ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.04.2004 Справа N 32/670
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., -головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка м. М.,
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Шевченківському районі м. Києва
касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 02.02.2003 р.
у справі господарського суду м. Києва
за позовом Виробничо-комерційної фірми
приватного підприємства
“Київпродресурси”
до Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва,
Відділення Державного казначейства
у Шевченківському районі м. Києва
про стягнення бюджетної заборгованості по ПДВ у сумі 67155
грн.,
за участю представників сторін:
- позивача: Мартинов О.Ю. – дов. від 27.02.2004 р.
№ 2/02,
- відповідача1: Кондратьєва Ю.О. – дов. від 19.12.2002 р.
№ 4030/9/10-214,
- відповідача2: не з’явились;
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.11.2003 р. у справі
№ 32/670 позов Виробничо-комерційної фірми приватного
підприємства “Київпродресурси” до Державної податкової інспекції
у Шевченківському районі м. Києва, Відділення Державного
казначейства у Шевченківському районі м. Києва про стягнення з
Державного бюджету України бюджетної заборгованості по ПДВ за
січень та лютий 2003 року у сумі 67155 грн. задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
02.02.2004р. рішення господарського суду м. Києва від 12.11.2003
р. залишено без змін.
До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою,
звернулася Державна податкова інспекція у Шевченківському районі
м. Києва, в якій просить постанову Київського апеляційного
господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про
відмову у позові. В обґрунтування посилається на порушення норм
матеріального та процесуального права, а саме, ст. 12 Закону
України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” ( 1344-15 ) (1344-15)
та ст. 44 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та
повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно податкових
декларацій Виробничо-комерційної фірми приватного підприємства
“Київпродресурси” за січень 2003 року було визначено суму
податку на додану вартість у розмірі 43674 грн., яка підлягає
відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного періоду
(від’ємне значення суми рядків 18 і 19). В рядку 23 податкової
декларації зазначено суму 33249 грн. бюджетного відшкодування,
яка може бути відшкодована платнику протягом 30 календарних днів
з дати подання цієї декларації. До податкової декларації за
січень 2003 р. додано розрахунок експортного відшкодування за
вказаний період.
В податковій декларації з податку на додану вартість за лютий
2003 року позивачем до відшкодування з бюджету за підсумком
поточного звітного періоду заявлено суму 33906 грн. До
податкової декларації додано розрахунок експортного
відшкодування.
Згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що підлягають
сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як
різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у
зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом
звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця,
що настає за звітним періодом.
П. п. 7.7.3 ст. 7 даного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що у
разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена
згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення,
така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного
бюджету України протягом місяця, наступного після подачі
декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума
бюджетного відшкодування може бути повністю або частково
зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення
платника податку відображається в податковій декларації.
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних
грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в
установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі
казначейського чека, який приймається до негайної оплати
(погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску,
обігу та погашення казначейських чеків встановлюються
законодавством.
Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших
податках, зборах (обов'язкових платежах) не дозволяється.
Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На
суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні
120 відсотків від облікової ставки Національного банку України,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який
момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до
суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до
відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному
відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Відповідно до п. 8.1 ст. 8 даного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник
податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання)
товарів (робіт, послуг) за межі митної території України
(експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за
наслідками податкового місяця, має право на отримання такого
відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого
розрахунку.
Зазначений розрахунок подається разом із такими документами:
а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення
(експортування) товарів за межі митної території України,
відповідно до митного законодавства, або актом (іншим
документом), який засвідчує передання права власності на роботи
(послуги), призначені для їх споживання за межами митної
території України;
б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про
перерахування платником податку коштів на користь іншого
платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з
урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а
при вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених
(імпортованих) таким платником податку, - ввізною митною
декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для
їх вільного використання на митній території України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що надані позивачем
податкові накладні, вантажні митні декларації та платіжні
доручення, копії яких долучені до матеріалів справи,
підтверджують сплачення позивачем своїм контрагентам вартості
товарів, які згодом були експортовані, з урахуванням ПДВ.
Крім того, судами встановлено, що ДПІ не доведено порушень
позивачем податкового законодавства та повернення або
неприйняття його податкових декларацій.
Факт непогашення позивачу бюджетної заборгованості по податку на
додану вартість за січень – лютий 2003 року у визначений Законом
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
строк відповідачами не оспорюється.
Згідно з п. 8.6. експортне відшкодування надається протягом 30
календарних днів, наступних за днем подання розрахунку
експортного відшкодування.
Згідно п.п. 7.7.3 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку має право у будь-який
момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до
суду з позовом про стягнення коштів бюджету, що і було здійснено
позивачем.
Таким чином, висновок суду першої інстанції, з яким погодився
суд апеляційної інстанції, про задоволення позовних вимог щодо
стягнення бюджетної заборгованості за січень 2003 року в сумі
33249 грн. та лютий 2003 року у сумі 33906 грн. є законним і
обґрунтованим.
Доводи ДПІ про можливість погашення бюджетної заборгованості з
ПДВ за січень, лютий 2003 р. перед ВКФ ПП “Київпродресурси” лише
шляхом її оформлення облігаціями внутрішньої держаної позики з
терміном обігу п’ять років до уваги не приймаються, оскільки
оформлення простроченої бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість облігаціями внутрішньої державної позики із
строком обігу п'ять років, випущених для погашення простроченої
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,
здійснюється відповідно до статті 12 Закону України “Про
Державний бюджет України на 2004 рік” ( 1344-15 ) (1344-15)
та Законів
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, “Про
цінні папери і фондову біржу” ( 1201-12 ) (1201-12)
, “Про Національну
депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних
паперів в Україні” ( 710/97-ВР ) (710/97-ВР)
.
Пунктом 11.4 ст. 11 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що зміни порядку
оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватись
лише внесенням змін до цього Закону. Оформлення простроченої
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість
облігаціями внутрішньої державної позики Законом України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не
передбачено.
Крім того, посилання ДПІ на порушення вимог ст. 44 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
на увагу не заслуговує.
Відповідно до ст. 44 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові витрати
складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за
проведення судової експертизи, призначеної господарським судом,
витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у
місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката,
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та
інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, що суми, які
підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги
перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з
розглядом справи, покладаються:
при задоволенні позову - на відповідача;
при відмові в позові - на позивача;
при частковому задоволенні позову - на обидві сторони
пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, оскільки судами встановлено, що вартість
адвокатських послуг підтверджена матеріалами справи, то
стягнення з відповідача 1 на користь позивача суми вказаних
адвокатських послуг є правомірним.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що відповідно до
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
судові рішення ґрунтуються на всебічному, повному та
об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве
значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального
та процесуального права, доводи касаційної скарги не
спростовують висновків суду, у зв’язку з чим підстав для їх
скасування не вбачається.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
02.02.2004р. та рішення господарського суду м. Києва від
12.11.2003 р. у справі № 32/670 залишити без змін.