ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.04.2004 Справа N 20-8/173
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого)
Вовка І.В.
Гончарука П.А.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м.Києві
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду
від 18.12.2003 року
у справі
за позовом прокурора м. Н-ськa в інтересах держави в
особі Державного комунального підприємства
"YYY",
H-ської міської державної адміністрації
до Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
про стягнення суми,
УСТАНОВИВ:
У липні 2003 року прокурор м. Н-ськa звернувся до господарського
суду м.Севастополя з позовною заявою в інтересах держави в особі
H-ської міської державної адміністрації, Державного комунального
підприємства "YYY" до відповідача
про стягнення заборгованості 69870,31 грн., пені в сумі 4879,21
грн. та інфляційних сум 6593,76 грн.,
посилаючись на те, що останній не виконує належним чином
договірні зобов'язання з оплати за поставлену теплову енергію.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції прокурор збільшив
розмір заявлених вимог і додатково просив стягнути з відповідача
3% річних у сумі 984,87 грн.
Рішенням господарського суду м.Севастополя від 01.10.2003 року
позов задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
18.12.2003 року зазначене рішення суду першої інстанції залишене
без змін.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом неправильно
застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального
права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та в позові
відмовити.
Відзиви на касаційну скаргу від прокурора та позивачів до суду не
надходили.
Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній
судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, між ДКП "YYY" і відповідачем
було укладено договір № 1269 від 06.06.2000 року на поставку
теплової енергії, за умовами якого поставщик зобов'язався
поставляти, а споживач прийняти і оплачувати поставлену теплову
енергію. Зазначений договір було укладено на строк з 01.10.2000
року по 31.12.2002 року.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з
відповідача заборгованості за період з грудня 2000 року по лютий
2003 року за поставлену теплову енергію, пені та інфляційних сум і
3% річних у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань
з розрахунків.
Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, у порушення норм
процесуального права, 32-34, 36, 38, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
зробили висновки, що грунтуються на неповно з'ясованих обставинах
справи, та прийняли рішення, які не відповідають вимогам ст.ст.
84, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Так, судом не було з'ясовано дійсні обставини справи щодо
фактичного обсягу поставленої споживачу теплової енергії в спірний
період. При цьому суду слід було дослідити питання про те, яким
чином було врегульовано визначення кількості теплової енергії
поставленої відповідачу договором і законодавством, діючим у
спірний період, та чим підтверджуються зазначені фактичні дані.
До того ж, суду належало з'ясувати, якими нормами матеріального
права регулювались спірні правовідносини, маючи при цьому на
увазі, що рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства
енергетики України і Державного комітету будівництва, архітектури
та теплової політики України від 28.10.1999 року № 307/262 про
затвердження Правил користування теплової енергії ( z0825-99 ) (z0825-99)
скасовано згідно з висновком Міністерства юстиції України від
07.11.2002 року № 7/20 ( v7_20323-02 ) (v7_20323-02)
.
Разом з цим, суду слід було ретельніше перевірити доводи
відповідача щодо припинення ним споживання теплової енергії з
урахуванням фактичних дій обох сторін, та з'ясувати обставини
пов'язані з фактичним обсягом спожитої відповідачем теплової
енергії у спірний період, і навести встановленому належну правову
оцінку.
У той же час, висновок суду про продовження дії спірного договору
зроблений без належного з'ясування пов'язаних з цим обставин, та
без урахування фактичних дій сторін щодо цього, і без наведення
правового обгрунтування встановленому.
Отже, виходячи з наведеного, суду слід перевірити обгрунтування
розміру заявлених вимог, враховуючи фактичний обсяг поставленої
теплової енергії в спірний період з урахуванням умов договору та
вимог законодавства.
За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати
законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід врахувати викладене і
вирішити спір відповідно до вимог закону.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
18.12.2003 року та рішення господарського суду м.Севастополя від
01.10.2003 року скасувати, і справу № 20-8/173 передати на новий
розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий В. Перепічай
С у д д і: І. Вовк
П.Гончарук