ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.04.2004 Справа N 13/189-03-6852
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Приморському районі м. Одеси
касаційну скаргу
на постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 14.01.2004 р.
у справі господарського суду Одеської області
за позовом ТОВ “М.В.Трейд”
до Державної податкової інспекції у
Приморському районі м. Одеси
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
за участю представників сторін:
- позивача: не з’явились;
- відповідача: Соколовська А.В. – дов. від 26.03.2003 р.
№ 18110/9/10-0119,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 28.11.2003 р.
у справі № 13/189-03-6852 позов ТОВ “м. В.Трейд” про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової
інспекції у Приморському районі м. Одеси від 08.05.2003 р.
№ 552-71-26-31193846/7472, від 01.09.2003 р.
№ 00009126-02/3/13059/7125-1215, від 08.05.2003 р.
№ 551-69-26-31193846/7471, від 01.09.2003 р.
№ 00009026-02/3/13059/7125-1215, № 00009026-02/3/13059/7125-1215
задоволено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
14.01.2003р. рішення господарського суду Одеської області від
28.11.2003 р. залишено без змін.
Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси у
поданій касаційній скарзі просить судові рішення у даній справі
скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні
позову. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на
порушення норм матеріального та процесуального права, а саме,
п.п. 7.4.1 та 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п. п 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акту від
07.05.2003 р. № 70-26-0816/31193846, складеного за результатами
документальної перевірки дотримання податкового законодавства
ТОВ “М.В.Трейд” за період з 01.04.2002 р. по 01.01.2003 р.,
Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси
08.05.2003 р. прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ 552-71-26-31193846/7472 про визначення податкового
зобов’язання по податку на прибуток в сумі 188800 грн. та
штрафних санкцій по цьому податку на суму 91400 грн.;
№ 551-69-26-31193846/7471 про визначення податкового
зобов’язання по податку на додану вартість на суму 27562 грн. та
штрафних санкцій по цьому податку на суму 13781 грн.
Донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість
здійснено ДПІ у зв’язку з порушенням позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2
ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, п. а. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а саме: позивачем
завищено валові витрати, що призвело до заниження податку на
прибуток у сумі 18800 грн., завищено податковий кредит, що
призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 27562
грн. та завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 7479
грн.
В акті перевірки вказано, що позивачем в порушення п. п 5.2.1
п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу валових витрат віднесено
витрати по сплаті послуг по перевезенню в сумі 515994 грн. та
витрати по сплаті орендної плати за легкові автомобілі в сумі
113400 грн., що не пов’язані з веденням фінансово-господарської
діяльності.
Вищезазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені
позивачем в адміністративному порядку і рішенням ДПА України від
20.08.2003 р. № 13059/7125-1215 залишені без змін.
На підставі рішення ДПА України, ДПІ у Приморському районі
м. Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення
№ 0000902602/3/13059/7125-1215 про завищення суми бюджетного
відшкодування з ПДВ на 7479 грн., № 0000902602/3/13059/7125-1215
про донарахування ПДІВ 27562 грн. та штрафних санкцій по ПДВ на
13781 грн., № 0000912602/3/13059/7125-1215 про донарахування
податку на прибуток в сумі 188800 грн., штрафних санкцій по
податку на прибуток в сумі 141520 грн.
П. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлено, що валові витрати
виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних
як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які
придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх
подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 даної статті до складу валових витрат
включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих)
протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією,
веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і
охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної
енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень,
установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не
належать до складу валових витрат будь-які витрати, не
підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими
документами, обов'язковість ведення і зберігання яких
передбачена правилами ведення податкового обліку.
У рішенні суду першої інстанції, з яким погодився суд
апеляційної інстанції, вказано, що позивачем на підтвердження
договорів № АП 32 від 20.06.2002 р., № 1/Т від 03.01.2002 р.,
№ 2/Т від 03.01.2002 р., укладених позивачем з ПП “Домінант”,
СПД Гошуренко В.М. та Котляровим м. Ю., надані
товарно-транспортні накладні та акти виконаних робіт, що
свідчить про здійснення підприємством витрат, пов’язаних з
підготовкою, веденням виробництва та відповідно до цього
правовірного віднесення до складу валових витрат підприємства
витрати по сплаті послуг по перевезенню в сумі 515994 грн.
