міжрайонної державної податкової
інспекції у м. Кривому Розі
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Клинчев А.А.
- відповідача: Міненко В.В.
Колпакова Т.В.
Шаповал О.О.
Новіков О.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
10.10.2003 у справі № 37/76 (суддя Кеся Н.Б.) позов задоволено:
визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції у Дзержинському районі м. Кривого Рогу
№ 0000232301/ 0 від 24.03.2003. Рішення мотивоване тим, що
відповідно до постанови Дніпропетровського арбітражного суду
щодо позивача порушена справа про банкрутство, тому з дня
прийняття постанови щодо нього припиняється нарахування
неустойки (штрафів, пені).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
(головуючий-суддя Білецька Л.М., судді Ільєнок Т.В., Кузнецова
1.Л.), рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятою постановою Південна МДПІ у
м. Кривому Розі звернулась з касаційною скаргою в якій просить
її скасувати.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Південна МДПІ у м. Кривому Розі
посилається на неправильне застосування норм матеріального та
процесуального права.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Судові рішення попередніх інстанцій цим вимогам не відповідають.
В порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судами не
повно з’ясовані обставини, які мають суттєве значення для
вирішення даного спору.
Порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2
Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
(далі – Закон, тягне за собою стягнення
пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми
недодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції)
в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за
валютним курсом Національного банку України на день виникнення
заборгованості (ст. 4 Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
).
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
державні податкові
інспекції вправі за наслідками документальних перевірок
безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією
статтею. Зазначення в деклараціях про валютні цінності, доходи і
майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами
про порушення валютного законодавства не дає права органам
державної податкової служби нараховувати пеню без прийняття
відповідного рішення.
У зв’язку з чим, органи державної податкової служби повинні за
результатами перевірки прийняти рішення.
Даний закон не дає можливості встановлювати такий самий порядок
нарахування заборгованості, що передбачений для податків і
зборів (обов’язкових платежів) визначених в ст.ст. 14; 15 Закону
України “Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
та штрафних
(фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства, по
відношенню до стягнення пені за порушення валютного
законодавства.
Разом з тим, Закон України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
дає право на списання заборгованості по
податкам і зборам (обов’язковим платежам), а також пені за
порушення валютного законодавства, проте це право не може бути
підставою для неприйняття державною податковою інспекцією
рішення за правопорушення, що мало місце в пільговий період.
Рішення державної податкової інспекції може бути визнано
недійсним, якщо воно суперечить чинному законодавству або
винесено безпідставно, за відсутності правопорушення, чи
прийнято з перевищенням повноважень.
Судами попередніх інстанцій визнано недійсним податкове
повідомлення–рішення державної податкової Інспекції у
Дзержинському районі м. Кривого Рогу № 0000232301/0 від
24.03.2003, але таке повідомлення – рішення в матеріалах справи
відсутнє, є тільки повідомлення, яке не може існувати без
відповідного рішення.
Судами не встановлено, приймалося рішення ДПІ у Дзержинському
районі м. Кривого Рогу № 0000232301/0 від 24.03.2003 відносно
позивача чи ні.
Згідно пункту 4 статті 12 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
№ 2343-ХП від 14.05.1992 р. мораторій на задоволення
вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у
справі про банкрутство.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не
нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші
санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових
зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів
(обов’язкових платежів).
Задовольняючи позовні вимоги, суди не врахували, що даною нормою
не передбачено обмеження на нарахування пені за порушення
валютного законодавства.
Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
новў докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин, рішення та постанова підлягають скасуванню, а
справа передачі на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду належить усунути зазначені
недоліки, уточнити позовні вимоги, вжити заходів, щодо
всебічного, повного, об’єктивного вирішення спору, перевірити як
доводи позивача так і доводи відповідача та постановити
обґрунтоване законне рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 02.12.2003 та рішенням господарського суду Дніпропетровської
області від 10.10.2003 у справі № 37/76 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.