ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.04.2004 Справа N 30/147-03-5089
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
розглянувши у Товариства з обмеженою відповідальністю
відкритому судовому фірма “З”, м. Одеса
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 25.11.2003
Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 30/147-03-5089
господарського суду Одеської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
фірма “З”, м. Одеса
до Дочірнього підприємства “С” ЗАТ лікувально-
оздоровчих закладів профспілок України “У”,
м. Одеса
Закритого акціонерного товариства
лікувально-оздоровчих закладів профспілок
України “У”, м. Київ
3-я особа Одеське міське бюро технічної
інвентаризації та реєстрації об’єктів
нерухомості, м. Одеса
про визнання права власності та зобов'язання передати майно
Рішенням господарського суду Одеської області від 09.10.03
задоволено позов ТОВ Фірма “З” до ЗАТ “Лікувально-оздоровчих
закладів профспілок України “У” про визнання права власності та
зобов’язання передати майно.
Зазначеним рішенням суд визнав за ТОВ “З” право власності на
об’єкт нерухомості – будівлю, визначену під літерою “Х” на
технічному паспорті від 11.11.99 загальною площею 353,9 м2, що
розташована за адресою Французький бульвар,54 в м. Одесі.
ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “У” та
Дочірнє підприємство “С” ухвалено виселити з будівлі, що
визначена під літерою “Х” на технічному паспорті від 11.11.99
загальною площею 353,9 м2, що розташована за адресою Французький
бульвар,54 в м. Одесі.
Рішення суду вмотивовано тим, що згідно наданого до суду
технічного паспорту санаторію “У” розташованого в м. Одеса по
вул.Французький бульвар,54 шляхом підрахування площ будівель,
які підлягали відчуженню вбачається, що у склад загальної площі
1778,4 м2, що підлягала відчуженню увійшла вся будівля під
літерою “Х”, площею 359,9 м2, а не 185,5 м2, як це зазначено в
договорі. Ці доводи у судовому засіданні підтверджені
представниками ОМБТІ та РОН органу, який виділяв ідеальну
частку, що складає 84/1000 від загальної площі 21170,6 м2.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
25.11.03 рішення господарського суду від 09.10.03 скасовано, в
задоволенні позову відмовлено.
Скасовуючи рішення господарського суду апеляційна інстанція
виходила з того, що укладаючи договір купівлі-продажу № 18 від
16.10.2000 ТОВ “С” та ОДП ЗАТ “У” досягли згоди щодо об’єкту
продажу та визначили, що продажу підлягає нерухоме майно
загальною площею 1778,4 м2, що становить ідеальну частку 84/1000
від 21170,6 м2 загальної площі санаторію “У”. При цьому умовами
договору обговорювалося, що продажу підлягає жиле приміщення під
літерою “Х” площею 185,5 м2, а не все приміщення, що значиться
під літерою “Х”, яке згідно експлікації до техпаспорту складає
353,9 м2.
Апеляційний суд дійшов висновку, що волевиявлення сторін за
договором № 18 від 16.10.2000 було спрямоване саме на продаж
частини приміщення під літерою “Х” площею 185,5 м2, а не всієї
будівлі під літерою “Х”, що підтверджується умовами п. 1.1
договору купівлі-продажу № 18 від 16.10.2000 та актом прийому-
передачі нерухомого майна від 13.11.2000, згідно з яким передачі
підлягали лише жилі будинки № 1 та № 2 літери “Х” площею 185,5
м2.
ТОВ фірма “З” не згодна з постановою Одеського апеляційного
господарського суду, просить її скасувати, рішення
господарського суду від 09.10.03 залишити без змін, посилаючись
на те, що в процесі експлуатації придбаного за угодою майна ТОВ
SС” стало відомо, що споруда під літерою “Х” в натурі не
відповідає умовам договору купівлі-продажу та акту прийому-
передачі майна тому, що сторонами було обумовлено продаж цілих
споруд, а не їх частини, а літера “Х” є єдиною та неділимою, та
загальна площа споруди в натурі перевищує вказану в договорі.
Таким чином, в договорі № 18, як і в акті прийому-передачі,
помилково вказана не повна площа цієї споруди, а тільки її
частина.
Дослідивши касаційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку
встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що
16.10.2000 ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України
“У” та ТОВ “С” укладено договір купівлі-продажу майна, згідно
якого ТОВ “С” придбало 84/1000 частки нерухомого майна санаторію
“У”, площею 1778,4 м2.
Між ТОВ “С” та ТОВ “З” 21.04.03 укладено договір цесії. За
умовами цього договору право власності на вказану споруду
переходить до ТОВ “З”.
Заперечуючи проти заявленого позову дочірнє підприємство
санаторій “У” ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів України “У”
пояснило суду, що під літерою “Х” знаходилися два приміщення,
які були розділені капітальною стіною. Одне з цих приміщень
житлове, площею 185,5 м2, було продане ТОВ “С” і робоча столова
площею 158,1 м2, балансовою вартістю 82,8 м2.
Придбане за договором № 18 приміщення, що знаходиться під
літерою “Х” ТОВ “С” знесено, а приміщення робочої їдальні
знаходиться на балансі ДП “У”.
Колегія суддів вважає обгрунтованим висновок апеляційного суду
про те, що покупець придбав 84/1000 долі, що складає 1778,4 м2.
Якщо ж врахувати, що за договором купівлі-продажу № 18
передавалася ТОВ “С” вся будівля, що значиться під літерою “Х”,
тоді площа всіх придбаних покупцем будівель буде складати не
84/1000, тобто не 1778,4 м2, а 1946,8 м2, що не передбачалося
угодою, як і загальна вартість майна мала б складати іншу ціну.
За таких обставин, Вищий господарський суд України вважає
юридичну оцінку, дану Одеським апеляційним господарським судом
такою, що грунтується на матеріалах справи та чинному
законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 25.11.03 у справі № 30/147-
08-5089 без змін.