Однак колегія суддів не може погодитися з даним твердженням
судўв. Права, обов'язки і відповідальність власників
автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників
і вантажоодержувачів – Замовників визначені Правилами перевезень
вантажів автомобільним транспортом в Україні ( z0128-98 ) (z0128-98)
,
затвердженими наказом Міністерства транспорту України від
14.10.1997 р. N 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції
України 20.02.1998 р. за N 128/2568.
П. 3.5 зазначених Правил ( z0128-98 ) (z0128-98)
встановлено, що у Договорі
про перевезення вантажів автомобільним транспортом
встановлюються: термін його дії, обсяги перевезень, умови
перевезень (режим роботи по видачі та прийманню вантажу,
забезпечення схоронності вантажу, виконання
вантажно-розвантажувальних робіт і таке інше), вартість
перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення
раціональних маршрутів, обов'язки сторін, відповідальність тощо.
На перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник надає
Перевізнику при наявності Договору заявку відповідно до
встановленої форми (п. 3.7. Правил ( z0128-98 ) (z0128-98)
).
Висновок судів, що послуги по перевезенню вантажів підтверджені
договором, товарно-транспортними накладеними, податковими
накладними, актами виконаних робіт було зроблено за неповно
з’ясованих обставинах справи, оскільки належні заявки, додаткові
угоди та тарифи відповідно до укладених Договорів підприємством
надані не були.
Крім того, в наданих актах виконаних робіт не вказано, звідки,
куди та який вантаж доставлявся, ким та яким транспортом,
кількість вантажу, витрати Перевізника, пункти навантаження,
розвантаження, тобто судами також не було досліджено, чи мають
надані акти відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ
“м. В.Трейд”. В той час, як в розділі 1 вищевказаних Правил
вказано, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх
учасників транспортного процесу юридичний документ, що
призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку
на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського,
оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків
за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Таким чином, висновок суду першої інстанції, з яким погодився
суд апеляційної інстанції, про правомірне віднесення позивачем
до складу валових витрат підприємства витрати по сплаті послуг
по перевезенню, зроблено при неповно з’ясованих обставинах
справи.
Крім того, судами зроблено висновок про правомірне віднесення
позивачем до валових витрат витрати по сплаті орендної плати за
легкові автомобілі в сумі 113400 грн. При цьому, посилання ДПІ
на порушення позивачем Інструкції про порядок застосування
подорожнього листа службового автомобіля та обліку транспортної
роботи, затвердженої наказом Держкомстату України від 17.02.1998
р. № 74 судами до уваги не прийняті, оскільки дана Інструкція
поширюється на службові автомобілі, що знаходяться на балансі
юридичних осіб, в той час як автомобілі, взяті позивачем в
оренду знаходяться у фізичних осіб – суб’єктів підприємницької
діяльності. Однак, при винесенні даного рішення, судами не було
прийнято до уваги висновок судово-бухгалтерської експертизи від
31.10.2003 р., де зазначено, що умовами договорів оренди
легкових автомобілів передбачено, що орендовані автомобілі
будуть використані для службових поїздок персоналу орендодавця,
тобто мають бути використані як службові автомобілі.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку про
неповне з’ясування судами першої та апеляційної інстанції
фактичних обставин справи, що мають значення для правильного
вирішення спору, а отже й про порушення вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного і об’єктивного розгляду
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту
їх встановлення у рішенні або постанови господарського суду.
Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення
обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає
передачі на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
Під час нового судового розгляду справи господарському суду
першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі
передбачені законом засоби для всебічного, повного і
об’єктивного встановлення обставин справи, прав та обов’язків
сторін і в залежності від встановленого та відповідно до вимог
чинного законодавства вирішити спір.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському
районі м. Одеси задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
14.01.2004р. і рішення господарського суду Одеської області від
28.11.2003р. у справі № 13/189-03-6852 скасувати і передати
справу на новий розгляд до господарського суду Одеської області.